Квентін Дорвард

©

Переклад

Ілюстрації М. Штаєрмана

Обкладинка Л. Склютовського

Не кожним письменником так зачитувалися свого часу, як зачитувалися в першу половину XIX століття романами англійського письменника Вальтера Скотта. Перекладені на всі європейські мови, вони видавалися й перевидавалися незліченну кількість разів. Вальтер Скотт був письменником, який серед інших письменників нового часу особливо подобався Карлові Марксу. Про це каже в своїх спогадах Поль Лафарг, додаючи, що один з романів Вальтера Скотта — «Пуритани» — Маркс вважав «зразковим твором». У Росії переклади Вальтера Скотта почали з'являтися вже з 20-х років XIX століття. З захопленням читав Вальтера Скотта Пушкін і почасти під впливом цього читання обмірковував і писав свою історичну повість «Капітанська дочка». Після смерті Вальтера Скотта минуло вже понад сто років, а багато з його романів видаються і читаються в нас у Радянському Союзі.

Хто ж такий Вальтер Скотт і чим пояснюється така його слава?

Вальтер Скотт народився 1771 року в північній частині Британського півострова — в Шотландії у родині едінбурзького адвоката. Життя і діяльність його припадали на той час, який ішов за двома великими подіями в європейській історії: Французькою буржуазною революцією 1789 року і ще раніш — «промисловим переворотом» в Англії. Промисловий переворот — це перехід від ручного виробництва до машинного, одна з найбільших перемог європейського й зокрема англійського капіталізму.

Цей переворот різко змінив становище Англії. Ще наприкінці XVIII століття вона була країною з порівняно невеликими містами, з слабо розвинутою промисловістю і з нечисленним переважно хліборобським населенням. Після перевороту почали виникати й зростати колосальні фабричні міста, промисловість, торгівля. Промисловці почали швидко багатіти. Колишні майстрові й ремісники перетворилися здебільшого на робітників, утворили новий, «цілком визначений і стійкий клас населення» (Енгельс) [1] . Розорялися селяни, які посідали невеликі ділянки землі або орендували їх. Важко довелося дрібноземельному дворянству після того, як нова сила — гроші — вдерлася в найвіддаленіші від центрів закутки, розкладаючи старий побут, старі патріархальні стосунки.

Батько Вальтера Скотта жив у місті, але в діда був маленький маєток, і там минала більша частина дитинства письменника. Серед мальовничих гір і річок Шотландії новий порядок речей, створений промисловим переворотом, дався взнаки не одразу. Маєток діда був оточений селищами горян і руїнами старовинних рицарських замків, про які навколо ходили цікаві оповідання й казки. Хлопчик зростав, оточений цими оповіданнями, з дитинства звик цікавитися минулим, з жадобою слухав оповідання, старі пісні-балади, тримав їх у пам'яті. Коли він виріс, то почав їх записувати. З нього вийшов аматор старовини, археолог і історик, заглиблений більш у думки про далеке минуле, ніж про сучасне. У сучасному — матеріальні розрахунки, гроші; міста, де за димом фабричних димарів навіть і неба не видно; люди, заглиблені в думки про власну користь, прибутки, та інші люди, заглиблені в думки про хліб щоденний. А в минулому, — так здавалося майбутньому письменникові, — подвиги феодальних героїв — рицарів, які дбали тільки про свою славу і честь; їхні горді замки; живописний побут з живописними народними звичаями, піснями, казками, чудовими оповіданнями.

Згодом, 1811 року, купивши собі на березі річки Твіду клаптик землі, Вальтер Скотт переїхав туди на постійне мешкання з родиною й багажем, який складався з 24 возів, де було спаковано його колекцію старовинних предметів. Як він сам розповідав, у багажі здебільшого були старовинні мечі, луки, щити й списи; «родина індиків влаштувалася в шоломі хороброго маркграфа [2] , і, наскільки я пам'ятаю, навіть корови несли прапори й аркебузи (старовинна вогнепальна зброя)». Вальтер Скотт побудував собі тут будинок на зразок старовинного шотландського замку. Він скидався на музей і зовні і зсередини. Хазяїн цього замку почав потроху прикуповувати сусідні земельні ділянки.

