Хранителі Персня
Шрифт:
Фродо схилив голову.
— Що ж ви оберете?
— Хай станеться те, що має бути. Любов ельфів до своєї землі і плодів своєї праці глибша, ніж безодні морські, а туга ніколи не згасне й не втішиться. Але ми скоріш готові все втратити, ніж підкоритися Сауронові — бо мали досить часу добре пізнати його. Ти не відповідаєш за долю Лоріену, твоє призначення інше. Але якби бажання могли впливати на життя, то я хотіла б, щоб Перстень Влади ніколи не з'являвся на світ або залишався навіки загубленим…
— Ти мудра, справедлива й безстрашна, пані, - сказав Фродо, — я віддам тобі Перстень, якщо
Галадріель раптом дзвінко розсміялась:
— Володарка Галадріель, можливо, насправді мудріша за тебе, але чемністю ти зі мною зрівнявся! Вдало ти відплатив за те, що я зазирнула до твоєї душі, коли ми зустрілися вперше! Твій зір стає все гострішим! Не заперечую, я жадала попросити в тебе те, що ти сам зараз готовий віддати. Протягом довгих літ розмірковувала я, скільки доброго і могла б зробити, маючи Великий Перстень. Тепер його принесли до мене. Зло, що було створене у прадавні часи, діє різними засобами, і навіть не все залежить від того, чи втримається сам Саурон, чи впаде. Якби я з примусу чи погрозами [386] відібрала Перстень у гостя, чи не вважалося б це шляхетним вчинком, заслугою Сауронового Персня?
Аж ось нарешті Перстень переді мною. Ти прагнеш віддати його з власної волі! Замість Чорного Володаря ти створиш Володарку, не Чорну, але прекрасну та страхітливу, немов ранок та ніч! Прекрасною стану я, як море, і сонце, і сніг на горах! І жахливою, як буря і блискавки. Влада моя буде твердішою, ніж твердь земна. Світ сповниться розпачем і любов'ю до мене!
Вона піднесла руку, і перстень випромінив яскраве світло, осяяв її обличчя серед нічної пітьми. Вона стояла тепер перед Фродо незмірно висока, грізна та гідна поклоніння. Потім рука її опустилася, світло згасло, вона раптом знов засміялась — і Фродо, здивований украй, знов побачив Галадріель, яку він знав досі: струнку та гнучку, як всі ельфи, у простому білому вбранні, і голос її став ніжним і сумним:
— Я здолала спокусу. Галадріель готова все покинути, відпливти на захід і залишитись самою собою.
Довго стояли вони мовчки, поки Володарка не промовила знов:
— Час повертатися. Вранці вам треба буде вирушати. Вибір зроблено, колесо долі вже закрутилось.
— Зараз підемо, — сказав Фродо, — але мені ще хотілося спитати… ще в Рівенделлі все намагався узнати у Гандальфа… Мені дозволено носити Перстень. Чому ж я не можу бачити всіх інших персненосців та дізнаватися про їхні думки?
— Тому що не спробував. З того часу, як ти довідався, що саме одержав у спадщину, ти лише тричі надівав Перстень на палець. І не пробуй — загинеш! Гандальф мусив пояснити тобі, що Перстень Влади дає власнику силу до його міри. Коли захочеш підкорити собі інших, спочатку мусиш убратися в силу й навчитися напружувати волю. Але навіть якщо ти просто зберігаєш Перстень і зрідка його надіваєш, то зумієш помітити такі речі, яких не бачать інші. Поміркуй: адже зір твій став гострішим, чи не так? Чи не зумів ти проникнути до моїх думок глибше та сприйняти їх ясніше за багатьох славетних любомудрів? Ти побачив око того, хто володіє Сімкою та Дев'яткою. Ти зумів розпізнати перстень на моєму пальці… - Вона звернулась до Сема. — Скажи, чи ти бачив мій перстень?
— Ні, пані, -
— Зрозуміло, я б так і зробила, — сказала Галадріель. — З цього б почалось. Але, на жаль, на цьому б не скінчи лось. Не будемо більше говорити про це. Ходімо звідси!
Розділ 8 ПРОЩАННЯ З ЛОРІЕНОМ
Тієї ж ночі Келеборн та Галадріель знов покликали до себе Хранителів і зустріли їх привітно. Келеборн промовив нарешті довгоочікуване слово:
— Настав час вирішувати. Хто бажає продовжити похід, хай, зміцнівши духом, покине нашу землю, а хто не хоче, може залишатись поки що тут. Але нині, напередодні звершення долі, небезпека чекає всюди. Ті, хто буде! гостювати у нас, діждуться, поки шляхи земні звільняться — або допоможуть нам при останньому захисті Лоріену. Тоді вони повернуться додому — або попрямують до того чертога, де відпочивають усі, хто загинув у битвах.
Він замовк; Галадріель заглянула кожному з Хранителів у вічі й сказала:
— Вони вирішили йти уперед.
— Для мене вперед — значить додому, — зауважив Боромир.
— Зрозуміло, — кивнув Келеборн. — І весь загін піде за тобою?
— Ми ще не рішили, — відповів Арагорн. — У якому напрямку думав піти Гандальф після Лоріену, не знаю. Ба навіть він, мабуть, заздалегідь готових планів не складав.
— Можливо, — згодився Келеборн. — Втім, у будь-якому разі ви не минете Великої Ріки. Дехто з вас мусить знати: з важким вантажем переправитись через Андуїн на всьому шляху від Лоріену до Гондору можна тільки на човнах. Мости Осгіліата зруйновані, всі пристані загарбані тепер Ворогом. Друге питання — яким берегом підете? Шлях до Мінас-Тіріту йде по нашому, західному, берегу, але пряма дорога до вашої мети веде за ріку, на схід, а там, темно… Що ж ви оберете? [388]
— Дозвольте зауважити, що західний берег має перевагу, — сказав Боромир. — У такий спосіб ми вийдемо прямо до Мінас-Тіріту. Але вирішую тут не я…
Більше ніхто нічого не сказав, але Арагорна, судячи з виразу обличчя, краяли сумніви.
— Бачу, ви ще не готові до вибору, — сказав Келеборн. — Не годиться мені підказувати, але я допоможу вам, чим зможу. Адже ви вмієте поводитись з човнами — Леголас, що живе над швидкою річкою Лісовою, Боромир з Гондору, Арагорн, досвідчений мандрівник…
– І один гобіт! — додав Меррі. — У нас не всі бояться човнів, мов диких коней. Моя сім'я живе на берегах Брендівіни!
— Це добре, — вів далі Келеборн. — Тоді я дам вам човни, маленькі та легкі, - бо нижче по Андуїну є місця, де човни треба переносити. Ви досягнете порогів Сарн-Гебір, а може, і великого водоспаду Раурос, де ріка з гуркотом падає з Нен-Хитоель. Є там і інші небезпечні місця, однак плавання хоч трохи полегшить ваші труди. Потім прийдеться вам залишити човни та віддалитися від ріки — на захід чи на схід.