Хранителі Персня
Шрифт:
— Та я й не збираюсь більш нічого такого робити, слово честі! Нам уже час спати. Завтра ми мусимо вирушити рано. Подбайте, будь ласка, щоб поні були готові о восьмій ранку!
— Зробимо. Однак дозвольте ще вас затримати на хвилинку, пане Підкопаю! Я зараз пригадав, що маю вам віддати. Будь ласка, не сердьтесь! Мені тут ще треба попоратися» а потім я прийду до вас, якщо не заперечуєте.
— Добре, — сказав Фродо, але настрій у нього зовсім зіпсувався: скільки ще на нього чекає бесід віч-на-віч, поки можна буде лягти спати, і що в них відкриється? Невже всі тут у змові проти нього? Він уже почав підозрювати, що навіть лискуча пика старого Барбариса приховує підступні задуми.
Розділ 10
Фродо, Пін та Сем повернулися до своєї вітальні. Там було темно: Меррі пішов, і камін майже згас. Тільки роздмухавши вугілля та підкинувши дров, вони помітили, що Блукач прийшов разом з ними — він спокійно сидів на стільці біля дверей!
— Привіт! — сказав Пін. — А хто ви такий, добродію, та чого вам тут треба?
— Звуть мене Блукачем, — відповів той. — Ваш друг обіцяв перемовитися зі мною, хоча, можливо, вже забув про це.
— Ви казали, що я можу почути щось корисне, — сказав Фродо. — А що саме?
— Чимало усякого. Але, ясна річ, я не говоритиму задарма.
— Як я маю це розуміти? — різко спитав Фродо. [175]
— Все дуже просто: я дещо розповім вам, дам добру пораду, але вимагаю за це винагородження.
— Якого саме? — Фродо вже рішив, що потрапив до пазурів шахрая, і пожалкував, що узяв здобою замало грошей. Навіть коли все віддати, вимагачеві буде не досить, а він не міг віддати й дещиці.
— Не турбуйтесь, вам вистачить, — посміхнувся Блукач, немов відгадавши думки Фродо, — Тільки візьміть мене з собою, а залишу я вас, коли вважатиму за потрібне.
— Оце й усе! — сказав Фродо, здивований, але не заспокоєний. — Та якби навіть я мав потребу у ще одному супутникові, то не запросив би незнайомого!
— Чудово! — схвалив Блукач, поклав ногу на ногу та вмостився на стільці зручніше. — Здається, здоровий глузд повертається до вас. Досі ви були занадто необережними. Гаразд! Я розповім усе, що знаю, а винагороду мені визначте самі. Коли почуєте усе, то, певно, ваш погляд зміниться.
— Тоді починайте! — кинув Фродо. — Що там у вас?
— Багато чого… Багато поганого, — похмуро сказав Блукач. — Щодо вашої справи… — Тут він підвівся, підійшов до дверей, швидким рухом прочинив їх, визирнув, а потім тихо зачинив і знов усівся. — У мене добрий слух, — притишивши голос, вів далі він, — і хоч зникати я не мастак, мені доводилося полювати на диких звірів і птахів, і коли треба, я вмію ховатися. Отже, сьогодні ввечері лежав я за огорожею на Тракті на захід від Бригори і побачив, як на дорогу виїхали четверо гобітов. Не варто повторювати все, що вони казали Бомбадилу та один одному, але мою увагу привернула одна річ. «І, будь ласка, запам'ятайте всі до одного, — сказав один з них, — прізвисько Торбинс вживати не можна. Я — скажімо, Підкопай, якщо вже доведеться якось називатися.» Це мене до того зацікавило, що я подався за гобітами. Коли їм відчинили ворота, прошмигнув за ними слідом. Можливо, пан Торбинс має цілковиту рацію, щоб приховувати своє ім'я, але у такому разі я порадив би йому та його супутникам бути обережнішими.
— Не бачу, хто тут може бути цікавим до мого ймення, — сердито відказав Фродо, — та хотілося б знати, чому ви так цікавитесь ним! Можливо, у пана Блукача є цілковита рація, щоб шпигувати й підслуховувати, але тоді б я порадив йому пояснити це одверто!
