Мiнiмакс - кишеньковия дракон, або День без батькiв (на украинском языке)
Шрифт:
Креня не знав, як i дякувати!
Потiм Мiнiмакс довго плескався в озерi, форкав носом i ляскав крильми та хвостом по теплiй i лагiднiй, мов парне молоко, водi, а Лiзка бiгала берегом i, як мама, гукала:
– - Максику! Далеко не запливай -- небезпечно! Максику! Вилазь iз води -- застудишся!
А коли дракончик нарештi вибрався на берег та обтрусився, наче цуценя, Лiза насухо витерла його подолом фартушка й посадила в кишеньку -- нехай зiгрiється пiсля купання!
Але Мiнiмакс скоро почав помiтно нервувати, видряпався iз
– - Чого ти метушишся?
– - спитала Лiзка.
– - Посидiв би в затишку.
– - А ти поглянь на небо!
– - вiдказав Мiнiмакс.
Всi пiдвели голови й побачили, що на потемнiлому серпневому небi дедалi яскравiше та яскравiше проступає Чумацький Шлях.
– - Значить, тобi вже треба летiти?
– - похнюпилась мала.
– - Ще нi, але вже, мабуть, скоро, -- зiтхнув дракончик.
– - Але ви не сумуйте за мною. Я повернусь, я неодмiнно повернусь до вас!..
– - Лi-i-зо!..
– - луною прокотилося раптом над принишклим озером, i дiвчинка впiзнала голос тата.
– - Де-е ти-ии?!
– - Ой, тато приїхав!
– - схопилася Лiзка, i їй на очi навернулися сльози.
– - А ти ж як?
– - присiла вона коло дракончика.
– - Як же ми тебе проводимо?
– - Пусте, -- вiдказав той.
– - Попрощаємося зараз -- i все. А ви мене з Олегом, як хочете, зможете побачити i з мiста. У вас дома балкон є?
– - Навiть два!
– - Тодi, як приїдете, станьте на тому, що виходить у бiк Круглика, й дивiться пильно в небо. I коли там промайне найяскравiша зiрка -неодмiнно помахайте їй: то буду я!
– - Але ж у серпнi падай так багато зiрок! Як ми серед них упiзнаємо тебе?
– - Упiзнаєте!
– - загадково всмiхнувся Мiнiмакс.
– - Лi-i-зо!
– - знову долинув голос Валяйка-старшого.
– - Скiльки можна чекати?!
– - Вже йду-у!
– - вiдгукнулась нарештi мала, взяла на руки Мiнiмакса i мiцно притулила до гарячої вологої щоки. А вiн притих -навiть не ворушився i не дихав...
Так, у цiлковитому мовчаннi, збiгла хвилина.
Зрештою Лiза випустила дракончика в зарошену траву i мовчки стрiмголов помчала через луг туди, звiдки долинав голос тата...
Всi, хто зостався на озерi, теж деякий час мовчали.
Сумний Мiнiмакс сидiв у травi, закривши свої райдужнi очi волохатими вiями, i нервово принюхувався до неба, де з кожною хвилиною прибувало зiрок.
Максим, у якого на плечi сидiв набурмосений Креня, дивився на чорну гладiнь озера, по якiй зрiдка пробiгали хвильки, наче озеру снилося щось цiкаве, i воно всмiхалося у снi.
А Рекс притулився боком до ноги нового хазяїна i застиг, наче закам'янiв. Тiльки хвiст, що безшумно сiпався iз боку в бiк короткими ривками, свiдчив, що кiт нервує.
З мовчанки їх вивiв Петько Психолог, що, мов на крилах, мчав через луг, зашпортуючись ногами у густiй травi.
– - Все!..
– - випалив вiн, пiдбiгаючи до куреня, i важко впав на землю.
– - Що -- все?
– - не зрозумiв Максим.
– - Зараз... Тiльки вiддихаюся трохи, -- сказав Петько, хвилину помовчав i почав розповiдати: -- Бачили б ви Iзольду! Коли я зайшов, вона вже пакувала в ящики свої банки з грошима. Навiть на мене уваги не звернула. Ну, я їй просто вiд порога: "А що це ви робите?" Так вона аж пiдскочила: "Геть звiдси! Не твоє дiло!" -- верещить. А я їй так спокiйнесенько: "Як це -- не моє? А може, я допомогти вам прийшов? Нелегко ж лiтнiй жiнцi отаку купу грошей самiй тягнути в Товариство по охоронi природи". Тут її аж зацiпило!
"Яка природа?! Яке Товариство?!" -- верещить. А потiм: "Хто тобi сказав таку дурницю?!" А я їй: "Записочку вашу бачив, мовляв. "Заповiт" називається". Вона -- до шухляди i давай звiдти викидати геть усе. Зрозумiло, папiрця там вона не знайшла. Що тут почалося!.. Вона, мов риба на березi, хапала ротом повiтря, махала руками, наче вiтряк, а тодi колiна в неї пiдiгнулись, i вона сiла на пiдлогу. Чесно кажучи, я не на жарт злякався -- ще дуба врiже стара! Принiс їй склянку води. Цокаючи зубами, Iзольда зробила кiлька ковткiв, притихла, а потiм замогильним голосом питає: "Де-е папiре-ець?.."
Я й сказав, що у Крутивуса.
Бачили б ви, як вона побивалася!
А поки вона рюмсала та ридма ридала, я, щоб затягти час до приходу Крутивуса, розказав Iзольдi про яєчко з Мiнiмаксом.
Вона як наскочить на мене!
"Ану, повтори, вражий сину!
– - кричить.
– - Ану повтори!"
Я й повторив.
Тодi Iзольда майнула на кухню, вихопила з холодильника всi яєчнi запаси -- а їх було сотнi три!
– - i ну трощити!
Я намагався вгамувати її -- та де там! Вона вiдштовхнула мене, замахнулася яйцем i верещить: "Не пiдходь! Уб'ю!.."
Зрозумiло, я одiйшов: кому хочеться стати яєчнею. А вона все б'є та б'є яєчка. Скоро калюжа з жовткiв та бiлкiв сягала їй трохи не до колiн! А їй хоч би що! Б'є та викрикує: "Мiнiмаксику! Ку-ку! Де ти, пустунчику, сховався?! Ку-ку-ку!.."
Отакою й застав її Крутивус з двома дружинниками, яких привiв Олег.
Вiн тiльки зiтхнув, коли побачив битi яйця, i сказав, що мiлiцiя тут уже не допоможе, а треба звертатися до лiкаря. Потiм вiн наказав дружинникам пакувати банки з грошима, а сам пiшов викликати для Iзольди "швидку допомогу".
З Олегом я попрощався там же, бо тато не вiдпускав його вiд себе нi на крок. А коли я нагадав про тебе, Мiнiмаксе, то Олегiв тато лиш рукою махнув.
Дракончик невдоволено форкнув, та Петько зупинив його:
– - Не сердься! Олег передавав тобi вiтання i страшенно жалкував, що не може попрощатися. Вiн сумуватиме без тебе.
– - Нiчого, -- заспокоїв Петька дракончик, -- я ще повернуся до вас. А тепер -- час готуватися до старту.
– - I звернувся до друзiв: -Ви трохи допоможете менi?