На той час Вальтер Скотт був уже відомим письменником. Він здобув собі спершу славу як поет вісьмома поемами, заснованими на старовинних рицарських оповіданнях Шотландії. Уривок з однієї з них в російському перекладі можна знайти серед творів Жуковського під заголовком: «Суд у підземеллі». Крім поем, Вальтер Скотт написав також чимало віршів, наслідуючи старовинні англійські й шотландські балади. Ці твори відводили читачів з світу матеріальних турбот і грошової суєти в світ, повний таємничості, чудес і фантастичних подвигів, — важка дійсність забувалася. Але Вальтерові Скотту бажалося не тільки того. Йому хотілося показати всю ту старовину в усіх її подробицях, відновити це живописне життя минулого з усією можливою для нього точністю. Від поем і балад 1814 року він перейшов до романів. Виданий цього року без підпису автора роман «Уейверлі» з шотландського життя середини XVIII століття мав величезний успіх. Протягом наступних 17 років Вальтер Скотт написав 29 романів. Найвідоміші серед них романи з недавнього минулого Англії —«Гай Меннерінг» (1815), «Пуритани» (1816), «Роб Рой» (1817), «Наречена з Ламмермура» (1818) і романи з середньовічної історії, серед яких особливим успіхом користувався «Айвенго» (1810). Писав Вальтер Скотт надзвичайно швидко. Швидко розходилися його книги. За шість тижнів, наприклад, було продано 100 тисяч примірників «Роб Роя». На той час це був майже казковий успіх книги на ринку.

Але 1826–1827 року збанкрутувало видавництво, яке видавало його книги. Він сам був пайщиком цього видавництва. Значна частина боргу припала й на нього. Борг йому пощастило сплатити цілком, але здоров'я було втрачено. 1832 року знаменитий письменник помер.

Вальтер Скотт в європейській літературі був першим письменником, який запровадив у моду й примусив полюбити історичний роман. Історичний роман — це оповідальний твір, дія якого відбувається на фоні значних історичних подій. Дійовими особами такого роману можуть бути й люди, які справді існували, й люди, вигадані автором. Але й ті й інші повинні бути подані згідно з даними історії, тобто такими, якими вони могли б бути певного, вибраного автором часу. Для цього треба дуже добре знати епоху, яку описуєш, її історію, її побут, суспільні взаємини. Треба добре розуміти причини історичних подій і вміти роз'яснювати їх читачеві не за допомогою міркувань, а за допомогою художніх образів. Для цього не досить тільки однієї жвавості уявлення. Для цього треба вивчити документи істориків, залишки матеріальної культури минулого. Історичних романів після Вальтера Скотта написано чимало, але небагато таких, які варто читати, таких, які б подавали більш-менш правдоподібне відображення минулого. Найчастіш буржуазні письменники подавали неправдиве зображення минулого, змінювали його в інтересах пануючого буржуазного класу.

Вальтер Скотт був консерватор — захисник того ладу, який за його часів існував в Англії, і супротивник усяких реформ. Він намагався довести, що колись поміж феодалами й кріпаками нібито існували взагалі добросусідські патріархальні стосунки і їм легше було зрозуміти один одного. А тепер — як каже одна з дійових осіб у романі Вальтера Скотта «Пірат» — «все на світі — предмет купівлі і продажу. Земля віддана на відкуп, починаючи з поверхні аж до найглибших надр; вогонь і паливо продаються й купуються; бідняки, які борознять океан своїми сітями, віддають гроші за привілей потонути в ньому. Все на світі й під землею цінується, продається й купується. В багатьох країнах священики продають місця в раю; всюди люди охоче купують пекло ціною здоров'я, багатства й спокою сумління».

Вальтер Скотт намагався заспокоїти своїх читачів думкою про те, що все це «псування доброго старого часу»— тільки тимчасове явище. Люди кінець кінцем одумаються, добре начало переможе, і все буде гаразд. Він намагався і в минулому загладжувати надто різкі риси суспільного життя. Романи його здебільшого закінчуються картиною загального добробуту й щастя. Коли він виводить лиходія, він майже завжди намагається пом'якшити зображення, поруч з негативним образом ставлячи образи позитивні, стараючись відшукати і в лиходія якісь добрі почуття.