Невидимий риф
Шрифт:
— Можливо, те, що вам здається загадковим явищем, для інших — відкриті двері, в які не треба добиватися!
— Ви жартуєте!
— Таке іноді буває з людьми! І для директора пароплавної компанії, і для сенатора Джона Равена можуть здатися таємничими й загадковими цілком звичайні явища!
— Це не той випадок! — відказав Кріпс.
— Послухаємо! — Загорський струсив сигару.
Фенімор Кріпс вимкнув усі електроприлади, телефон, перевірив, чи щільно зачинені двері, зазирнув під письмовий стіл і натиснув
— Острів Абалула, — пояснив Кріпс, натиснув на якусь кнопку, і на екрані застиг загальний краєвид острова, знятий з висоти пташиного польоту.
— Що спільного мають мої наукові праці і цей далекий острів? — знизав плечима професор Загорський.
Фенімор Кріпс увімкнув настільну лампу, і цю ж мить посилилось освітлення екрану. Тепер професор Загорський цілком виразно бачив звивисту лінію берега, захищені од вітру лагуни, тропічну рослинність, скупчені тубільні хатини, океан, серед якого загубився острів.
— Я чекаю ваших пояснень, сер! — не стримався Загорський.
Та Фенімор Кріпс не квапився.
— Чи можна на вас звіритись? — пошепки запитав він.
— Я абсолютно нейтральна людина.
— І все ж таки ми з Джоном Равеном хотіли б, щоб усе це зберігалося в цілковитій таємниці!
— В цьому ви можете не сумніватися!
Фенімор Кріпс був схвильований. Він підвівся з крісла, підступив до екрана, взяв білу пластмасову указку й провів нею навколо острова.
— Спочатку дуже маленький вступ… Це португальська напівколонія. Джон Равен володіє її корисними копалинами. Він постачає сировиною з Абалули збройову індустрію нашого штату. Слід зауважити, що за сучасних історичних умов зброя — це єдина сила, якою балансується міжнародне становище в світі. Я не перебільшу, коли скажу, сер Загорський, що наші ракети — найкращі захисники миру. Цим ми повинні завдячувати Джонові Равену!
Загорський скривився.
— Ви не згодні зі мною? — стрепенувся Кріпс.
— Я в цьому не певен! — кинув Загорський і додав: — Втім, облишмо політику. Вона мене не цікавить.
Кріпс закурив нову сигару.
— І все ж я прошу вислухати мене!
— Саме для цього я тут! — відповів учений.
Проте Фенімор Кріпс уже не міг розмовляти з професором спокійним і поблажливим тоном. Він трохи помовчав, удаючи, що лагодить якусь кнопку, а тоді провадив далі:
— Але ж ви американець!
Загорський невдоволено поглянув на нього.
— Ні, сер, я — болгарин за походженням, душею і серцем. Але як громадянин вашого штату я поважаю працелюбних людей і їхню громадську гідність!
Фенімор Кріпс сприйняв слова професора по-своєму й заговорив упевненіше:
— Я вас розумію, сер! Тож послухайте далі. Як я вам уже сказав, джерелом сировини є острів Абалула.
«А-ба-лу-ла!» — по складах повторив про себе Загорський, намагаючись пригадати, де і що він чув про цей клапоть землі.
— Та, між нами кажучи, — вів далі Кріпс, — на шляху до цього острова раптом виникла непереборна перешкода… Тепер я хочу повідати вам цю таємницю.
Він підозріливо озирнувся навкруги, ще раз перевірив, чи вимкнено гучномовці й телевізійне устаткування, витяг з розетки шнур магнітофона й тихо-тихо промовив:
— Нас блоковано!
— Блоковано?
— Так, блоковано!
— Йдеться про сировину?
— Саме про неї.
— Острів став неприступний?
— В цьому й полягає катастрофа.
— Для Джона Равена?
— І для мене теж, сер.
— А чому для вас?
— Я вам усе поясню згодом.
Загорський спохмурнів.
— А чи думали ви про становище жителів острова? Їхня доля куди важча від вашої. Вони, можливо, гинуть від голоду та епідемій, і ніхто не може їй допомогти! Це справді жахливо! Жахливо! — підвищив голос Загорський. — Власне, якщо говорити про нещастя, то воно спіткало передусім абалульців!
Кріпс невдоволено закопилив губу:
— Облиште тих дикунів! Тут важливе інше — гине індустрія! Гине Джон Равен, бідолашний старий! — Кріпс помовчав і потім підбадьорено підвів угору голову. — Тому ми з Джоном Равеном вирішили створити вам усі умови для дослідження.
— Я й досі геть нічого не розумію! — знизав плечима Загорський, звівши допитливий погляд на директора.
— Якісь надприродні сили оточили острів невидимим кільцем, — підхопився з місця Фенімор Кріпс.
— Такого не може бути! — похитав головою Загорський.
— Так, так, кільце надприродних сил! — повторив Кріпс.
— І що ж далі? — поцікавився фізик.
— Наш корабель зміг підійти до острова лише на сто миль і завмер на місці!
Професор Загорський підвівся й почав нервово ходити по кімнаті.
— Далі, сер Кріпс!
— Машини зупинились, наче в них ударила блискавка! Ту ж мить течія з ураганною швидкістю понесла корабель у відкритий океан!
— А раніше там була така течія? — запитав Загорський, здивовано глянувши на Кріпса.
— Ні.
— Звідки ж вона взялася?
— Течія виникла під впливом тих невідомих сил, що заступили шлях кораблеві й скували його двигуни.