— Добра відповідь! — посміхнувся Блукач. — Але пояснення буде найпростіше: я шукаю гобіта, що зветься Фродо [176] Торбине, і мені потрібно знайти його якнайшвидше. Я дізнався, що він хоче вивезти з Гобітанії… скажімо, якусь цінну річ, дуже важливу для мене та моїх друзів.
Фродо підвівся з крісла, і Сем, метнувши у незнайомця
Запала тиша. Нарешті Фродо сказав Піну та Сему:
— Я мусив відразу здогадатися, з того, як брамник зустрів нас! І хазяїн заїзду, здається, щось чув… Для чого він так наполягав, щоб ми завітали до зали? Й чому ми ні з того ні з сього поводилися там як дурні? Ех, треба було сидіти тут!
— Слушно, так було б краще, — сказав Блукач. — Я попередив би вас, щоб не ходили, але хазяїн не пустив мене до вас, ще й не схотів передати на словах.
— Отже, ви вважаєте, що він…
— Ні, старий Барилко не має на думці нічого злого. Просто він не полюбляє таємничих заброд на кшталт мене — (Фродо подивився на нього з подивом). — Я маю досить подозрілий вигляд, чи не так? — сказав Блукач, якось дивно зігнувши вуста, й очі його блиснули. — Але, сподіваюся, ми впізнаємо одне одного краще. А вже тоді ви мені поясните, що скоїлося з вами під кінець співу. Адже ця невинна витівка…
— Цілком випадкова! — перепинив його Фродо.
— Он воно як! Випадкова! Але цей випадок може причинити вам чималу небезпеку.
— Небезпек ми мали досить і раніше. Я знав, що Вершники переслідують мене; але зараз вони з нами розминулись і зникли.
— Не варто розраховувати на це! — різко заперечив Блукач. — Вони повернуться. З'являться також ще інші. їх багато. Я знаю, скільки їх. Я знаю, хто вони такі. — Він зупинився, очі його стали жорсткими й холодними. — До того ж тут, у Бригорі, не усім можна вірити. Скажімо, Білл Терник — Поганий, про нього йде поговір в окрузі, і неприємні [177] особи відвідують його. Одного з них ви могли побачити у залі — такий собі смаглявий насмішник. Вони вийшли удвох відразу після вашого «випадкового» стрибка. Серед прибульців з півдня не всі заслуговують на співчуття, ну, а Терник продасть що завгодно й кому завгодно і робитиме зло тільки заради розваги.»
— Що такого може продати цей Терник і яке йому діло, чи я стрибаю, чи ні? — Фродо вперто відмовлявся розуміти натяки Блукача.
— Звістку про вас, ясна річ. Дехто дуже прагне дізнатись, що ви поробляєте. Знаючи ваші вчинки, вони й ім'я ваше знатимуть. Мені здається, що ще до ранку їм усе буде відомо. Чи вам цього не досить? Можете брати мене за провідника чи не брати, але майте на увазі, що я багато років мандрував між Гобітанією та Імлистими Горами і сходив усі ці землі уздовж і впоперек. Вік я маю старший, ніж здається, й можу стати вам у нагоді. Після сьогоднішнього випадку вам більше не можна йти просто по Тракту — Вершники стежитимуть за вами вдень і вночі. Ви вийдете з Бригори, і вони дозволять вам іти до заходу сонця. А тоді нападуть на вас у глушині, де годі сподіватися на порятунок. Вам цього хочеться? Адже нема істот жахливіших за них!
Гобіти здивовано побачили на обличчі незнайомця вираз болю; руки його стиснули підлокітники крісла так, що аж пальці побіліли. У кімнаті стало дуже тихо, світло знов пригасло. Кілька хвилин Блукач дивився просто перед себе, але ніби нічого не бачив, поринувши у спогади чи прислухаючись до віддалених нічних звуків.
— Так, — нарешті прошепотів він, — я знаю про ваших переслідувачів більше, ніж ви. Ви боїтеся їх, але треба боятися ще дужче. Завтра ви маєте піти звідси. Блукач може провести вас стежками, які мало кому відомі. Візьмете його?