Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
— Вони вмирають.
Очі Зедда вп'ялися в неї.
— Що?
— Тарн сказав, що Мерехтливі в ночі вмирають, і тому вони не хотіли, щоб ми увійшли. Він сказав, що зараз — час великої боротьби серед Мерехтливих в ночі, важкий час печалі і тривог. Вони не хочуть присутності незнайомців серед них зараз.
— Добрі духи, — прошепотів Зедд. — Річард був правий.
Всі нутрощі Ніккі напружилися в тривозі.
— Про що ви говорите? У чому Річард правий?
— Смерть дубів. Вони захищають землю Мерехтливих в ночі. Мерехтливі в ночі теж вмирають. Це — частина каскаду подій. Річард вже сказав нам, чому, у цій самій кімнаті. На відміну від нього, мені потрібно було більше доказів,
— Більше доказів? Що ти цим хочеш сказати?
Він узяв Ніккі за лікоть і повернув її до мережі заклинання, яка плавала над столом.
— Подивися сюди.
— Зедд, — застережливо сказала Ніккі, — це — мережа для перевірки Вогняного ланцюга, і це підозріло схоже на внутрішню проекцію.
— Правильно.
— Я знаю, що я права. Питання в тому, що відбувається? Що ви зробили?
— Я знайшов спосіб активувати свого роду моделювання внутрішньої проекції без твоєї участі всередині. Це не те саме в усіх аспектах, — сказав він, вільно жестикулюючи, — але для тих цілей, які я переслідував, цього було достатньо.
Ніккі була здивована, що він в змозі виконати таке. Було тривожно знову бачити цю саму річ, яка майже відняла у неї життя. Але це було не те, що її стурбувало в черговий раз. — Чому їх там дві? — Запитала вона. — Є тільки одне заклинання Вогняного ланцюга. Чому тут дві мережі?
Обличчя Зедда освітилося скривленною посмішкою.
— Ах, тут є хитрість. Бачиш, Річард стверджував, що шими присутні в світі живих. Якщо б це було так, їх присутність забруднила б світ життя, забруднилося б і чарівництво. І все ж, жоден з нас не побачив ніякого свідчення цього. Це — парадокс такого забруднення; воно руйнує нашу здатність виявити його присутність. Я хотів знайти спосіб побачити, чи правий був Річард.
— Річард Рал правий.
Зедд знизав костистими плечами на її рішучу заяву.
— Але мені потрібно було переконатися, чи існує насправді хоч якесь підтвердження. Я нічого не зрозумів про дію символів, про які нескінченно повторював Річард. Я теж вірю йому, Ніккі, але я не розумію, як своїм способом він може зрозуміти мову символів, яким чином він прийшов до тих висновків, до яких він прийшов. Мені потрібно бачити доказ, який я зрозумію.
Склавши руки, Ніккі втупилася на здвоєну мережу заклинання.
— Припускаю, що знаю, як ви це з'ясували. Я вірю тому, що він відчуває, але я іноді відчуваю розгубленість, це коли, як новачок, здаєш екзамен з того, що пропустив на заняттях. Коли Річард…
Ніккі затихла і опустила руки.
— Зедд, ці дві проекції не однакові.
Його посмішка знову стала хитрою.
— Я знаю це.
Ніккі підійшла ближче до столу, і наблизилася до двом форм, витканих з палаючих ліній. Вона вивчила їх більш уважно. Вона вказала на одну.
— Ця — заклинання Вогняного ланцюга. Я розпізнала її. Інша ідентична, але вона — не те ж саме. Це дзеркальне відображення істинного заклинання.
— Я помітив, — він виглядав дуже гордий собою.
— Але це неможливо.
— Я подумав так само, але потім я згадав про книгу, що називається «Книга інверсій і дуплексів».
Ніккі повернулась до старого чарівника.
— Ти знаєш, де «Книга інверсій і дуплексів»?
Жести Зедда були невизначеними.
— Ну так, я зумів заволодіти копією.
Ніккі подивилася на нього з підозрою.
— Заволодіти копією?
Зедд прочистив горло.
