Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Та ж самопожертва заради загального блага — вища чеснота Ордена, — завжди оцінювалася неясним і абсолютно невідомим нікому чином. Будь то удача чи поразка, вона здавалося завжди залежала від Його Величності Випадку.
Всі живучі по вірі Ордена вічно перебували в муках сумнівів про те, що день прийдешній їм готує. Тягар постійного занепокоєння змушував людей бути готовими звинуватити в інакомисленні будь-кого — чи то друга чи члена сім'ї, лише б уникнути лихої долі.
Як і багато інших, Джеган сподівався заслужити розташування
Ніккі не піддалася першому враженню. Вона згадала про металевий нашийник, який не дає їй доступу до її дару. Незважаючи на це, вона не збиралася робити вигляд, що слова Джегана справили на неї враження, і не збиралася піддаватися його прихованій у нещирі слова похоті.
Раніше, навіть маючи доступ до свого Хань, справжнім захистом їй служила байдужість стосовно того, що з нею станеться. Тоді її магічна сила не могла врятувати її від здатності Джегана просочуватися в її свідомість, так само, як і решти полонених Сестер.
Її захистом було байдуже ставлення до себе, а не магічний дар.
В ті часи Ніккі не дуже-то турбувало, що спаде Імператору на думку, навіть якщо він захоче позбавити її життя. Вона вважала, що заслуговує всіх страждань, заподіяних їй і навіть власне життя її не хвилювало. Їй було все одно, якщо Джеган раптом надумає її вбити.
Зараз все змінилося. Через Річарда. Вона тепер не могла просто дозволити Джегану вбити себе. Вона могла врятуватися, лише переконавши його в тому, що її ставлення до нього і його витівок залишилося колишнім.
Пані Смерті не важливо чи може вона користатися даром чи ні. Нашийник для неї не має значення.
Джеган злегка потеребив косички під нижньою губою. Обвів її поглядом з ніг до голови. Глибокий подих вирвався з його грудей, ніби він не міг вирішити з чого почати. Ніккі не довелося довго чекати.
Він раптово з такою силою вдарив її тильною стороною руки, що Ніккі перевернулася в повітрі. На щастя для неї, удар головою після падіння пом'якшив товстий килим. Здавалося, що м'язи щелепи були розірвані, а кістки розлетілися вщент. Вона перебувала в шоковому стані від удару.
Незважаючи на пливучу перед очима кімнату, і насилу зберігаючи свідомість, Ніккі твердо мала намір піднятися на ноги. Пані Смерть не може прогнутися, що б не трапилося. Вона зустрічає з презирством навіть смерть.
Піднявшись на коліна, вона витерла рукавом кров в куточку рота, намагаючись балансувати, щоб не впасти. Щелепа Ніккі сильно боліла, але, здається, залишилася ціла. Лише неймовірним зусиллям вона змусила себе піднятися. Тим часом, Джилліан заступила її від імператора:
— Не чіпай її!
Джеган підпер кулаками боки, свердлячи дівчину поглядом, що дало можливість Ніккі крадькома глянути на Келен. В її очах застигла біль, а пальці тремтіли. Ніккі безумовно знала, яку біль завдає їй Джеган за допомогою нашийника. Так він не давав їй зрушитися з місця і перешкодити йому.
Ніккі вирішила, що з його боку це було вірне рішення.
Скільки вона себе пам'ятала, Ніккі завжди могла швидко оцінити, що за людина перед нею. Це якість було незамінною для виживання в цьому жорстокому середовищі, де все залежало від того, як поведеш себе з тими, хто зустрівся на твоєму шляху.
Дивлячись на Келен, відразу було помітно, що це дуже небезпечна жінка, жінка, яка може надати сильну протидію і втрутитися у що завгодно.
Джеган схопив Джилліан за комір і підняв, як шкодливе кошеня. Вона несамовито заволала не стільки від болю, скільки від переляку поки той ніс її по кімнаті до виходу.
Вона безпорадно тріпалася у нього в руках. Її ноги не торкалися землі. Джеган випхав Джилліан назовні, відкинувши важку вовняну завісу на вході в опочивальню.
— Ерміна! Доглянь за дівчиськом! Я хочу побути наодинці зі своєю королевою.
Ніккі помітила Сестру Ерміну, що схопила дівчинку і потягла її в темряву. Келен все так само сиділа на килимі. Легке тремтіння пробігало по її тілу. Від безпорадності по її щоці котилася сльоза.
Чи міг Джеган хоча б уявити, яку біль він заподіював їй? Адже сам він не знав жахливості власної сили. Його непереборна лють не тільки змушувала напружуватися його м'язи, але й активувала його ментальні здатності соноходця.
У минулому він частенько бив Ніккі сильніше, ніж мав намір, або в сліпій люті користувався своєю силою соноходця, заподіюючи їй біль, яка кожного разу могла призвести до летального результату.
Потім, розуміючи, що ледве не вбив її, він просив вибачення, але зазвичай все закінчувалося словами про те, що це вона сама довела його до білого каління і все це — її вина.
Як тільки імператор закрив завісу в свої покої, м'язи Келен розслабилися. Вона прийшла до тями, зітхнувши полегшено, ледь рухаючись після важкого безсловесного випробування.
— Отже, — вимовив Джеган, обернувшись до Ніккі, — ти його любиш?
Ніккі моргнула в замішанні:
— Що?
Він підійшов до неї. Обличчя імператора зашарілось від злості: він видав свою ревність.
— Що значить «що»? Ти мене чула! — Викрикнув він, схопивши Ніккі за волосся і підтягши до себе на відстань кількох сантиметрів. — Не намагайся вдавати, що ти мене не зрозуміла, а ні то я скручу тобі голову!
Усмішка ковзнула по губах Ніккі. Вона як можна вище підняла голову, висловлюючи свою зневагу до його слів:
— Будь ласка, давай! Це позбавить нас обох від багатьох проблем!
Він подивився на неї мить, перед тим, як випустити її волосся. Він провів по них, пригладжуючи так, як вони були раніше. Потім обернувся і зробив кілька кроків по кімнаті.