Гаррі Поттер і Смертельні реліквії

Ролiнг Дж. К.

– Ти забрав мене сюди. Урятував мене.

– Я думаю, ти не шкодуєш?
– трохи нетерпляче сказав Гаррі.

– Ні, Гаррі Поттер, - відповів Ґрипхук і накрутив на палець ріденьку чорну борідку, що стирчала з його підборіддя, - але ти дуже дивний чаклун.

– Добре, - сказав Гаррі.
– Грипхуче, мені потрібна допомога, і ти можеш мені її надати.

Ґоблін нічим не виявив свого схвалення, і далі насуплено позираючи на Гаррі, наче ніколи такого, як він, не бачив.

– Мені треба проникнути

в один Ґрінґотський сейф.

Гаррі не мав наміру говорити це так відверто. Слова самі вилетіли, коли біль пронизав його шрам-блискавку, і він знову побачив контури Гоґвортсу. Він рішуче заблокував свій мозок. Спочатку мав завершити справу з Ґрипхуком. Рон з Герміоною дивилися на Гаррі так, наче він збожеволів.

– Гаррі...
– почала було Герміона, але Ґрипхук її перебив.

– Проникнути в Ґрінґотський сейф?
– перепитав ґоблін і зморщився, змінюючи позу на ліжку.
– Це неможливо.

– Ні, можливо, - заперечив йому Рон.
– Таке вже бувало.

– Так, - погодився Гаррі.
– У той самий день, коли ми вперше з тобою зустрілися, Ґрипхуче. На мій день народження, сім років тому.

– Той сейф уже був порожній, - огризнувся ґоблін, і Гаррі зрозумів, що, навіть пішовши з «Ґрінґотсу», Ґрипхук з образою сприймав саму думку, що можна прорвати захисні банківські редути.
– Він тоді був майже незахищений.

– Зате сейф, у який потрібно проникнути, не буде порожній, а його захист буде надзвичайно потужний, - сказав Гаррі.
– Він належить Лестранжам.

Він бачив, як ошелешено перезирнулися Рон з Герміоною, але він ще встигне їм усе пояснити після того, як Ґрипхук дасть свою відповідь.

– У тебе немає шансів, - рішуче заперечив Ґрипхук.
– Жодного шансу. «Бо як шукатимеш у нас багатств, яких ти не припас...»

– «...тоді, злочинцю, не забудь...»– так, я знаю, я пам’ятаю, - сказав Гаррі.
– Але я не шукаю собі багатств, я не прагну особистої користі. Ти мені віриш?

Ґоблін подивився на Гаррі скоса. Шрам-блискавка заколов, та Гаррі не звертав уваги, відмовляючись знати, біль це чи заманювання.

– Якщо і є такий чаклун, якому б я повірив, що він не прагне особистої користі, - сказав нарешті Ґрипхук, - то це ти, Гаррі Поттер. Ґобліни й ельфи не звикли, щоб їх захищали чи поважали, а ти сьогодні це продемонстрував. На відміну від інших паличконосців.

– Паличконосців, - повторив Гаррі. Слово було дивне для вух, але тут дужче заболів шрам, бо Волдеморт повернув думки на північ, а йому вже не терпілося розпитувати Олівандера, що був у сусідній кімнаті.

– Чаклуни й ґобліни, - тихо сказав Ґрипхук, - дуже довго змагалися за право носити чарівні палички.

– Але ж ґоблінам для чарів не потрібні палички, - докинув Рон.

– Не в цьому суть! Чаклуни відмовляються ділитися секретами виготовлення чарівних паличок з іншими магічними істотами, вони не дають нам змоги вдосконалити свої сили!

– Ґобліни теж не діляться таємницями своїх чарів, - не вгавав Рон.
– Ви ж не розказуєте нам, як робити мечі і обладунки. Ґобліни роблять з металами таке, що чаклунам і не снилося...

– Не має значення, - зупинив його Гаррі, помітивши, що Ґрипхукове лице змінило колір.
– Тут не йдеться про протистояння між чаклунами й ґоблінами або якимись іншими магічними істотами...

Ґрипхук огидно реготнув.

– А от і ні, бо йдеться саме про це! Темний Лорд стає дедалі могутніший, а це означає, що ваша раса ще більше вивищиться над моєю! «Ґрінґотс» потрапив у руки чаклунів, ельфів-домовиків ріжуть, як худобу, а хто з паличконосців протестує?

– Ми!
– вигукнула Герміона. Вона випросталася, очі її заблищали.
– Ми протестуємо! І на мене полюють так само, як на будь-якого ґобліна чи ельфа, Ґрипхуче! Бо я бруднокровка!

– Не кажи так на себе...
– пробурмотів Рон.

– Чому не казати?
– заперечила Герміона.
– Я бруднокровка, і я цим пишаюся! За нового режиму моє становище не краще, ніж твоє, Ґрипхуче! Це ж мене катували у Мелфоїв!

Говорячи, вона відхилила комір халата, щоб показати тонкий поріз на горлі, завданий Белатрисою - яскраво червоний на тлі білої шкіри.

– А ти знав, що це Гаррі звільнив Добі?
– запитала вона.
– Ти знав, що ми кілька років боролися за визволення ельфів?
– Рон ніяково засовався на поручні Герміониного крісла.
– Ніхто не бажає здолати Відомо-Кого більше, ніж ми, Ґрипхуче!

Ґоблін дивився на Герміону з не меншим подивом, ніж перед тим на Гаррі.

– Що саме ти шукаєш у сейфі Лестранжів?
– запитав він раптом.
– Меч, який там лежить, підроблений. Справжній - оцей.
– Він обвів їх по черзі поглядом.
– Думаю, ви це вже знаєте. Ви ж самі попросили, щоб я збрехав.

– Але ж у цьому сейфі лежить не тільки підроблений меч?
– запитав Гаррі.
– Може, ти там бачив ще щось?

Серце калатало ще дужче. Він подвоїв зусилля, щоб іґнорувати посіпування шраму.

Ґоблін знову накрутив борідку на палець.

– Наші закони забороняють розкривати таємниці «Ґрінґотсу». Ми охоронці казкових скарбів. Ми з повагою ставимося до предметів, відданих під нашу опіку, багато з яких були виготовлені нашими руками.

Ґоблін погладив меч, а його чорні очі блукали від Гаррі до Герміони, від Герміони до Рона і знову до Гаррі.

– Такий юний, - сказав він врешті, - а ворогів так багато.

– То ти нам допоможеш?
– запитав Гаррі.
– Без допомоги ґобліна ми туди не проникнемо. Ти - наша єдина надія.