Країни свiту. Азія
Шрифт:
Тваринний світ Таджикистану досить різноманітний. Там, де простяглися пустелі та степи, живуть джейрани, гієни, вовки, зайці-толаї, дикобрази. Багато тут і дроф. Серед плазунів найбільш поширеними є отруйні змії, як-от ефа, вовкозуб, гюрза та кобра, загалом же на території країни трапляються 12 видів цих створінь. Часто зустрічаються черепахи та різноманітні ящірки - їх тут 22 види; більшість «маленьких динозаврів» - сцинкові геккони, сірі варани та степові агами. А павуки та скорпіони в Таджикистані - звичайне явище.
У зоні тугайної рослинності тваринний світ значно багатший. Там непогано себе почувають популяції кабанів, бухарських оленів, шакалів, туркестанських щурів. Птахів у тугаях теж вистачає: фазани, качки, гуси облюбували для себе ці місця. Вище в горах можна зустріти бурого ведмедя, снігового барса (ірбіса), газель, гірських баранів (архара
Кількість місцевих жителів значно змінилася за останні десять років. Після розвалу СРСР та проголошення незалежності в країні в 1992-1994 рр. тривав гострий громадянський конфлікт, унаслідок якого десятки тисяч людей загинули, а півмільйона стали біженцями. Але в останні роки минулого століття біженці почали поступово повертатися на рідну землю. Народжуваність знову досягла високого рівня. Завдяки цьому в 2001 р. в Таджикистані вже мешкало 6,58 млн чоловік, з-поміж яких є представники 80 національностей. Більшість місцевих жителів становлять саме таджики (65 %). Чверть населення - узбеки. Інші 10 % - це памірські народи, ягнобці, українці, росіяни, киргизи, туркмени, татари, німці, євреї, корейці, вірмени, араби, цигани та азербайджанці. Тобто Таджикистан є на диво багатонаціональною країною. Переважна більшість місцевих жителів - мусульмани, хоча окремі невеликі групи населення сповідують православ’я, протестантизм та іудаїзм.
Старий таджик
Таджицька мова набула статусу державної тільки в 1989 р., а російська залишилася мовою міжнаціонального спілкування. Писемність таджиків базувалася на арабській графіці, але в 1929 р. в країні ввели латинську графічну основу письма, яку в 1940 р. взагалі замінили на російський алфавіт. Повернутися до арабського шрифту місцева влада вирішила в 1989 р., але ця справа й досі не завершена.
Давніх міст у Таджикистані небагато. Наприклад, на півночі зберігся Худжанд, заснований ще наприкінці VI ст. до н. е. Крім того, тут є давні Пенджикент та Ура-Тюбе. Але більшість міст (у країні їх усього 18) належать до нових, збудованих за часи радянського періоду. Столицею Таджикистану є Душанбе (понад 730тис. чоловік). Взагалі, в 1972 р. міське населення країни становило близько 38 %, а потім його кількість почала невпинно зменшуватись.
Сучасний Таджикистан - республіка, де головою держави й виконавчої влади є президент. До речі, цю посаду одна людина може посідати лише двічі. Нині головою країни є обраний у 1999 р. на другий строк Емомалі Рахмонов. Вищим же законодавчим органом республіки є Маджлісі Олі, депутатами якого можуть стати місцеві жителі віком від 25 років. Країна входить до Організації економічної співдружності, а з 1992 р. є членом ООН та ОБСЄ. Грошова одиниця - таджицький рубль.
Історично держава є переважно аграрною. До речі, тут і досі збереглися колгоспи та радгоспи. На території країни вирощують бавовник (в основному, у Ферганській, Вахшській, Гіссарській долинах). Щоправда, сіють цю культуру менше, ніж за радянських часів. Річ у тім, що вона потребує багато води. Крім того, для отримання значних врожаїв треба скорочувати площі продовольчих культур (через це Таджикистан упродовж тривалого часу не міг сам себе забезпечувати продуктами харчування) та використовувати велику кількість мінеральних добрив. Нині в долинах вирощують багато винограду, лимонів та динь, а вище в горах - картоплі, тютюну та зернових. Ряд місцевих колгоспів спеціалізується на вирощуванні великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней. У країні також розвинено птахівництво.
