Мама, донька, бандюган
Шрифт:
Справді, столика замовлено та сервировано на дві персони.
– По-перше, - зовсім не знітився Савицький, - замовити ще один прибор не проблема взагалі. По-друге, я не винен, що запросив нині на вечерю свого приятеля і свою нову чарівну приятельку. Не бачу нічого поганого. Мені просто захотілося. Аби ви познайомилися і час провели разом.
– Як на директора базару ви надто ексцентричний.
– Мій кум тримає авторинок у Рівному. Аби не вчащала податкова, він тримає у офісі живого удава. Люблю тварин, каже. Секретарка спочатку мліла, потім нічо, звикла. За додаткову сотню баксів до платні можна і
– Оце, розумієте, ексцентрика.
– Податкова ходить?
– делікатно поцікавилася жінка.
– Мусить, робота така. Але швидко йде, жодних претензій.
– Гм..., - Алла знітилася, але мусила хоч якось себе повести, тому підвелася.
– Думаю, чоловіки пробачать, якщо я піду попудрити носика.
Приятелі синхронно кивнули, вона повернулася і поквапилася в бік туалету, розминувшись по дорозі з офіціантом у національному кавказькому вбранні, який ніс третій прибор.
Усамітнившись, Алла примостилася на стульчаку, видобула з сумочки сигаретну пачку, набиту стандартними "п`ятками". Невідомо чому, але майбутній коханець, а особливо - його діловий партнер з пронизливим поглядом налякали її. Саме від нього йшла основна небезпека. Сергій Сергійович просто випромінював її. Треба заспокоїтися, викурити косячок, прийти до тями, розслабитись. Останнім часом легкі наркотики їй подобалися більше, ніж стан алкогольного сп`яніння, після якого на ранок відчуваєш себе немов побитою кулачиськом Олега Рибалки. Згадка про нього повернула їй впевненість. Гаразд, нехай брюнет небезпечний. Майбутній Денік теж не такий простий. А хіба вона сама не небезпечна? Ха, не бачили вони анжелік у гніві!
Після третьої затяжки вона вирішила: Дениса Савицького вона зробить Деніком просто сьогодні, чого там тягнути. Почне традиційно, з орального сексу. Алла Різник не зустрічала ще жодного мужика, котрий не млів би від мінету. Тут треба показати себе. Травка посприяє гарному настрою. Якщо йому запропонувати, для більшої гостроти відчуттів? Такі дядки готові відверто розпусних жінок згребти в обійми, аби стрибнути з ними через океан.
– Ми так хіба домовлялися? Для чого ти бабу сюди припер?
– Хіба погана тьотя?
– примирливо запитав Савицький.
– Не про те я. Бог з ним, була б типова профура. Що це за контакти з пресою? Здурів чи сперма з вух капає?
Чоловіки знали один одного не так давно, тому Сергій Боровий ще не знав, наскільки вільно може поводитися у розмові з діловим партнером. Та поява зовсім не бажаної тепер дотичної до газетярів людини, тим більше - баби з такими блудливими очима, насторожила його. Дотепер Боровий вважав - із Савицьким реально робити серйозні справи. Так, з рештою, його рекомендували.
– Не бійся. Ніхто не підставляє її, коли ти про це. Навів довідки, перш ніж за цицьку хапатися. Правда, пише в бізнесову пресу. До речі, нам це може придатися.
– Отак і поговорили про справи.
– А чого особливо триндіти? Поки все гаразд, лишилося знайти банк і людину в ньому.
– Власне, про це я хотів поговорити. А твоя оці прес-вумен, виявляється, може бути в курсах. Ну от для чого ти її притягнув сюди саме тепер?
– Знаєш про те залізо, яке кують, поки гаряче? Коли баби сідали мені на шию?
– Денисе, ми знайомі лише два місяці. Може, колись і сідали.
– Осьо!
– директор ринку "Універсум" зігнув у лікті правицю.
– Кажу тобі: в світлі останніх подій газетні чи журнальні публікації нас прикриють. І не будуть коштувати нічого. Отже, про банк.
– Тут до нового року хрін залишився, у всіх звітність, нашими, та й взагалі подібними проблемами ніхто займатися не захоче. Після новорічних та різдвяних свят почнемо. Мої пацанчики носами землю рили, та вирахували варіант абсолютно певняковський. Саме те, що лікар прописав.
Тепер Савицький поглянув на партнера з недовірою. Ціну набиває, сучий син. Бо, згідно домовленості, той, хто знайде банк, через рахунки якого вдасться провести власні "брудні" гроші, оформивши їх, як легальну банківську позику, вкладає в справу тридцять п`ять відсотків потрібної суми, партнер перекриває решту шістдесят п`ять. Не можна сказати, що Савицький сам не шукав варіантів. Він просто не був переконаний на всі сто, що знайдений партнером варіант спрацює, не зірветься, а на пропозицію доведеться приставати тепер. У випадку облому доведеться шукати нових виходів, це - трата часу.
– А коли конкретніше?
– Банк "Столичний". Потрібна нам жінка живе сама з дитиною. Дівчинка-юнка. Не так давно в неї почалися проблеми, подробиць не знаю, та й не дуже цікавлюся. Головне - мами таких люблять-голублять. Гроші можуть на цю тьотю піти або мінімальні, або не витрачатися зовсім. Мінімальні - невеличка премія, на панчохи, помадки, прокладки. Економити таким чином: у випадку, як тьотя закомизиться, нагадаємо, що в неї донечка є. Думаєш, до ментів побіжить? Не встигне.
Боровий замовк, бо підійшов офіціант, несучи салат з свіжих, дарма що тепличних овочів, і замовлений шашлик.
– Якого біса твоя мадам у сортирі так довго робить? Алладін уже встиг м`ясо посмажити...
– Ну, мадами взагалі там довгенько сидять. А шашлик почав смажитися, коли я з дороги передзвонив і поквапив.
Савицького як раз таки справді дещо тривала відсутність Аллочки менше тепер хвилювала. Він не помилився: його несподіваний партнер виявився жорстким налітником, справжнім грабіжником. З відвертим криміналом директор "Універсуму" намагався справи не мати, саме через це його дуже влаштувала запропонований свого часу "дах", поставлений колишнім ментом. На дрібниці він заплющував очі, але тут ситуація могла надто загостритися.
– У більш цивілізований спосіб, аніж залякування нещасної жінки, справи залагодити не вийде?
– Вийде, - легко погодився співбесідник.
– Сам так хочу. Нехай лиш тьотя зрозуміє це, прийме невеличкий презент і назавжди забуде про наш візит?
– Чому раптом "наш"?
– Добре, мій. Балакати з нею буду я. Не годишся ти для подібних ролей, Денисе Вікторовичу. О, диви, твоя королева пливе по зелених хвилях. Бач, устигли всі теми перетерти. Пора по коньячку.
Не знати для чого Савицький зиркнув на годинник. Алли не було двадцять хвилин. Примостившись за столом, вона голосно вибачилася за те, що змусила чоловіків чекати. Вже після другої випитої чарки пестила Савицького під столом ніжкою. Життя налагоджувалося. Принаймні, мало для нього нині свої приємні сторінки.