Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Однак, наскільки б захоплюючим і чарівним не був палац, його краса не могла зрівнятися з величчю тієї мармурової статуї, створеної Річардом, яку Ніккі побачила в Алтур-Ранзі.
Те творіння не було з чим порівнювати, воно було більше, ніж навіть саме поняття краси. Сповнена неприборканої жаги до життя, статуя вивернула тоді душу Ніккі навиворіт, відродивши в ній все живе, людське, назавжди змінивши колишні догмати в її свідомості.
Річард був тим з небагатьох лордів Ралов, хто приніс із собою те, про що мріяли його предки —
— Ти любиш його, чи не так?
Ніккі примружилася. А потім пильно дивилась на Енн, коли вони дійшли до кінця галереї.
— Що?
— Ти любиш Річарда, адже так!?
Ніккі спрямувала свій погляд вдалину.
— Ми всі любимо Річарда, так чи інакше.
— Ти прекрасно знаєш, що я маю на увазі.
Ніккі задумалася, підшукуючи слова, і не переводячи погляд, сказала:
— Енн, не мені тобі пояснювати, у Річарда є дружина. Він не просто одружений на комусь, він любить свою дружину. Обожнює її і готовий пожертвувати життям заради цієї любові.
Енн промовчала.
— Крім того, — Ніккі перервала затягнуте мовчання — Я та, хто намагався зруйнувати його життя — всі наші життя, якщо уточнити, — коли забрала його з собою в Старий Світ. І мені практично вдалося це зробити. Йому б належало знищити мене в помсту за те, що я змусила його пережити. І я була б з ним солідарна, прийми він таке рішення.
— Можливо, — нарешті відповіла Енн, — Але то було в минулому, а я питаю про сьогодення, про те, що є зараз.
— Що ти маєш на увазі?
Енн важко зітхнула, вони повернули через проліт до чергової низки сходів, що вели углиб, до самого нижнього рівня палацу — прямо до гробниці.
— Ну, припустімо, я вважаю, що у Натана було досить багато причин ненавидіти мене, точно так само, як і у Річарда знайшлося б їх не менше. Справа в тому, що коли ЦЕ відбувається, все перевертається з ніг на голову. І подібні думки просто вилітають з голови.
Як я зовсім недавно помітила, всі люди рано чи пізно помиляються. Натан знайшов у собі сили пробачити мені мої помилки. А так як ти досі перебуваєш в доброму здоров'ї, можна зробити висновок, що, Річард, очевидно, простив тобі і твої провини.
— Я ж тобі кажу, що Річард одружений на коханій жінці.
— На жінці, яка начебто існує, а ніби й ні.
— Я ввела шкатулки Одена в гру, і повір мені, я точно знаю, що ця жінка існує.
— Але ти все одно мене не зрозуміла, я не про це тлумачу.
Ніккі призупинилася.
— Ну так розтлумач мені, чого ти хочеш?
— Послухай Ніккі… — Енн забарилася на секунду, — Ось, наприклад, ти хоча б можеш уявити собі, наскільки мені важко не звертатися до тебе — «Сестра Ніккі».
— По-моєму, ти трохи відхилилася від теми.
Енн широко посміхнулася.
— Так і є, те, що я хочу до тебе донести — воно вище всього, набагато більше, ніж доля однієї людини.
— І що ж це?
Енн сплеснула руками.
— Та все! І ця війна, і те, що він — лорд Рал, і його дар, і вічна боротьба з Імперським Орденом, і викликані шимами проблеми з магією, і заклинання Вогняного Ланцюга, і навіть шкатулки Одена — все, розумієш, все це.
Якби хоч хтось із нас знав, у яку халепу він потрапив зараз, і з чим йому доводиться тепер боротися. Ти тільки уяви собі, скільки Річарду довелося пережити, і скільки ще належить. Зараз він самотній у своїй боротьбі, і йому немає на кого спертися, немає поруч людини, яка б простягнула йому руку допомоги.
— Я не можу з тобою не погодитись: у цьому плані ти абсолютно права, — сказала Ніккі.
— Річард, як самотній листок, що впав з дерева, на холодну землю. Він опинився в центрі багатьох великих змін, що занадто багатьо для однієї людини. Він став ключовою фігурою, яка впливає не тільки на результат подій, але і всі наші життя.
Доля всього сущого залежить від кожного його кроку, від того, яким буде його наступне рішення. І якщо Річард зробить неправильний вибір і оступиться, то всі ми канемо в Лету.
Ти тільки уяви собі цього бідного хлопчика. Річард той самий єдиний за довгі три тисячі років чарівник, що від народження володіє обома сторонами магії. Але він виріс, навіть не підозрюючи про свій дар. Будучи бойовим магом від народження, він досі не знає толком, як правильно використовувати свій дар.
— Так, я це допускаю. І що з того?
— Ніккі, ти можеш собі уявити, як йому доводиться. Який вантаж відповідальності звалився на його голову. Адже він виріс у Вестланді, в невеликому містечку, і був лісовим провідником. Річард жив, не знаючи абсолютно нічого про магію.
Ні, ти не можеш уявити собі, як йому важко тягнути цей вантаж, не маючи і найменшого поняття про те, як управляти своїм даром. А тепер, в довершення всього, він ще й названий гравцем в боротьбі за магію шкатулок Одена.
Коли Річард виявить, що магія Одена була знову потривожена — і від його імені — ти хоча б уявляєш, який жах може його охопити, наскільки це буде для нього шокуючим?
Адже він навіть не вміє закликати свій Хань. А від нього очікують, що він буде вміло поводитися, можливо, з одним з найскладніших видів магії, яка досі була непідвладна жодному з чарівників.
— Ось тому я тут і знаходжуся, — сказала Ніккі, продовжуючи спускатися вниз по сходах, — Я буду його навчати, я стану його провідником у світ пізнання магічного.
— Саме це я й хотіла від тебе почути. Адже ти потрібна йому.
— Я готова зробити все заради цього.
— Ти в цьому впевнена?
Ніккі насупилася, невдоволено глянувши на аббатису.
— Що конкретно тебе турбує?
— Ти насправді зробиш усе можливе? Будеш йому опорою або тією, кого він потребує?
— Звичайно, а як же ще?