— Справа в тому, — сказав він і, взявши її під руку, повернув до палаючих ліній і предмету під рукою, — що читаючи цю книгу багато-багато років назад, я згадав, що в ній говорилося про методи дуплексу у форм заклинання. У той час для мене це зовсім нічого не значило. Навіщо комусь знадобляться дуплексні форми заклинання? Але в ній було більше. Книга містила і інструкції про те, як інвертувати форму заклинання, яка спочатку була дуплексною. Сама чокнута річ, яку я коли-небудь чув. На деякий час я відкинув книгу і її невиразну методику. Для чого могла служити така річ? Кому знадобиться робити таке? Нікому, подумав я.
Він підняв палець.
— І потім, обдумуючи можливість забруднення, залишеного шимами, і пробуючи думати про спосіб довести теорію Річарда, я раптово згадав про те, що прочитав в тій книзі одного разу, і що вразило мене. Я зрозумів, навіщо комусь знадобиться дублювати і інвертувати форму заклинання.
Ніккі розгубилася.
— Гаразд, я здаюся. Так чому?
Зедд схвильовано зажестикулював на плаваючі дві форми заклинання.
— Ось чому. Дивись. Це — оригінал, дуже схожий на той, в якому ти була, але без деяких з найбільш складних і непостійних елементів. — Зедд махнув рукою, підкреслюючи, що це не відноситься до справи. — Які нам не потрібні для цього дослідження. А ось це — те ж саме заклинання, дубльоване, а потім Інвертоване. Це — копія.
— Здається, я зрозуміла, — сказала Ніккі, — але я все ще не зрозумію, до чого може послужитися виконання такого дивного аналізу.
Посміхаючись зі знанням справи, Зедд торкнувся пальцями її плеча.
— Пошкодження.
— Пошкодження? А як щодо… — Ніккі мало не задихнулася від осмислення. — Коли ти вивернув заклинання навиворіт і назад, пошкодження не інвертувалося!
— Саме так, — сказав Зедд, пустотливо підморгнувши, і повчально похитав пальцем. — Пошкодження не захочуть інвертуватися. Вони не зможуть. Форма заклинання — тільки демонстрація заклинання, замінник чогось реального. Тому ними можна маніпулювати і інвертувати їх. Це — не реальне заклинання; реальне заклинання не можна інвертувати. Але пошкодження не впливають на магію якось виразно або направлено. Пошкодження ж реальні. Пошкодження впливають на все.
Зедд став надзвичайно серйозним, поглинутий предметом проблеми.
— Коли форма заклинання активувалася, вона вже несла в собі пошкодження. Коли ти дублюєш форму заклинання, пошкодження дублюються разом з нею, але коли ти інвертуєш її, пошкодження не можуть інвертуватися, оскільки вони реальні, але реальні не там, де існує тільки форма заклинання. Не забудь, що забруднення було причиною того, що ще трохи і воно могло вбити тебе.
Ніккі перевела погляд від напружених горіхових очей Зедда на дві палаючі форми заклинання. Вони були дзеркальні. Вона почала вивчати структуру, розглядаючи кожну лінію, кожен елемент, порівнюючи з іншою формою заклинання, яка була такою ж, але перевернутою.
І раптом вона помітила.
— Там, — вона шепнула, показуючи, — Ця частина є тотожна у обох. Вона не перевернулася. Вона відображається не дзеркально, як все інше. У цієї частини лінії абсолютно співпадають, у той час, як все інше інвертоване.
— От-от, — тріумфально виголосив Зедд. — Отже, призначення «Книги інверсій і дуплексів» в тому, щоб виявити недоліки, які не можна помітити іншими способами.
Ніккі втупилася на старого, який постав у новому світлі. Вона знала про «Книгу інверсій і дуплексів», але, як і всі інші, хто вивчав її, вона ніколи не розуміла її призначення. Про це сперечалися, звичайно, але ніхто ніколи не зміг би запропонувати такий спосіб застосування цієї таємної книги магії. Теорія цієї книги кидала виклик традиційним знанням про призначення та застосування магії. У підсумку, після деякого часу, її відкинули, як просту дивину. По суті, її представляли на заняттях тільки як примху, реліквію давнини, марну, але, тим не менш, згадувану хоча б тому, що вона продовжувала існувати.