Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Гудкайнд Террі

— Так, все добре. Я слухаю. Стерильне поле. Я зрозумів. Тепер просто розслабся, поки ми не доставимо тебе в таке місце, де ти змогла б відпочити. Тоді ти зможеш мені все це пояснити. Тепер ти в безпеці.

Річард встав, Кара і Бердіна допомогли Ніккі піднятися.

— Їй потрібно тихе місце, де вона зможе відпочити, — сказав він їм.

Бердіна обхопила Ніккі за талію.

— Я простежу за цим, лорд Рал.

Вже давно він не чув, щоб його називали «лорд Рал». Несподівано його вбила думка, що Натан міг трохи образитися через те, що так раптово був зміщений

зі своєї посади. Це було не перший раз, коли він був змушений служити лордом Ралом, захисником уз, тільки для того, щоб Річард повернувся і відновив свій титул.

Перш, ніж він зміг гарненько про це подумати, він почув дивний шум. Це було схоже на якийсь тріск, можливо, на горіння, супроводжуване ударом. Як тільки чоловіки навколо розступилися, щоб пропустити Річарда і Ніккі, він побачив, що до них щось наближається.

Поглянувши вдруге, Річард не був упевнений, що він побачив. Це походило на солдата Внутрішньої Гвардії, але з іншого боку і не походило. Уніформа виглядала якось нечітко.

Генерал Трімак, зайнятий допомогою Річарду, витягнув руку, відсуваючи деяких з його людей назад з дороги, щоб дозволити Річарду пройти. Річард, тим не менш, зупинився. Він дивився на солдата, який неподалік пробирався крізь побоїще.

У цієї людини не було обличчя.

Перша думка, яка прийшла йому в голову, була, що можливо чоловік був жахливо обпаленим, тому його обличчя розплавилося.

Але його уніформа не була пошкоджена, і його шкіра зовсім не виглядала обпаленою або покритою пухирями. Замість цього вона була гладкою і виглядала цілком здоровою. По його ході не було схоже, що він був травмований.

Але обличчя у нього не було.

Там, де повинні були знаходитися очі, були тільки невеликі поглиблення в гладкій шкірі, і вище них натяк на надбрівні дуги. Там, де мав знаходитися ніс, був тільки невеличкий, вертикальний підйом, легкий натяк на ніс.

Рота не було взагалі. Він виглядав, ніби його обличчя зроблено з глини, але ще не особливо оформлено. Його руки теж були недороблені. Він не мав окремих пальців, крім великого. Руки більше були схожі на рукавиці з плоті.

Його вигляд був настільки страшним, що відразу ставало страшно дивитися.

Солдат Внутрішньої Гвардії, допомагаючи пораненому і бачачи тільки подібність гвардійської уніформи, що наближалася ззаду з боку, випростався. Він трохи повернувся, піднімаючи руку, ніби прохаючи, щоб людина, яку він спостерігав периферійним зором, зупинився. Безликий чоловік підійшов І торкнувся руки солдата.

Обличчя і руки солдата, почорніли і потріскалися, немов дуже висока температура миттєво зробила його плоть крихкою і покрилася чорною кіркою.

У нього навіть не було часу, щоб закричати перш, ніж він обвуглився до невпізнання. Він впав, вдарившись об землю — це і було тим шумом, який чув Річард за мить до цього.

Зовнішній вигляд безликої людини став більш чітким. Його ніс позначився виразніше. Він тепер мав натяк на проріз для рота. Здавалося, немов він витягнув обриси з життя, яке він тільки що забрав.

В ту ж мить інші солдати Внутрішньої Гвардії виступили перед несподіваною загрозою.

Безлика людина лише торкалася їх, проходячи через їх захисну лінію. Їхні обличчя також негайно зминалися у чорні, спалені складки, які більше навіть не виглядали людськими, і вони мляво обрушувалися на землю.

— Звір, — сказала Ніккі, що знаходилася біля Річарда. Він допомагав тримати її. Її рука була навколо його плеча.

— Звір, — знову прошепотіла вона, трохи голосніше, на випадок, якщо він не почув її в перший раз. — Твій дар повернувся. Звір зумів знайти тебе.

Генерал Трімак вже вів півдюжини солдатів до нової загрози. Ця загроза продовжувала насуватися на Річарда з абсолютною байдужістю до чоловіків, які мчали йому на зустріч.

Генерал Трімак заревів від напруги, потужно замахнувшись і зі свистом опускаючи свій меч на близьку загрозу. Людина не робив ніяких спроб ухилитися від удару.

Меч увійшов йому в плече на добрий фут, прямо біля шиї, майже відрубуючи плече від тіла. Така рана зупинила б будь-кого. Будь-якого живого.

Генерал, все ще не відпускає меч, миттєво перетворився в зморщену, обвуглену, потріскану криваву масу, яка почала обсипатися. Генерал Трімак обрушився на землю, не встигнувши навіть здригнутися або закричати. За винятком уніформи, його тіло стало невпізнанним.

Безлика людина, чиє тіло було все ще глибоко розколоте мечем генерала, навіть не спіткнулася. Його обличчя отримало ще більш чіткі обриси. Тепер були помітні зачатки очей, що дивляться з поглиблень. На щоці з'явився натяк шраму, подібний до того, що був у генерала Трімака.

Лезо меча, в тому місці, де воно увійшло в людину, почало диміти, розжарившись дочиста, як ніби його тільки що вийняли з ковальського горна; потім обидва його кінці повисли, розплавившись надвоє і випадаючи з його грудей. Вістря вдарилося об підлогу, за його спиною, а ефес меча впав і один раз підстрибнув, сичачи і димлячи на найближче тіло.

Солдати кинулися з усіх напрямків, щоб зупинити наближається загрозу.

— Назад! — Заволав Річард. — Всім назад! Всім відійти!

Одна з Морд-Сід обрушила свій ейдж на нижню частину шиї людини. Вона тут же перекинулася, задиміла і перетворилась на почорнілий, обвуглений труп.

Те, що було лише натяком на волосся звіра, перетворилося на біляві пасма, які були у неї мить назад.

Нарешті всі зупинилися і потім побігли в зворотному напрямку, намагаючись лише оточити загрозу, в той же час, залишаючись поза межами досяжності.

Річард схопив арбалет у сусіднього солдата Внутрішньої Гвардії. Зброя вже була заряджена однією з смертельних стріл з червоним оперенням, які Натан знайшов для них.

Як тільки людина з поступово проступаючим обличчям цілеспрямовано попрямувала до нього, Річард підняв арбалет і натиснув на спуск.

Червоно-оперений болт врізався в центр грудей. Людино-звір зупинилася. Його гладка шкіра почала чорніти і розсипатися точно так само, як у людей, до яких він торкався. Коліна підігнулися, і звір звалився димлячої купою, виглядаючи абсолютно так само, як ті люди, яких він убив.