Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Безсумнівно, очима Тові, Джеган бачив і Ніккі.
— Факт залишається фактом, у Сестер були всі три шкатулки Одена. Тепер ці Сестри твої, але у тебе є лише дві шкатулки!
Лукава посмішка ковзнула по його обличчю, змінюючи роздратування:
— Думаю, що це не така вже велика проблема, як ти гадаєш. І зовсім неважливо, що ти ввела ту шкатулку в гру. Я знаю, як владнати це маленьке непорозуміння.
Ніккі злегка стривожила його обізнаність про запуск нею шкатлуки в гру, але вона не видала і тіні занепокоєння.
— І як же?
Посмішка Імператора стала ширше:
— Який би я був Імператор, якби не
— Якщо доживеш до цього дня.
Він знову став роздратованим, вдивляючись у бездумне обличчя Ніккі.
— Про що це ти?
— Річард Рал спустив вовків на твоїх улюблених «овечок», — вимовила Ніккі махнувши рукою вдалину.
— Тобто?
Ніккі глянула на нього з-під лоба:
— Армія, яку ти так жадаєш знищити і за якою ганяєшся ось вже скільки часу, зникла звідси. Тобі не вдалося знищити її, чи не так? Вгадай, де зараз ця армія?
— Як це де — забирає все, що залишилося, лише б врятувати свої шкури.
Ніккі посміхнулася йому у відповідь:
— Не зовсім так. Д 'харіанська армія зайнята тим, що несе війну назад в Старий Світ тим, хто її підтримує, тим, хто дозволив народитися цій агресії — вірним апологетам Братства Ордена і тим, хто кинув армію на безневинних жителів Нового Світу. Всім цим людям доведеться зіткнутися з наслідками відправки військ, а точніше, вбивць, на Північ. На їх руках, не менше, ніж на твоїх, кров усіх загиблих невинних ні в чому людей. Вони думають, що відстань зможе їх захистити, але, насправді, як би далеко вони не знаходились від того зла, яке принесли в Новий Світ з власної волі, це не врятує їх від відповіді за вчинені злочини. Вони заплатять дорогою ціною за свої вчинки.
— Я в курсі останніх гріхів лорда Рала, — м'язи на вилицях Джегана напружилися від зусилля, коли той скрипнув зубами, — Річард Рал — боягуз, переслідуючий невинних жінок і дітей, адже він не може помірятися силами з справжніми чоловіками!
— О, це було б найгіршою помилкою з власної волі, якщо ти дійсно і насправді віриш у те, про що говориш. Але ми-то знаємо, що це не так! Ти просто хочеш, щоб усі вірили в це, тому-то ти і говориш цю ретельно підібрану не-зовсім-правду з тих, що є в твоєму арсеналі, а насправді виправдовуєшся сам перед собою за свою псевдомораль. Ти тільки й шукаєш, як знайти прощення того, що пробачити неможливо. Говорячи в такій манері, як зараз, ти ніби випустив стріли, маючи намір сховатися під жіночу спідницю, коли стріли повернуться до тебе. Ти хочеш прикинутися і звинуватити в жорстокості і грі «не за правилами» тих, хто їх в тебе запускає. Справжня ж твоя мета — забрати у людей, яких ти хочеш стерти з лиця землі, право на самозахист.
Річард — той, хто розуміє реальність загрози, що приходить з віруванням Братства Ордена. Його не зіб'ють з пантелику помилкові істини, які затьмарюють прадиву суть речей.
Він розуміє, що для того, щоб вижити, він повинен бути достатньо сильний, щоб впоратися з цією загрозою, причому неважливо якими способами — навіть, якщо для цього потрібно знищувати родючі поля, що дають їжу і силу твоїм солдатам для вбивств мирних людей, що живуть своїм власним життям.
І кожен, хто захищає ті поля — теж отримає частину тих звірств, які ти приніс на цю землю. Річард знає просту істину про те, що для того, щоб вижити, йому потрібна лише перемога.
— Ці люди самі собі приносять страждання, пручаючись праведному вченню Ордена, — відповів Джеган.
Він був збуджений до межі, нервово походжаючи по кімнаті, стиснувши руки в кулаки так, що виступили всі м'язи на його потужних руках. Він не виносив суперечок про свої переконання і, наблизившись до Ніккі, з погрозою в голосі повторив більш наполегливо:
— Річард Рал оголив правду про неправоту і аморальність всіх тих, хто слідує за ним, відправивши своїх людей на вбивства невинних жінок і дітей в Старому Світі, замість того, щоб прийняти бій з нашими доблесними солдатами. Його безчинства проти жінок і дітей доводять який боягуз і лиходій він є насправді. Наше святе завдання очистити світ від таких гріховних людей, як Річард Рал!
Ніккі схрестила руки й обдарувала його поглядом, запозиченим з минулого, що призначався тим, хто не підкориться волі Ордена. Це був погляд, що тягне за собою жорсткі дії, завдяки чому її і прозвали Пані Смерть. Цей погляд осадив навіть Імператора.
— Всі люди Нового Світу ні в чому не винні, — вирвалося в неї, — Це не вони принесли війну на землі Імперського Ордена, це Орден хоче їх поневолити. Це правда, що жителі Старого світу, в тому числі діти, будуть покалічені або убиті в ході війни.
Але який вибір є у жителів Нового світу? Може їм чекати поки їх виріжуть і поневолять, боячись завдати шкоди комусь невинному? Вони всі невинні. Їх діти теж невинні. Зараз велике зло прийшло до них.
Тобі зрозуміла тактика, обрана Сестрою Юлією для захисту від твоїх витівок за допомогою уз, що зв'язують її з лордом Ралом. Вона вважала, що узи захистять її від тебе.
Сестра Юлія знає про те, що Річард цінує життя понад усе, тому вона придумала план, за яким вона б використала магію Одена, щоб випустити Володаря з Підземного світу, при цьому дарувавши Річарду Ралу вічне життя.
Те, що Річард не повірить в те, що така угода взагалі можлива, а вже тим більше, що він на неї не погодиться, мало цікавило Юлію. Вона думала, що поки її пропозиція Річарду про вічне життя дійсна, то незалежно від того, відкинута вона чи ні, у неї є імунітет від твоїх здібностей соноходця.
Однак ти залишався у мозку Юлії. Так-то ти і зрозумів, що для Річарда найбільша цінність — це життя.
Це абсолютно чужа тобі концепція. Для Ордена життя людини не представляє цінності. Орден вчить тому, що наше життя — лише безглузде існування, лише швидкоплинний проміжок на шляху до вічності в потойбічному житті.
Орден стверджує, що наше життя — лише порожня посудина, шкаралупа для нашої душі, що оберігає її тільки для того, щоб досягти високої ступені існування в іншому житті.
Орден говорить про те, що наша найвища цінність — блаженство в світі померлих, в житті після смерті. А заслужити це блаженство можна, тільки приносячи себе в жертву в ім'я його ідей. Тим самим Орден звеличує смерть, як благо.
Ти дивишся на тих, хто цінує життя, зверхньо, як на слабаків. Тобі не дано зрозуміти, що означає життя для Річарда і подібних йому, але ти добре знаєш, як використовувати те, чого тебе навчили.