Чтение онлайн

на главную

Жанры

Шрифт:

Усе це бачили діти — а може, й зовсім не це. Тільки як вони дуже наполегливо уявляли собі фей і веселих ельфів, їм щастило у всьому цьому мерехтінні й блискові помітити щось певне.

Але діти розуміли, що перед ними щось зовсім неземне. Потім вони почали розрізняти голоси. Дивні голоси, ніби рівне гудіння бджіл, ніби відбринілий акорд віолончелі або далекий тривожний голос сурми.

— Ходімо привітаємось, — запропонувавала Мері.

Діти встали й поволі рушили до чужинців. Серця в них калатали від радісного очікування.

На мить пурпурові плащі й миготливі

куртки завмерли. Яскраве світло потьмяніло, чарівний замок затремтів, наче готова до втечі сарна.

Тоді Мері привітно озвалася до казкових безтілесних істот. її дзвінкий голосок давав їм імена: Місячна людина, Дикі лебеді, Хоробрий кравчик, Дівчина, що плаче перлами і сміється трояндами. Дитина людська співала й щебетала про чарівних мешканців країни синіх гір, до якої відчинена брама тільки дітям і поетам, де кінчається веселка й сяють найдальші зорі.

І гості заспокоїлись. Ось чиясь рука стиснула замурзану руку дівчинки. Рука велетня, але тепла й легенька, мов сонячний промінь. У повітрі стелились голоси, м’які, як чорний оксамит. Діти намагалися нічого не проґавити — така рідкісна зустріч! Хлопці захоплено розглядали коштовні плащі і збентежено пересміхалися. То вони відчували немов доторк прохолодного шовку, то нічого не відчували.

— Дякуємо за квітки! — Мері, сміючись, показала на калейдоскоп посеред видолинка. — Ви нічого не заберете з собою?

Вони промовчали. Дивовижні гості, схожі на пір’я, на велетенських колібрі, на золотий, літній місяць, нечутно і плавно рухались видолинком, зриваючи верес і стокротки, хлюпаючись у прозорій воді, збираючи різнобарвні камінці і пташине пір’я, — як звичайно, коли опинишся в незнайомому світі, і все навколо таке цікаве, і все таке нове, наче першого дня після створення світу.

А Мері щасливо стрибала на одній ніжці, тримаючись за теплу велетенську руку, і хлопці залюбки допомагали своїм новим друзям, схожим на сонячних вершників, або на духа з “Лампи Аладдіна”, або на прекрасних мудрих мешканців далекої країни молодості.

Діти весело лебеділи, і велетенські золоті бджоли, невидимі дзвони та віолончелі відповідали їм. Вони чудово розуміли одні одних, адже говорили вони казковою мовою — мовою дітей, поетів і гостей з невідомих зірок.

Нарешті чужинці немовби почали лаштуватися в дорогу. Наче зграйка спритних ювелірів або рій миготливих відблисків, вони оточили свій корабель або чарівний летючий замок. Проте Мері смикнула свого супутника за величезну руку і показала на Місяць, що висів серед білих, як молоко, хмар над Шотландією. Адже їй обіцяли мандрівку на Місяць!

У повітрі задзвенів золотий дзвоник, велетенська рука поманила дітей, і вони сміливо пройшли крізь арку із самоцвітів. Вони опинилися ніби у величезній мильній бульці. Вони чекали, що зараз загудуть реактивні мотори, або заскрегочуть шестерні, або застукають поршні. Нічого такого не сталося, тільки немов зажебонів струмок, і ось уже чарівний замок ширяє за тисячу кілометрів над Землею. І в темній безодні за прозорими стінами велетенська куля повільно обертається на тлі розкішного зоряного килима, якої ще не бачила з такої висоти жодна земна дитина.

— Це краще за будь-яку екскурсію в зоопарк! — вигукнув Дік.

Том і Мері кивнули головою. Свіжий вітерець пронизував казковий корабель, купаючи їхні легені в кисні. Важко сказати, як дихали їхні нові друзі, і чи взагалі вони дихали, але вони знали, що треба дітям з іншого світу.

Ідучи за пурпуровими плащами, за мармуровими колонами, за вогненними кіньми, діти оглядали один просторий покій за другим. І їхні радісні голоси, немов пташиний щебет, відбивалися від невидимих стін і дзвінких склепінь, за якими сяяли тисячі величезних зірок і Земля з Місяцем танцювали вічний менует. Смертельний холод космосу не проникав усередину. Тут було тепло й дуже легко дихалося, так легко, що діти про це не задумувались. Хоч корабель був невагомий, вони чітко відчували, де низ, а де верх. Нові друзі подбали про те, щоб у них не крутилася голова і щоб їх не мучила нудота.

