Феміністка
Шрифт:
— Та звідки ж! — буркнув я.
Кассонго взяв зі скриньки на столі тонку чорну сигару й став її припалювати.
— Як тільки стали відомі результати геологорозвідки, про них пронюхала компанія «Де Бірс» і вирішила накласти лапу на це родовище… — озвався він, пахкаючи сигарою. — Але король М'Кола Нгвамбе відмовив їм — угода з французами передбачала розвідку, а якщо результат буде позитивний, то й право на видобуток. Далі «Де Бірс» діяла дуже швидко: їхній ставленик підняв племена, котрі мешкають на півдні Намбаб-вії, і штурмом узяв столицю. Король М'Кола Нгвамбе загинув, французьких геологів повбивали під
— Чому ви не порозумілися з Лесею?
— Вона відмовилася з нами говорити! Ця жінка ненавидить н'тлубу, ненавидить всю королівську родину… — Він посміхнувся. — Вона була єдиною білою жінкою з-поміж п'ятидесяти чорних дружин короля. І з нею, як у нас водиться, спали всі чоловіки з роду Нгвамбе, — а нас, до речі, більше двох сотень…
Барабаш вилаявся й пробурмотів щось нерозбірливе.
— Ну, — сказав я насмішкувато, — це не пішло їй на користь… А ви не зверталися офіційними каналами до уряду України?
Кассонго зареготав, кашляючи й пирскаючи димом.
— Хто ж не знає, — озвався він урешті, — що у вас найбільш корумпована держава в світі! Я навчався тут п'ять років у політехніці, так що надивився… Ні, друже, в цьому випадку ми мали б хіба що головний біль!
—І ви гадаєте, Віра Агафонова найбільше підходить на цю роль?
— Дорогий друже, — сказав Кассонго, випускаючи хмару диму, — якби не ви… ви, особисто… вона давно вже виконала б наше завдання! Річ у тому, що Леся не знає, за чим сюди ми приїхали… архіву вона взагалі не надає значення, й він зберігається у неї в офісі, розумієте? Прямо в сейфі, де його легко вилучити! Але саме ви не дали Вірі Агафоновій зробити цього три дні тому, а потім застрелили двох її бійців, які мали вас ліквідувати, а крім цього, ще й поранили когось там… Саме ви і є причиною в усіх наших невдачах! До речі, — він глянув на годинника, — ви запізнилися з вашою пропозицією!
— А це чому? — настороживсь я.
— Щойно бригада «білих колготок» захопила Лесю Нгвамбе. Це мало відбутися о десятій, а зараз вже чверть на одинадцяту…
Я вилаявся й, вихопивши слухавку, квапливо набрав номер.
— Гало? — загорлав я схвильовано. — Гало, Пітон?
— Якого дідька ти там стирчиш! — загорлав той і собі. — Якісь проститутки щойно викрали цю лесбіянку! Ти чуєш мене чи ні?
— Звідки ця інформація?
— Мої люди за нею стежили… ти що, забув? Вони бачили викрадення, але не мали інструкцій втручатися!
— Урилова повідомили?
— Він підняв на ноги всіх мєнтів! Будемо сподіватися, що ці стерви не втечуть! Що далі?
— Знімай групу — й притьмом туди! Поки що все. — Я сховав телефон і прикро глянув на Кассонга. — Догралися ж ви, хлопці!
— Що там скоїлося? — не втерпів Барабаш.
— Вони й справді її захопили! — сказав я Кассонгові. — Але на хвості в них зараз висить вся міліція. Ви пристаєте на нашу пропозицію?
Він м'яко посміхнувся.
— Виходу все одно немає, правда ж?
— Його справді-таки немає — ні у вас, ані навіть у мене! — заклопотано сказав я. — Може заваритися така хріновина з цим викраденням… Одне слово, збирайтеся — й за мною!
VIII
Барабаш хвацько притис педаль газу, й авто, завищавши протекторами, прикро взяло з місця. Сонце підбилося ген-ген, і калюжі бризкали з-під коліс, з ніг до голови обляпуючи перехожих. Не збавляючи ходу, авто вискочило на міст, і сього ж менту знову задзеленчав телефон.
— Де тебе хрін там носить, бугаїно! — заревів у трубці Урилов. — Ти чув, що твої лесбіянки накоїли?
— Ви тримаєте їх під контролем?
— Муха не пролетить! — радісно загорлав Урилов. — Ми запровадили план «Перехват», перекрили всі вулиці… хріна вони від нас втечуть, ці піддираски! Я їх особисто зґвалтую, нехай-но вони тільки попадуть мені до рук! Я їм покажу, як лесбіянством займатися й чоловіків ненавидіти! Я їх догола роздягну і…
— Скільки їх?
— Одинадцять душ. Усі з калашами й снайперськими гвинтівками. Послухай, вони там цілу купу феміністок перемочили… таке побоїще було в тому собачому товаристві — ну, друга Чечня! Ти де зараз?
— Рухаюся по набережній. Де зустрічаємося?
— Ці просцітутки женуть в напрямку середмістя. У них два мікроавтобуси, й ми не знаємо, в якому та феміністка… Ну, нічого, будемо їх брати за пару хвилин… ясно тобі, коняко з яйцями?
— Ясно! — буркнув я. — Зараз приїду.
Авто звернуло ліворуч і побралося під гору. Кассонго Нгвамбе допитливо глянув на мене, і я махнув рукою — все гаразд, мовляв, по нулях ситуація! Музика в радіоприймачі зненацька урвалася. Передаємо екстренне повідомлення, сказав у динаміку енергійний голос. З неофіційних джерел щойно надійшла звістка про те, що група терористів захопила універмаг «Славутич» і взяла в заручники більше двох сотень відвідувачів. Усі терористи — жінки, є інформація, що вони належать до бригади «білих колготок», які…
Я вихопив телефон і, матюкаючись, набрав номер.
— Гало… полковник? Послухай, що це тут за хріновина по радіо…
— Та я їх повбиваю, цих піддирасок! — розлючено заволав Урилов. — Я їх зґвалтую всіх, а тоді животи порозпорюю й котів туди понапихаю, на хрін! Вони забарикадувались в універмазі, уявляєш? — Він раптом затнувся. — А що, вже й радіво про це балакає?
— Та вже ж! Ти, скот безрогий…
— А виздихали б вони ще маленькими, ці журналісти! — загорлав полковник, наче несповна розуму. — Та звідки ж вони оце беруться… їх убивають, а вони все плодяться, наче кролі! Та нехай-но ми цих просцітуток захомутаємо, — я тоді займуся цими писаками, курва буду! Я своїх агентів як спущу з ланцюга…
— Та не кричи, як скотина… в мене мозок вібрує од твого репету! — перебив я його. — Ти провів переговори з терористками?
— Ні… ми зараз оточуємо універмаг! А ти думаєш…
— Перебалакай з ними! — скомандував я. — А ми зараз під'їдемо та й вирішимо вкупі, що далі з ними робити…
Вулиця, котра провадила до універмагу, була перекрита міліцейським кордоном. Я загальмував коло хідника, й тут же до нашого авта підійшов кремезний драб у камуфляжі й із автоматом на плечі.