Гаррі Поттер і орден Фенікса
Шрифт:
Смердосік зник.
— Вибачте, — ледь чутно повторив Невіл.
Рон з Герміоною не приходили майже годину, вже навіть візок з їжею встигли провезти повз купе. Гаррі, Джіні і Невіл доїли гарбузові пиріжки і почали обмінюватися картками з шоколадних жабок, коли відчинилися двері купе і Рон з Герміоною, нарешті, з'явилися в супроводі Криволапика та Левконії, що пронизливо ухкала в клітці.
— Я зголоднів як вовк, — сказав Рон, поставивши клітку з Левконією біля Гедвіґи, а тоді схопив шоколадну жабку й бухнувся на сидіння біля Гаррі. Розірвав обгортку, відгриз жабці голову і відкинувся назад, заплющивши
— Від кожного гуртожитку — по двоє старост-п'ятикласників, — роздратовано сіла на своє місце Герміона. — Дівчина й хлопець.
— А вгадайте, хто староста Слизерину? — все ще не розплющував очей Рон.
— Мелфой, — одразу здогадався Гаррі, певний, що підтвердяться його найгірші побоювання.
— Звичайно, — з гіркотою підтвердив Рон, запхав у рот решту жабки і потягнувся по іншу.
— І ще ця жирна короваПенсі Паркінсон, — обурилася Герміона. — Яка з неї старостиня? Вона ж тупіша за контуженого троля!
— А в Гафелпафі хто? — поцікавився Гаррі.
— Ерні Макмілан та Анна Ебот, — проплямкав Рон.
— А з Рейвенклову Ентоні Ґольдштейн та Падма Патіл, — додала Герміона.
— Ти приходив з Падмою Патіл на святковий бал, — пролунав невиразний голос.
Усі озирнулися на Луну Лавґуд, що, не кліпаючи, дивилася на Рона поверх журналу "Базікало". Рон ледь не вдавився, ковтаючи жабку.
— Знаю, що приходив, — здивовано погодився він.
— Вона була не дуже задоволена, — повідомила Луна. — Думає, що ти погано поводився, бо не хотів потанцювати. А мені, мабуть, було б однаково, — замислено додала вона, — бо я не дуже люблю танці.
Вона знову сховалася за "Базікалом".
Рон якийсь час дивився, роззявивши рота, на обкладинку журналу, а тоді глянув на Джіні, чекаючи якихось пояснень. Та Джіні затуляла долонями рота, щоб не розреготатися. Рон очманіло похитав головою і зиркнув на годинника.
— Нам же треба періодично перевіряти коридори, — сказав він Гаррі й Невілу, — ми можемо й покарання призначати, якщо хтось порушить правила поведінки; Хотів би я Упіймати на чомусь Креба з Ґойлом...
— Роне, не можна зловживати посадою! — застерегла Герміона.
— О, звичайно, бо ж Мелфой ніколи не зловживатиме, — відбрикнувся Рон.
— То ти що, опустишся до його рівня?
— Ні, я просто хочу його випередити, поки він ще не причепився до моїх друзів.
— Заради Бога, Роне...
— Я примушу Ґойла переписувати тексти! Це для нього смерть, бо він не любить писати, — радісно заявив Рон. Він зробив голос низьким, як у Ґойла, наморщив лоба, ніби з усієї сили намагався зосередитись, і вдавано почав виводити в повітрі: — "Я... не... повинен... мативигляд...як... бабуїнова... дупа".
Усі засміялися, а найголосніше Луна Лавґуд. Вона залилася таким реготом, що Гедвіґа прокинулась і обурено затріпотіла крильми, а Криволапик вистрибнув на багажну полицю й засичав. Луна реготала так нестримно, що журнал вилетів у неї з рук і впав на підлогу.
— Ой, як це кумедної
На її витрішкуватих очах виступили сльози, вона хапала ротом повітря, не відводячи очей від Рона. Він спантеличено роззирався, але всі тепер сміялися з виразу Ройового обличчя і з дурнуватого реготу Луни Лавґуд, що хиталася назад-вперед, хапаючись за боки.
— Ти з нас дражнишся? — насуплено глянув на неї Рон.
— Бабуїнова... дупа!— заливалася вона, тримаючись за ребра.
Усі дивилися, як регоче Луна, і лише Гаррі глянув на журнал, що лежав на підлозі, й раптом помітив таке, що змусило його нахилитися. Коли журнал був догори ногами, важко було зрозуміти, що зображено на обкладинці, але тепер Гаррі збагнув, що то була доволі погана карикатура на Корнеліуса Фаджа. Гаррі впізнав його лише за зеленим капелюхом-котелком. Однією рукою Фадж стискав торбу із золотом, а другою душив за горло ґобліна. Карикатура була підписана: "Як далеко зайде Фадж, щоб заволодіти "Ґрінґотсом"?" Нижче були заголовки інших статей у журналі.
Корупція у квідичній лізі:
Як здобувають перемогу "Тайфуни"
Розгадані секрети стародавніх рун
Сіріус Блек: злочинець чи жертва?
— Можна глянути? — нетерпляче попросив Гаррі в Луни. Вона кивнула, не відводячи очей від Рона й усе ще захлинаючись сміхом.
Гаррі розгорнув журнал і пробіг очима заголовки. Він геть забув про журнал, що його Кінґслі передав через містера Візлі для Сіріуса, але це мало бути саме те число "Базікала". Знайшов потрібну сторінку й схвильовано глянув на статтю.
Вона також була проілюстрована жахливою карикатурою. Гаррі навіть не впізнав би там Сіріуса, якби малюнок не підписали. Сіріус стояв на купі людських кісток, тримаючи в руках чарівну паличку. Стаття мала підзаголовок:
СІРІУС БЛЕК — ЧИ СПРАВДІ ЧОРНА ПОСТАТЬ?
"Сумнозвісний серійний убивця чи безневинна співоча зірка?"
Гаррі мусив кілька разів перечитати це речення, щоб переконатися, що нічого не переплутав. Коли це Сіріус став співочою зіркою?
"Ось уже чотирнадцять років Сіріуса Блека вважають винним у вбивстві дванадцяти ні в чому не винних маґлів та одного чаклуна. Зухвала Блекова втеча два роки тому з Азкабану змусила Міністерство магії провести найширшу за всі часи облаву. Ніхто не сумнівався, що його потрібно впіймати й передати назад дементорам.
ТА ЧИ ПОТРІБНО?
Нещодавно з'явилися нові приголомшливі свідчення, що Блек, можливо, і не скоював злочинів, за які його ув'язнили в Азкабані. Насправді, як каже Доріс Перкіс, що мешкає на алеї Акацій, 18 у Літл-Нортоні, Блек міг навіть не бути на місці злочину.