Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Гудкайнд Террі

Люди робили шалені спроби врятуватися від летячого навсібіч полум'я. Але виходу не було. Вони попалися в пастку не тільки через вогонь, але й через власну велику кількість. У них не було іншого вибору, окрім, як кричати в муках і повному розпачі, згораючи живцем.

Вихори вогню вривалися в їх відкриті від крику горлянки. Річард був упевнений, що ті, хто залишаться в живих, змушені будуть припинити атаку і зробити спробу відступити в безпечні катакомби.

Запекла битва закінчилася в лічені хвилини.

Тим, солдатам Імперського Ордена, хто вижив, не давали пощади. Люди Внутрішньої Гвардії прикінчили останніх з них.

Кара відпихнула тільки що вбиту нею людину. Він упав навзнак з глухим стуком. Генерал Мейфферт знаходився поблизу. Вона глянула на нього ще більше сердито, ніж на вбитого.

— Що ти маєш на увазі, коли кричиш на мене, змушуючи щось робити?

— Це моя робота. Ти перебувала на шляху заклинання лорда Рала. Я повинен був прибрати тебе звідти.

Кара заперечила:

— Відмінно, але мені плювати…

— У мене немає часу на дискусію. — Його злість була не меншою. — Поки я командую, ти будеш робити те, що тобі говорять. Ось як має бути.

Кара похмуро подивилася в коридор, де деякі люди продовжували битися в конвульсіях, охоплені вогнем. Обмундирування повільно догоряло.

Річард знав, що коридори були заповнені занадто великою кількістю людей, щоб побороти їх всіх. Він намагався прибрати генерала, Брюса, Джилліан і Еді зі шляху, щоб Натан зміг скористатися вогнем чарівника.

Генерал зрозумів задум Річарда. Кара виявилася на шляху. Будучи при виконанні, генерал не міг дозволити будь-кому оскаржувати його накази — особливо в гущі бою.

Як тільки Кара зрозуміла правдивість його слів, вона припинила суперечку і негайно приєдналася до Річарда, що пробирався по слизькій від крові підлозі до Ніккі, що лежала на спині біля стіни.

— Ніккі? — Річард м'яко підклав руку їй під шию. — Тримайся. Натан тут.

Її очі закотилися, а сама вона билася в судомах. Річард припустив, що Джеган намагався вбити її, і тільки магія палацу послаблювала його зусилля. Це прирікало її на повільну та болісну смерть.

Він покликав:

— Натан! Ти нам потрібен!

За поваленими тілами солдатів Імперського Ордена Річард помітив Натана, який стояв поруч з кимось на колінах. У Річарда зародилося жахливе передчуття, що він знає, хто це. Натан підвів очі й сумно, безпорадно подивився на нього.

— Ніккі, тримайся. Допомога вже близько. Я обіцяв, що зніму з тебе нашийник. Тримайся. — Він схопив руку Кари й привернув до себе. — Залишайся з нею. Я не хочу, щоб вона відчула, ніби поруч нікого немає. Я не хочу, щоб вона здалася.

Кара кивнула, її блакитні очі помутніли.

— Лорд Рал, я дуже рада зустрічі з Вами.

Він поклав руку їй на плече, коли вона встала.

— Я знаю. Хочу сказати, що теж щасливий бачити тебе.

Річард пробрався по тілах мертвих солдатів Ордена, не втрачаючи часу на те, щоб знайти вільну дорогу. Відчувалася якась нереальність того, що відбулося при погляді на таку кількість трупів, відірваних кінцівок і голів, крові, якою осквернили священні мармурові коридори палацу.

Поспішно пробравшись через сплетені тіла, Річард знайшов підтвердження своїм страхам в особі Натана, що стояв на колінах поряд з Еді. Стара чарівниця дихала з великими труднощами.

Річард опустився поруч з пророком.

— Натан, ти повинен допомогти їй.

Генерал Мейфферт і Джилліан схилили коліна з іншого боку старої. Джилліан підняла руку Еді і поклала їй на груди.

Натан пильно дивився втомленими вологими очима.

— Мені дуже шкода, Річард, але це може виявитися за межами моїх можливостей.

Річард проковтнув клубок у горлі і подивився на Еді. Вона підняла на нього свої повністю білі очі, спокійні, незважаючи на сильний біль.

— Еді, ми досягли мети. Твій план спрацював. Ми вижили тільки завдяки тобі.

— Я дуже рада, — вона злегка посміхнулася. Але тепер ти зобов'язаний допомогти Ніккі.

— Потурбуйся зараз про себе.

Вона стиснула його руку, залучаючи його ближче.

— Ти повинен допомогти їй. Моє завдання виконано. Вона зараз буде твій єдиний шанс, зберегти все, що нам дороге в цьому світі.

— Але…

— Помагай Ніккі. Зараз вона бути твоя єдина надія. Обіцяй мені, що ти допоможеш їй.

Річард кивнув і відчув сльозу, що стікає по щоці.

— Я обіцяю.

Вона посміхнулася трохи ширше, від чого зморшки покрили її щоки.

Річард не зміг стримати посмішку, зрозумівши, що вона тільки що зробила. Зедд одного разу розповів йому, що чаклунки ніколи не говорять все, що їм відомо, і різними способами переконують погодитися з речами, які інакше ти не схвалив би.

— Мені не потрібні хитрощі чарівниць, щоб стримати свою обіцянку допомогти Ніккі. Натан зніме з неї ошийник.

В той час, як вона посміхалася Річарду, він відчув, що її рука трохи стиснулася.

— Я б не була так впевнена, Річард. Їй потрібна допомога, яку можеш дати тільки ти.

Річард не знав, що він може зробити такого, на що не здатний Натан. Навіть якби він умів користуватися своїм даром, він вже давно втратив всякий зв'язок з ним. Коли очі Еді м'яко закрилися і Джилліан почала ридати від занадто сильних переживань, що звалилися на її розум, генерал Мейфферт обняв її за плечі.

— Лорд Рал! — Покликала Кара.

Річард з Натаном обернулися, дивлячись на Морд-Сіт, Яка згорбилась біля Ніккі.

— Поспішайте!

— Тримайся, — прошепотів Еді Натан.