Енергетична база країни складається з продукції місцевих ГЕС (Нурекська, найбільша в Середній Азії, має найвищу у світі греблю - 300 м) та ТЕЦ. Таким чином, забезпечується близько 50 % потреби в електроенергії. В країні досі існує багато селищ, не забезпечених електрикою. До речі, за даними Департаменту енергетики США, Таджикистан використовує тільки 5 %
У Таджикистані ведеться видобуток нафти, газу, бурого вугілля, молібдену, цинку, заліза, алюмінію, вольфраму, солі, бору, золота. Крім того, тут є родовища урану, дорогоцінного та напівкоштовного каміння.
Таджицька юрта
Серед транспорту провідне місце в країні належить автомобільному. Щоправда, взимку частина гірських доріг опиняється під сніговими заметами. Залізниця з’єднує столицю, північні частини держави з прикордонними районами Узбекистану. В Таджикистані також працюють два аеропорти - в Душанбе та Худжанді.
Що стосується освіти, то вона є безкоштовною; в країні передбачена обов’язкова середня освіта, працює ряд професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів.
Східно-іранські племена з’явилися в районі річок Сирдар’я та Амудар’я ще в першій половині I тис. до н. е. Оскільки область Согдіана знаходилася на шляху між Китаєм та Середнім Сходом, між якими йшла жвава торгівля, вона швидко почала відігравати вагому роль в міжнародних стосунках. Пізніше територія нинішньої країни опинилася спочатку під владою персів, потім держави Александра Македонського, а в I ст. н. е. тут утворилася могутня держава - Кушанська імперія. Вона об’єднала південний схід Середньої Азії, північні райони Індії та Афганістан, вела жваву торгівлю з Китаєм та Римом, розповсюджувала зороастризм та буддизм. Потім Согдіана та Бактрія знову опинялися послідовно під владою персів, тюрків та арабів, що привело до поширення в Таджикистані ісламу, який дуже швидко став провідною релігією регіону. В XIII ст. територія сучасної країни входила до складу могутньої монгольської імперії, а через сто років Тимур (Тамерлан) намагався навіть створити нову державу, яка могла б стати могутнішою за монгольську. У давні часи ця середньоазіатська країна подарувала світу таких велетнів духу, як Омар Хайям, Рудакі, Джамі, Сааді, Хафіз, Фірдоусі. Справді, у таджиків є всі підстави для того, щоб пишатися своєю культурою! На жаль, з тих часів збереглося небагато історичних пам’яток. Серед них - музей-заповідник у Пенджикенті (V-VIII ст.), мечеть Кок-Гумбаз (XVI ст.) та культовий ансамбль Сарі-Мазар (XVI-XIX ст.) в Ура-Тюбе, мавзолеї в Кулябі, Чорку та Худжанді, мечеть Абдуллахана (XVI ст.) в Ісфарі, руїни буддійських монастирів VII-VIII ст. Аджина-Тепе та Курган-Тюбе, Гіссарська фортеця та експонати колекції етнографічного музею в столиці.
Згодом Таджикистан був розділений на кілька окремих ханств - вони проіснували аж до XIX ст., коли територія країни відійшла до Росії, а деякі навіть довше. А після революції 1917 р. країна тривалий час перебувала взагалі без влади - її доля вирішувалася Червоною армією. У 1926 р. Таджикистан став окремою республікою в складі СРСР.
Сучасна ситуація в країні досі є нестабільною. Взагалі, подорожувати тут важко, оскільки спокою в даному регіоні поки що нема (діють численні бандитські угруповання, постійно відбуваються пограбування, вбивства, захоплюються заручники). Нині на території держави ведеться нелегальна торгівля наркотиками та зброєю (все це переправляється сюди з Афганістану), яка набула значних масштабів. Але з часом усе минеться, і в Таджикистані настануть спокійні часи.
Таїланд - «Земля вільних»
Це королівство Південно-Східної Азії до 1949 р. було відоме як Сіам. Воно розташоване на півостровах Індокитай і Малакка, його площа становить 513,1 тис. км 2. Адміністративно держава поділяється на 72 провінції (чангвати). Південне узбережжя Таїланду омивається Сіамською протокою, а південно-східне - Андаманським морем. Вузький півострівний виступ території країни відділяє Південно-Китайське море від Індійського океану. Таїланд межує з Лаосом, Камбоджею, Малайзією та М’янмою. Населення країни становить 60,6 млн чоловік. Таїланд є членом ООН і входить до Асоціації держав Південно-Східної Азії та Азіатсько-Тихоокеанської економічної конференції. Грошова одиниця - бат.