Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
А коли віри немає, всі їх вчення можна легко спростувати. І з того моменту, як віра стає сполучною елементом, необхідним щоб утримати від краху їх стрункі переконання, вона починає породжувати жорстокість. Без жорстокості віра швидко вичерпається, позбувшись опори, залишаючись лише скороминущою химерною мрією. Це дуже схоже на помилкову впевненість королеви в тому, що ніхто не посміє зазіхнути на її трон, жоден ворог не перетне кордони її країни, ніяка сила не зможе здолати її захисників, тільки тому, що вона це забороняє.
Навряд чи мені знадобляться загрози, щоб переконати вас, що вода у фонтані мокра, а стіни кімнати
Ніккі вдивлялася в прозору воду фонтану, а Річард спостерігав за нею. Йому здалося, що блакитні очі чаклунки здатні зараз перетворити воду на лід. Події її життя, яких Річард не міг навіть уявити, наповнювали її погляд крижаною люттю. Коли вони залишалися наодинці, темними спокійними вечорами, Ніккі відверто розповідала йому про такі речі, які приводили його в жах.
— Набагато простіше змусити людей вмирати за наказом, якщо перед цим розпалити в них пристрасне бажання померти, — сказала Ніккі з гіркотою. — Набагато простіше посилати хлопчаків під мечі і стріли, якщо вони вірять, що їх діяння — самовідданий акт, який змусить Творця з посмішкою зустріти їх в променях вічного блаженства в іншому світі.
Орден вчить людей бути істинно віруючими, але насправді перетворює людей у монстрів, готових не тільки вмирати за наказом, але й убивати. Істинно віруючі одержимі ненавистю до тих, хто не вірує. На світі немає нікого більш небезпечного, більш порочного і більш жорстокого, ніж людина, засліплена впливом ідей Ордену. Такий віруючий не виконує вказівок розуму, отже, і не керується ним. В результаті, ніщо не може стримати його ненависть. Він — убивця, який вбиває з радістю, в повної впевненості, що робить правильний і моральний вчинок.
Ніккі стискала кулаки з такою силою, що побіліли пальці. Здавалося, кімната дзвенить від раптово насталої, моторошної тиші. Слова Ніккі луною віддавалися в свідомості Річарда. Повітря навколо чаклунки потріскувало з такою силою, що здавалося, ніби в передпокої вибухне буря з громом і блискавками.
— Тому я й кажу — причина, і правда, досить проста, — Ніккі з гіркотою труснула головою. Вона буквально випромінювала емоції, яким не потрібно було ніяких пояснень. — У більшості людей Старого, а тепер ще й Нового Світу, немає вибору. Їм доводиться слідувати вченню Ордена. Якщо їх віра починає слабшати, їм нагадують, що невіруючих чекають вічні неймовірні муки. Якщо це не допомагає, то віру їм повертають за допомогою меча.
— Але ж має бути спосіб врятувати таких людей, — сказала, нарешті, Джебр. — Невже не можна привести їх до тями, дати можливість відкинути вчення Ордена?
Ніккі відвела погляд від Джебр і втупилася в простір.
— З самого народження мені втовкмачували ідеї Ордена. Але я змогла відкинути їх.
Ніккі замовкла, поринувши в темну безодню спогадів. Вона немов знову переживала своє життя, боролася за звільнення з хижих пазурів Ордена.
— Але ти й уявити собі не можеш, наскільки важко мені було вирватися із світу темних переконань. Той, хто не загубився в задушливому Світі вчення Ордена, навряд чи повірить, що життя нічого не варте і не має значення. Він ніколи не пізнає і тіні жаху, який охоплює при спробі відкинути віру — єдиний шлях до порятунку, як стверджує Орден.
Ніккі нерішуче глянула на Річарда очима повними сліз. Він був там. Він знає, що це таке.
— Мені допомогли, — прошепотіла вона тремтячим голосом. — Але все одно, це було непросто.
Джебр трохи підбадьорилася. Але Річард знав, що вона лише намагається виглядати трохи впевненіше.
— Але ж тобі змогли допомогти, — сказала вона, — тоді, можливо, допоможуть і іншим?
— Вона — не така, як більшість послідовників Ордена, — сказав Річард, дивлячись на Ніккі. У її блакитних очах він ясно бачив, наскільки він важливий для неї. — Ніккі вела потреба зрозуміти, наскільки правильно те, у що вона вірила. Дізнатися, чи є на світі щось, заради чого варто жити. Більшість вихованців Ордена подібних сумнівів не знають. Вони відмітають такі питання і лише вперто чіпляються за свої переконання.
— Але з чого ви взяли, що вони не зміняться? — Джебр не хотіла упускати навіть крихітний промінчик надії. — Якщо Ніккі змогла змінитися, чому інші не можуть?
Річард і раніше пильно дивився в очі Ніккі.
— Думаю, — сказав він, — люди здатні відмахнутися від будь-яких сумнівів, пов'язаних з їх вірою, просто тому, що їх так навчили. Вони не сприймають ці знання, як свого роду одну з ідеологій, викладену їм вихователями. Завчені ідеї поступово переростають у почуття, а потім переходять в потужну емоційну переконаність. Я думаю в цьому вся справа. Вони вважають, що проповідують власні думки, а не абстрактні ідеї, прищеплені їм у міру їх дорослішання.
Ніккі кашлянула, і знову звернулася до Джебр, відвертаючись від пильного погляду Річарда.
— Думаю, Річард правий. Я була абсолютно впевнена, що дійшла до всього сама, вважала, що всі переконання — мої власні. А насправді, це був результат ретельно продуманого навчання. Деякі люди, потай усвідомлюючі цінність власного життя, приєднаються до повстання, якщо повірять, що у них є реальний шанс перемогти — як це сталося в Алтур-Ранзі. Але якщо шансу не буде, то вони знають, що потрібно просто повторювати слова, які хочуть чути проповідники Ордена. Інакше можна втратити свою найголовнішу цінність — життя. Під ярмом Ордена можна або вірити в те, що вони проповідують, або померти. Все дуже просто.
У Старому Світі є люди, які прагнуть об'єднати повстанців, розпалити вогнища свободи для тих, хто хоче сам керувати своєю долею. Там є люди спраглі свободи, і вони підуть на все, щоб її досягти. Джеган звичайно ж знає про опори і бунти. Для наведення порядку він використовує війська. Але ще я знаю, що більшість людей Старого Світу ні за що не захоче змінити свої переконання — вони вважатимуть це страшним гріхом. Вони зроблять все, щоб безжально придушити повстання. Якщо знадобиться, вони помруть за свою віру, будуть триматися за неї навіть у могилі. Вони…
Шота роздратовано підняла руку, перериваючи Ніккі.
— Так, так, хтось зможе, хтось ні. Багато, п'ятдесят на п'ятдесят. Це все неважливо. Сподіватися на повстання безглуздо. Це все одно, що чекати порятунку з небес. Легіони солдатів з півдня зараз в Новому Світі, тут, на нашій землі. Нам потрібно турбуватися про Новий Світ, а не про Старий. Нам все одно, готовий там хтось повстати чи ні. Люди Старого Світу, в більшості своїй вірять Імперському Ордену, підтримують його і радіють підкоренню все нових країн.