Діти не розрізняли ні стін, ні дверей. Вони не уявляли собі, чи корабель рухається крізь непрозоре світло, чи крізь якусь щільнішу матерію. Та й що їм було до цього? Замість крижаних зірок над їхніми головами з’являвся то величезний бляклий Місяць, то ще більша блакитнувата Земля, на якій можна було чітко розрізнити сірі океани, білі полярні шапки й повільні хмари. Та діти були надто захоплені розмовою і своїми новими враженнями, щоб усе це помічати.

Нарешті чужинці накрили стіл, скріпивши дружбу стародавнім ритуалом — переломивши з дітьми хліб, легкий і тривний, як мед, і підсунули їм рубінові мисочки з різними наїдками. З цікавості діти куштували все підряд. Відчуття були дивні, але приємні. Дух скошеної трави, запах свіжого масла, поживний смак зерна. А в мисочках нічого ж такого не лежало. Казковий сніданок у казковій країні… Хоч вони з’їли дуже багато легких і солодких страв, животи в них не боліли і вони зовсім не відчували, що переїлися.

Раптом велетенські руки показали вперед. Пурпурові плащі заколивалися, наче від нечутного сміху. Місяць — той самий Місяць, куди просилась Мері!

Перед прозорими стінами, на всю їхню широчінь, висіла величезна біляста куля. Здавалося, на них дивиться скам’яніле примарне обличчя, покарбоване високими хребтами і чорними, як ніч, кратерами. В сліпучому сонячному світлі все було чорним і білим. І тільки мінерали спалахували, наче фейєрверки, яскравими синіми зблисками. Діти мерзлякувато зіщулились, налякані згубним холодом, що був так близько від них. Але задзвеніли золоті дзвоники, і страх минувся. Це ж давній знайомий Місяць!

— Дякуємо, що ви привезли нас на Місяць! — вигукнула Мері й щасливо зітхнула. — Ви тут живете?

Ні, не тут. Прекрасна мармурова рука показала на срібний порох Чумацького Шляху. Там, угорі…

Велетенська рука показала в інший бік. У безодні під ними оберталася блакитна рідна планета. Саме тієї хвилини ніч торкнулась ажурного листочка в морі — Шотландії. Дік добре знав географію і зразу впізнав блискучий рубін — Бен-Мор у промінні призахідного сонця.

— Нам час додому! — сказав він. — У нас уже вечір, мама готує вечерю!

Поделиться:
Популярные книги

Дядя самых честных правил 7

Горбов Александр Михайлович
7. Дядя самых честных правил
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Дядя самых честных правил 7

Хозяйка старой усадьбы

Скор Элен
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
8.07
рейтинг книги
Хозяйка старой усадьбы

Кодекс Охотника. Книга X

Винокуров Юрий
10. Кодекс Охотника
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
6.25
рейтинг книги
Кодекс Охотника. Книга X

Шатун. Лесной гамбит

Трофимов Ерофей
2. Шатун
Фантастика:
боевая фантастика
7.43
рейтинг книги
Шатун. Лесной гамбит

Proxy bellum

Ланцов Михаил Алексеевич
5. Фрунзе
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
4.25
рейтинг книги
Proxy bellum

Последний попаданец 2

Зубов Константин
2. Последний попаданец
Фантастика:
юмористическая фантастика
попаданцы
рпг
7.50
рейтинг книги
Последний попаданец 2

Средневековая история. Тетралогия

Гончарова Галина Дмитриевна
Средневековая история
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
9.16
рейтинг книги
Средневековая история. Тетралогия

Дворянская кровь

Седой Василий
1. Дворянская кровь
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
7.00
рейтинг книги
Дворянская кровь

Дайте поспать! Том IV

Матисов Павел
4. Вечный Сон
Фантастика:
городское фэнтези
постапокалипсис
рпг
5.00
рейтинг книги
Дайте поспать! Том IV

Запределье

Михайлов Дем Алексеевич
6. Мир Вальдиры
Фантастика:
фэнтези
рпг
9.06
рейтинг книги
Запределье

Совок 4

Агарев Вадим
4. Совок
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
6.29
рейтинг книги
Совок 4

Идеальный мир для Лекаря 8

Сапфир Олег
8. Лекарь
Фантастика:
юмористическое фэнтези
аниме
7.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря 8

Жандарм 3

Семин Никита
3. Жандарм
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Жандарм 3

Мастер 3

Чащин Валерий
3. Мастер
Фантастика:
героическая фантастика
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Мастер 3