Доктор Сон
Шрифт:
Через два роки, в останній день перед вихідними Дня подяки, на середині безлюдних сходів у початковій школі «Алафі» [18] , перед Денні Торренсом з’явився Горес Дервент. Плечі його костюма були всипані конфеті. З його зогниваючої руки звисала маленька чорна маска. Він противно смердів могилою.
– Чудова вечірка, хіба ні? – запитав він.
Денні відвернувся і пішов геть, і то дуже швидко.
Коли закінчилися уроки, він зателефонував по міжміському Діку прямо в той ресторан, в якому Дік працював у Кі-Весті.
18
Школа названа за іменем
– Наступний з насельців «Оверлука» знайшов мене. Скільки скриньок я можу мати, Діку? У себе в голові, я хотів сказати.
Дік захихотів.
– Стільки, скільки тобі потрібно, золотко. У тому-то й полягає краса сяйва. Чи ти гадаєш, ніби мій Чорний Дідо був єдиним, кого мені довелося назавжди замкнути?
– Вони там помирають?
Цього разу хихотіння не прозвучало. Цього разу в голосі Діка була так холодність, якої хлопчик ніколи до того не чув.
– Тобі це не байдуже?
Денні було байдуже.
Коли невдовзі після Нового року колишній володар «Оверлука» з’явився знову – цього разу у шафі в спальні Денні – Денні був готовим. Він увійшов до шафи і причинив за собою двері. Скоро по тому на високій ментальній полиці поряд зі скринькою, в якій утримувалася місіс Мессі, з’явилася друга ментальна скринька. Знову чулося грюкання, а також вигадлива лайка, яку Денні запам’ятовував для власного пізнішого використання. Доволі скоро це припинилося. Зі скриньки Дервента, як і зі скриньки Мессі, не чулося нічого, крім тиші. Чи були вони ще живі (на свій упирський манер), більше не мало значення.
Що мало значення, так це те, що їм звідти ніколи не вибратися. Він був у безпеці.
Так він думав тоді. Звичайно, він також думав, що ніколи не питиме, ніколи після того, як бачив, що випивка зробила з його батьком.
Інколи ми просто помиляємося.
Гримуча змія
Її звали Ендрія Стайнер, і їй подобалися кінофільми, але не подобалися чоловіки. Що не було дивним, оскільки рідний батько вперше зґвалтував Ендрію, коли їй було вісім. І ґвалтував її надалі впродовж такої ж кількості років. Потім вона поклала цьому край, спершу проткнувши йому яйця, одне по одному, одною з в’язальних шпиць її матері, а потім встромивши ту саму, скрапуючу червоним шпицю своєму предку-ґвалтівникові у ліву очницю. З яйцями було легко, бо він спав, але біль виявився достатнім, щоби його розбудити, попри її особливий дар. Утім, вона була вже доволі величенькою дівчиною, а він був п’яний. Навалившись на нього всім тілом, вона змогла притримати його якраз стільки часу, скільки вистачило, аби зробити coup de gr^ace [19] .
19
«Удар милосердя» (фр.) – завершальний смертельний удар, що позбавляє поранену жертву мук.
Тепер вона вже мала чотири рази по вісім років і була скитальницею на лиці Америки, а арахісового фермера у Білому Домі замінив колишній актор. Цей новий парубок мав акторське, неправдоподібно чорне волосся, акторську чарівливість та не гідну віри усмішку. Енді бачила один з його фільмів по телевізору. У ньому чоловік, який потім стане президентом [20] , грав хлопця, що втратив ноги після того, як його переїхав потяг. Їй сподобалася сама ідея чоловіка без ніг; чоловік без ніг не може тебе догнати і зґвалтувати.
20
Роналд Рейган (1911–2004) – 40-й президент (1981–1989) до свого приходу в політику був відомим кіноактором; у кращому фільмі Рейгана «Kings Row» (1942) ноги його герою відрізає без наркозу й без потреби саме такої операції хірург-садист, бо цей пацієнт був залицявся до його доньки.
Кіно – це таки штука. Кіно тебе захоплює цілком. Можеш покластися на попкорн і щасливий кінець. Треба знайти чоловіка, щоби пішов з тобою разом, тоді це буде побаченням, а отже, платитиме він. Цей фільм виявився цікавим, з бійками і поцілунками, з гучною музикою. Називався він «Шукачі втраченого Ковчега» [21] . Рука її поточного кавалера перебувала в неї під спідницею, високо на її голому стегні; все ж таки рука – це не прутень. Вона зустріла його в барі. Більшість чоловіків, з якими вона потім ішла на побачення, Енді зустрічала в барах. Він пригостив її чарочкою, але безплатна випивка це не побачення; це просто зйом.
21
«Raiders of the Lost Ark» (1981) – перший із серії пригодницьких фільмів режисера Стівена Спілберга про археолога Індіану Джонса, якого грає актор Гаррісон Форд (нар. 1942 р.).
– А що це означає? – спитав він у неї, проводячи кінчиком пальця по її лівій руці вище ліктя. На ній була блуза без рукавів, тому татуювання було добре видно. Вона любила демонструвати своє тату, коли виходила на пошуки того, з ким проведе побачення. Вона хотіла, щоб чоловіки його бачили. Вони вважали його збудливим. Вона зробила його собі у Сан-Дієго [22] того ж року, що вбила свого батька, невдовзі після того.
– Це змія, – відповіла вона. – Гримучка. Хіба не бачиш ікла?
22
San Diego – засноване іспанцями 1602 р. місто, друге за кількістю мешканців у Каліфорнії, розташоване на мексиканському кордоні.
Звісно, він бачив. То були великі ікла, непропорційно великі, порівняно з головою. З одного стікала крапля отрути.
Він належав до бізнесменського типу, в дорогому костюмі, з пишним, зачесаним назад президентським волоссям і мав решту дня вільну від перекладання папірців, чи яке там іще лайно називалося в нього роботою. Волосся в нього замість чорного було здебільшого білим і на вигляд він мав років близько шістдесяти. Приблизно вдвічі більше за її вік. Але для чоловіків це не мало значення. Його б не турбувало, аби їй замість тридцяти двох було шістнадцять. Або вісім. Вона запам’ятала фразу, яку одного разу був промовив її батько: «За віком пісяти як здатна, значить, і мені придатна».
– Звісно, я їх бачу, – сказав цей чоловік, сидячи вже біля неї, – але що це означає?
– Можливо, тобі відкриється, – відповіла Енді. І торкнулася язиком собі верхньої губи. – Маю ще й інше тату. Деінде.
– І я зможу його побачити?
– Можливо. Ти любиш кіно?
Він нахмурився:
– Що ти маєш на увазі?
– Ти ж хочеш сходити зі мною на побачення, хіба не так?
Він зрозумів, що це означає – або що це мусило б означати. У цьому закладі були й інші дівчата, і коли вони говорили про побачення, вони мали на увазі одне. Але не це мала на увазі Енді.
– Авжеж. Ти симпатяга.
– Тоді веди мене на побачення. На справжнє побачення. У «Ріалто» показують «Шукачів втраченого Ковчега».
– Взагалі-то я думав про той готелик, що за два квартали звідси, милочко. Номер з міні-баром і балконом, як воно тобі звучить?