Легенда острова любовь

Дейна Анна

– Ви мене не обманете! Я це мсце добре знаю!
– зареготав нечистий.
– Значить боротися виршили, з самим чортом! А знаш, хлопче, я передумав. виршив, що заберу вас обох. З кого ж мен почати?

Псля тих слв бс рзко зрвався з мсця й кинувся на мене. Я зойкнула, й побгла у кола. Ледь встигла! Ми навть не думали, що нечистий змнить свою жертву. Адже Олекс викупив мо життя. Тому я не стала у кола вд початку. Чорт ближче пдйти не мг, ми тимчасово були у безпец.

***

– Я пду!
– молодий козак

зробив крок уперед.

Та не хотв отаман вдпускати. До останнього шукав нший шлях, можливсть. Хоч щось! Але бувають так ситуац, коли на кону стоть життя вс ватаги. Не було нших можливостей. Не знайшов отаман вдповд на сво питання.

А легнь все наполягав:

– Я пду! Дайте наказ, отамане!

Отаман вдмахнувся вд молодика й обвв важким поглядом присутнх;

– Повинно бути щось, хлопц! З божою помччю виберемося! Я врю...

Козаки мовчали, опустивши оч. Не перший день кошовий питав. Добами сидв понад мапами. Листи з сч вже другий тиждень не йшли.

З важким серцем прийшлося отаману погодитись на вмовляння молодого козака.

пшов легнь засланцем у ворожий табр. Туди, звдки не повертались. Вн виграв отаману клька днв. Цього вистачило, щоб пройти непомченими повз ворож позиц.

Тльки не знав отаман, що гетьман вдправив йому армю на допомогу. Основн сили пдйшли на третй день псля заслання. Об'днавшись, козаки знищили ворожий табр. Але хлопця не врятували. Басурмани жорстоко катували потм стратили парубка за те, що свох не здав, брехав про х позиц.

Кошовий потм все життя корив себе за те, що погодився на вмовляння парубка. не дочекався трьох днв.

Була в того легня молода жнка, красуня. Що залишилась вдовою, з малим дитям на руках. Взнавши правду, шукаючи винного, вона прокляла весь рд отамана, аж до сьомого колна. Бо була у вдча, знесилена горем вд втрати коханого.

Кошовий на т прокльони ан слова не сказав у вдповдь.

Жалла потм вдова про сво слова все життя. Бо грх взяла на душу, опустившись до прокляття.

Та сказаного не повернеш.

***

Ми сидли в центр трьох кл, спина до спини, щосили намагались вигадати щось схоже на план.

Нечистий втомився спткатись об наш ями, бо довго його крила не тримали, та тепер сидв, обпершись об дерево терпляче дивлячись у наш бк.

Тим часом день поступово закнчувався, нч готувалась вийти на чергування. Ми обидва знали, що це означа.

– Коли я обернусь, сховайся за дикуна. А як почну битись з нечистим - бжи з цього острова. До берега плисти не далеко, ти впорашся...
– тихо мовив Олекс.

– Що ти таке кажеш? Я тебе не покину тут самого! Тим бльш, у колах зараз найбезпечнше.
– впевнено вдповла я, пересаджуючись дивлячись йому в оч.

– Я вдчуваю, що сьогодн не зможу контролювати звра.
– хлопець вдвв погляд.
– Вн може зашкодити тоб, а я цього не переживу.

– Вовкулака чи людина, не ма значення! Головне те, що всередин. Не залежно вд подоби, ти для мене завжди будеш тим Олексом, хто стльки разв рятував мен життя, смявся над моми недолугими жартами, з радстю приймав усе, що я так невмло робила.
– Я говорила те, що думала вдчувала, як кров пульсу у скронях. Мй товариш виглядав примно здивованим.

Олексй взяв мене за руку. Його пальц були м'як та гаряч. Дотик був дуже примним, я зрозумла що червоню, бо цей молодий чоловк з довгим каштановим волоссям став дуже важливою людиною для мене.

– Знаш, - мовив вн псля короткого мовчання.
– Не думав, що колись так скажу. Та я радий, що став перевертнем опинився на цьому остров. Бо тут я зустрв тебе.
– його оч сяяли внутршнм свтлом, погляд був м'яким нжним.
– бльше за все у свт я не хочу зашкодити тоб.

Я мовчала, намагаючись усвдомити те, що вн каже до чого веде.

– Знаш, - Олекс вд хвилювання повторив це слово. Вн сптнв вд напруги, шукаючи потрбн слова.
– Я кохаю тебе.

Мене наче блискавкою вдарило громом оглушило вд того освдчення.

З одного боку я була шокована, з ншого - вдчувала, що знала вдпочатку про його почуття. Мене привв до тями голос чорта:

– Що ж ти не вдповдаш йому, двчинко?

Потм нечистий обернувся на Максима й продовжив:

– Чи ти все ще закохана в мене?

– Не слухай!
– впевнений голос Олекса тепло його долон допомогали триматись.
– Вдповси, коли будеш готова.
– м'яко додав хлопець.

Подивившись на чорта в подоб Максима, я зрозумла, що бльше нчого не вдчуваю до оригналу. А стар почуття згадувались просто як невинна дитяча симпатя. Потм я знову глянула Олексов в оч. Те, що вдчувала до нього, було зовсм ншим. Бльш глибоким, сильним здавалося вчним. Так я зрозумла, що кохаю його.

Швидко моя друга рука опинилась в нього на ши, наш губи зйшлися в першому цлунку. Паморочилось у голов. Серце в грудях билося мов навжене. Я насолоджувалась запахом його тла, п'янким смаком губ, нжними дотиками. Таке вдчуття, що та мить тривала трохи бльше за вчнсть.

Нечистий, розумючи що цю битву вн програв, повернувся до свого дерева набув справжньо подоби.

Потм Олекс обйняв мене, ми сидли так аж до закату. Та в той час вн не схотв хоч на секунду мене вдпустити. Хоча би щоб зняти одяг перед обертанням. Я радла, що взяла запасний про всяк випадок.

навть обернувшись, продовжував обймати мене, обережно лагдно. Одяг на ньому розрвався, та вн не звернув на те уваги.

Частина сьома: