Маклена Граса
Шрифт:
Граса.От і його б тепер з торгів продати, та ніхто не купить.
Маклена.А товариш Окрай?
Граса.Не прийшов твій Окрай. Запалив наші думки, а сам, бач, зник. Довів до аукціону. Обдурив. Комуніст!
Маклена.Він не такий. Він не може обдурити.
Граса.Чому не може?
Маклена.Не може! В нього очі не такі!
Граса.Правда, що не такі. І не показав. Треба було слухатися пепеесівців. Ті хоч і заведуть, та зате не кинуть. І очей не ховають. У них гарні очі…
Маклена.Гарні очі?
Граса.Гарні
Маклена.А може, він хворий?
Граса.І звістки не подав. Доагітував. (З сумним гумором). Капіталізму настає край. Його закопає пролетаріат. Пролетаріат - могильник капіталізму. Могильник і гробар. Так і сталося. Їй-богу, так. Застрайкували і зробили з фабрики Зерембського труну. Стоїть як труна. Тільки що ж далі має робити пролетаріат? Собі труну?… Ні! Треба слухатися пепеесівців… Наших давніх пепеесівців. Ті хоч очей не ховають. У них такі гарні очі. (Побачивши, що Маклена мало не плаче через Окрая, що їй боляче). Такі хороші очі, що будь-який сором переморгають. А цей, бач, ще молодий. Конфузиться. Чудій! Сором, кажуть, не дим - очей не повиїдає…
IV
Повернувся додому й Зброжек. Невидющими очима дивиться на жінку:
– А-а… Це ти?… Значить, я вже прийшов. Еге ж. А де Анелька?
Жінка Зброжека.Вона хвора. Лежить.
Зброжек.Хвора? Тож і на побачення не ходила?
Жінка Зброжека.Була.
Зброжек.Ага. Після побачення захворіла. Виходить, і зять вже не зять. Пронюхав? Знає?
Жінка Зброжека.Ох, Юзю! Пан Владек дуже образився, що ти хочеш купити його фабрику. Дуже образився! Дуже! Я просила тебе, Юзю, - не треба. А тепер дівчина хвора!
Зброжек.Пан Владек образився, що я хотів купити фабрику. Він дуже образився за це. То що ж мені тепер робити, коли я фабрики вже не куплю? Ніколи не куплю! І вона для мене розвалилась! І балкон! Все! Банк, де я тримав свої гроші, крахнув. Все, що двадцять три роки збирав по камінцеві, розвалилося. Долари покотились і закотилися за обрій. Навік, чорт… Чорт - Бог! Чорт - Бог!
Жінка Зброжека.Юзю!
Зброжек.Чорт - Бог! Чорт - Бог!
Жінка Зброжека.Тобі не можна хвилюватися!
Зброжек.А що мені тепер можна? Що?
Жінка Зброжека.У тебе ж астма, Юзю!
Зброжек.У мене астма. Ввесь світ захворів на астму! Астма душить увесь світ! Він харчить і давиться. Його серце - банк, всесвітній банк - ось-ось лусне. Чуєш, як б'ється? Де наш домашній лікарський порадник? Що там радять у разі припадку? (Розгорнув порадник). Морфій! Морфій під шкіру! (Читає). "Іноді допомагає, коли пустити кров". (Кричить). Мерщій пустити світові кров! Мерщій кров!
Жінка Зброжека.Я зараз побіжу по лікаря. Я зараз, Юзю! Ой Матінко Божа, Матінко Божа! (Біжить і промовляє сама до себе). Все тепер на світі таке несподіване, раптове! Все як з-за рогу на тебе, ось так… Я вже боюся ходити… (Вибігла).
Зброжек.Не треба мені лікаря! Грошей нема! Покотилися! Чорт - Бог! Чорт - Бог! Мені треба за щось зачепитися, а то я теж покочуся. Ух, який вітер! Який страшний вітер! За якусь думку, за одну крапочку зачепитися б! Гроші круглі, земля кругла, все крутиться, все котиться, і голова котиться. Вона теж кругла. За що? Може, за гак? Ну що ж, коли більше немає за що, доведеться за цей гак. (Показує на гак в стелі). Якщо вже в маклера закрутилась голова, то маклерові залишилося одне - гак. Атож! Він збирав двадцять три роки, коли не було кризи, скільки ж, питається в задачі, треба збирати тепер, при кризах? Я вже не розв'яжу цієї задачі. (Замикає двері). Гак - і кінець! Смерть! Здається, я застрахував себе від смерті. Го-го! За самогубство премії не дадуть. Доведеться навіть без премії, без будь-якого зиску померти. І це маклерові, га? А втім, стривай. Стій! (Залазить на стілець). Хіба не можна заробити на власній смерті? Подумай, маклере? Думай, маклере! Думай! Го-го! Стривай! Здається, зачепився!… (Злазить із стільця).
В двері стукають.
Можна.
Завіса
ДІЯ ДРУГА
I
1
У підвалі у Грасів.
Граса(хворий, у забутті). Христинко, держи ноги! Мої ноги втекли. Заверни. (Отямившись). Ху-у. І приверзеться ж. Христинко! Ти б засвітила нічник, а то щось надто вже темно. Здається, ввесь світ без вогника. Дощ. Чуєш, Христинко? Га, Христинко! (Прислухавшися, підводиться і на превелику силу йде до печі).
2
Увійшла Маклена. За нею - вітер і шум дощу.
– Ой! Ви знову встали?
Граса.Нічник засвітити хотів…
Маклена.А Христинка?
Граса.Спить, чи що… Будив, не озивається.
Маклена.Ну хіба так можна? Хіба так одужаєте?
Граса.Де ти діла кресало й губку?
Маклена.Ось. Я завжди кладу отут, біля печі.
Граса.Біля мене клади. Давай я роздмухаю! (Креше). Погано без руху… (Роздмухує вогонь).
Маклена(засвітила нічник). Знову ноги наллються і понабрякають!
Граса(заспокоївшись при світлі, тре ноги). От приверзлося, що мовби повтікали від мене. Взули валянки й пішли до дверей… (Переводячи це на жарт). То я за ними навздогін… А глянь-но, як там спить Христинка?
Маклена. Спить. (До Христинки). Христинко, вставай!…
Граса.Не буди, якщо спить. Хай собі спить. Хай спить… А як там надворі? Дощ?
Маклена.Із снігом іде.
Граса.Ну що ж. На те й дощ із снігом. Хай собі йде. Як тобі ходилося? Змерзла, мабуть?
Маклена.Стоїть і та фабрика.
Граса.Стоїть? Ну що ж… Хай собі стоїть.
Маклена.Сама фірма застрайкувала. А та, що ви говорили, кустарна, - закрилась. Хазяїн утік. Не заплатив робітникам за цілий місяць. За матеріали теж, і втік…
Граса(який усе ж сподівався на кращі наслідки розвідки). Ну що ж, хай… Хай… (По паузі, намагаючись не занепадати духом). Ну, а наш іще не втік?