Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Сутулячись, щоб виглядати нешкідливими і безневинними, вони уникали прямо дивитися на чоловіків, що оточували їх. Накинувши капюшони плащів і похнюпивши голови, вони повільно ковзали через ділянки відносного спокою посеред хаосу.
Рух було вкрай повільним. Вони до цих пір не змогли вибратися на свободу з під охоронців, зайнятих в рукопашному бою з натовпом. Так чи інакше, їм належить вибратися за цю лінію охоронців і потім пройти через всю армію.
Несподівано, з темряви з'явився командер Карго зі злою усмішкою на змії-морді і схопив
— Ах, ось ти де, — він скинув капюшон її плаща, щоб трохи краще поглянути на неї. — Ти підеш зі мною, — він зробив жест одному зі своїх людей, — І дівчисько теж прихопіть із собою. Оскільки ми збираємося на вечірку, то моїм чоловікам сподобається належним чином скористатися молодою леді.
Джилліан закричала, коли солдат відірвав її від Келен і потягнув уперед, пішовши за командером Карго і Ніккі. Коли Джилліан спробувала вдарити того ножем, він вивернув клинок з її руки. Чоловіки не могли бачити Келен, в іншому випадку вони б і її захопили.
Келен впритул підійшла ззаду до людини, яка тримал Джилліан. Вона почала замахуватися ножем, але потужна рука захопила її зап'ясті. Це був один з її спеціальних вартових — шостий за рахунком, чий слід вона втратила.
Він прилаштувався за нею. Келен знала його. Він був один з найбільш тямущих стражників. Він не був настільки ж недбалим, як інші. І він як і раніше володів усім своїм арсеналом зброї.
Поки Ніккі і скрикуючу Джилліан все далі і далі вели від Келен, охоронець викручував її руку за спину, поки її пальці не почали німіти. Вона скрикнула від болю. Його вигляд висловлював жорстокість і байдужість до її мук, коли він вивільняв ніж з її руки.
Вона штовхнула назад його гомілку, намагаючись змусити його відпустити її. Але замість послаблення той ще більше викрутив її руку так, що біль позбавила її можливості боротися. Насильно він потягнув її в тому напрямку, куди пішов імператор.
Ніккі озирнулася назад на Келен, коли командер Карго тягнув її крізь плутанину і сум'яття солдатів. Келен лише уривками вдавалося побачити світле волосся між кишачими тілами.
Тримаюча її рука випустила її зап'ястя. Замість цього інша вхопилася за верх її руки. Ця рука потягла її назад через солдатів, які борикалися на землі, назад в темряву. Келен повернулась, готова битися з тим, що намітила робити та груба тварина.
Але замість цього там виявився Річард. Здавалося, світ зупинився. Його сірі очі дивилися прямо їй в душу.
У такій близькості дивні криваво-червоні символи, якими було розписано його обличчя — були жахливими. І в той же час, посмішка на його обличчі зробила його схожим на самого ніжного, самого найдобрішого чоловіка у всьому світі.
Здавалося, що він був не в змозі більше зробити хоч що-небудь — лише посміхатися і дивитися в її очі. Келен знадобився якийсь час, щоб згадати, як дихати.
Нарешті, вона глянула вниз і побачила спеціального стражника, який тримав її за зап'ястя. Він лежав на землі, і його голова була вивернута під неприродним кутом. Схоже, він більше не дихав.
З тими тілами, що валялися скрізь, ніхто не звертав ніякої уваги на ще одне. Зрештою, він був всього лише звичайним солдатом, як і всі ті, що билися один проти одного.
Різниця була лише в тому, що цей міг бачити її.
Думки Келен стрімким вихором повернули її в дійсність. Думка про людину, яка заволоділа Ніккі і Джилліан, змусила Келен пережити потрясіння і досаду. Вона змахнула рукою у швидкому жесті.
— Ми повинні допомогти Ніккі і Джилліан. Коммандер Карго захопив їх.
Річард не вагався. Його сірі очі метнулися туди, де зникла Ніккі.
— Поспішай. Не відставай.
Після дюжини кроків вони опинилися в гущі бою. Але цього разу, Річарду належало битися не з рядовими солдатами, а з імператорською охороною. Але було схоже, що для нього це не мало значення.
Він пробирався через них, пронизує чоловіків, щоб очистити шлях для неї, коли це було необхідно і ухилявся від них, якщо це було можливо.
Коли нападник спробував вколоти своїм мечем, Річард відступив у сторону, зійшовши з разючого шляху меча, відрубав тому руку і піймав меч ще до того, як той звалився на землю. Він кинув меч Келен. Вона зловила його і тут же пустила в хід, щоб зупинити людину, яка рушила на Річарда.
Було набагато краще відчувати себе з мечем в руках. Приємно відчувати, що ти в стані захиститися. Удвох вони прорубали собі дорогу вперед крізь імператорських охоронців.
Коммандер Карго озирнувся і побачив, що наближався Річард. Відпустивши Ніккі, він повернувся до свого ключового і осклабився, готовий до бою. Всі оточуючі їх охоронці помітили, що командер вирішив зайнятися ним сам, а тому повернулися до власних проблем.
— Ну, так от, Рубен, схоже…
Крутанувшись, Річард обезголовив змію без усяких церемоній. Його абсолютно нічого не цікавило, окрім, як того, що йому потрібно зробити. Він був тєю людиною, яка не відчував потреби викладати ворогам уроки. Його цікавило лише одне — знищувати їх.
Охоронець, помітивши, що сталося, рушив на Річарда. Ніккі стрімко підскочила і полоснула лезом свого ножа поперек його горла. Обличчя людини покрила маска повного подиву, коли він затиснув зяючу рану, опустившись спершу на одне коліно, щоб потім впасти лицем додолу.
За мить вони опинилися в самому епіцентрі шаленіючої битви. З таким числом досвідчених солдатів, що наступали на нього, Річард не зміг би довго протриматися. Він різав імператорську охорону з подвоєною силою.
Хвилюючись, що занадто багато накинулися на нього, Келен не могла дозволити йому боротися самотужки. До того ж у неї була перевага — вона була невидимою. Вона могла пересуватися серед чоловіків, що нападали на Річарда і наносити свої разючі удари.
Чоловіки, прагнучи напасти на Річарда наривалися на її лезо, разяче з темряви. Розділивши цю роботу між собою, вони вдвох вирізали охорону.