П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— Ну, бач, штука в тому, що, за словами Хільдемари, дехто починає гомоніти, ніби ми недостатньо серйозно займаємося цією справою, — повідомив Бертран.
Далтон почав було приводити докази зворотного, але Бертран жестом зупинив його і продовжив:
— Звичайно, це неправда. Я точно знаю, як посилено ти працюєш, щоб виявити злочинців.
— Днями і ночами, — включилася в розмову Тереза. — Можу запевнити вас, міністр Шанбор, що Далтон останнім часом майже очей не змикає, настільки посилено він працює з того самого дня, як була вбита нещасна
— Ах так, я це знаю. — Хільдемара, перехилившись через чоловіка, демонстративно, спеціально для Терези та присутніх, поплескала Далтона по руці. — Я знаю, як посилено трудиться Далтон. Всі ми дуже високо цінуєм його зусилля. Ми знаємо, як багато людей він вже опитав в пошуках інформації. Просто справа в тому, що дехто починає задаватися питанням, чи увінчаються всі ці зусилля успіхом і чи відшукаються винні. Люди бояться, що вбивці досі бродять серед них, і бажають якнайшвидшого завершення слідства.
— Саме так, — кивнув Бертран. — А ми більше кого б то не було жадаємо, щоб вбивство було розкрито, щоб заспокоїтися, що наш народ знову може спокійно жити.
— Так, — очі Хільдемари холодно блиснули, — вбивство має бути розкрито.
Не почути крижаної нотки наказу в її тоні було просто неможливо. Далтон не знав, чи повідомила Хільдемара Бертрану про те, що вона наказала зробити з Клодін, але це і не мало для нього особливого значення. Він покінчив з дорученням цієї баби і рушив далі. І він зовсім не заперечував, якщо вона прибере за ним сміття і нейтралізує будь-які можливі неприємності.
Далтон знав, що рано чи пізно міністру з дружиною набриднуть скарги, причому раніше, ніж народові набридне обговорювати вбивство високопоставленої дами з маєтку. І обережності ради вже сфабрикував кілька варіантів дії на цей випадок. Тепер же скидалось на те, що він змушений запускати свої плани в дію.
Первісною задумкою було просто почекати, оскільки Далтон аніскільки не сумнівався: розмови незабаром припиняться і всю цю історію благополучно забудуть. Або стануть лише зрідка згадувати з легким нальотом скорботи, а то й зовсім просто попліткувати. Але Бертран бажав виглядати повною досконалістю, не допускаючи недоробок в чому б то не було. І зусилля, які потрібні від інших для збереження цього образу, міністра мало чіпали. А Хільдемарі і зовсім було наплювати. Однак їх нетерплячість могла стати небезпечною.
— Я не менше від інших хочу, щоб вбивці були знайдені, — вимовив Далтон. — Однак як законник я пов'язаний даними мною клятвами дотримуватися закону і зобов'язаннями знайти справжнього винуватця і не можу просто взяти і огульно звинуватити першого-ліпшого лише для того, щоб задовольнити громадську думку. Я пам'ятаю, як ви колись застерігали мене від подібних дій. — Остання фраза призначалася спеціально для сторонніх вух.
Побачивши, що Хільдемара готова заперечувати проти найменшої відстрочки, Далтон тихо додав не без дещиці чорного гумору:
— Було б не тільки неправильним поспішати і помилково звинувачувати невинних, необхідно ще враховувати варіант, що ми їх поспішно звинуватимо і засудимо, а Мати-сповідниця раптом побажає прийняти сповідь і виявить, що ми засудили невинних. І тоді наша некомпетентність цілком справедливо стане очевидною не тільки Матері-сповідниці, але також Суверенові і Директорам.
Далтон хотів бути абсолютно впевнений, що вони добре зрозуміли ризик цієї затії, а тому продовжив:
— Однак буде ще гірше, якщо ми засудимо цих людей до смерті і виконаємо вирок до того, як Мати-сповідниця ознайомиться із справою. Тоді вона може втрутитися з власної волі, причому так, що це призведе не тільки до зміни уряду, але і до того, що в покарання вище керівництво піддасться впливу її магії.
Після цієї короткої, але протвережуючої репліки Бертран з Хільдемарою досить довго сиділи мовчки, витріщивши очі.
— Так, звичайно, Далтон. Безумовно, ти правий, — після тривалої паузи промовив Бертран, розчепіривши пальці, як риба плавники. — Я зовсім не хотів, щоб мої слова були сприйняті таким чином. Як міністр я не можу дозволити, щоб когось хибно звинуватили. Я ні за що не допущу подібного. Це було б не тільки жахливою несправедливістю стосовно хибно звинувачених, але й дозволило б істинним винуватцям уникнути правосуддя і знову вбивати.
— Але мені здалося, що ви вже практично готові назвати імена вбивць? — В голосі Хільдемари знову задзвеніли загрозливі нотки. — Я стільки чула про ваші таланти, що схильна думати, що ви просто перестраховуєтеся. Адже напевно старший помічник міністра подбає, щоб торжество справедливості здійснилося як можна скоріше? Народ захоче знати, що міністр культури гідний займаної посади. І всі повинні побачити, що він плідно довів цю справу до кінця.
— Вірно. — Бертран свердлив дружину поглядом до тих пір, поки вона не відкинулася на спинку стільця. — Але ми бажаємо справедливого розгляду.
— Варто також додати, що йдуть розмови про якусь хакенську дівчину, яку нещодавно згвалтували, — додала Хільдемара. — Чутки про згвалтування завжди поширюються швидко. І люди вважають, що ці два злочини пов'язані.
— До мене ці чутки теж доходили, — зітхнув Далтон. — Це жахливо.
Варто було б здогадатися, що до Хільдемари ці відомості так чи інакше дійдуть, і вона побажає, щоб і це питання теж було вирішене. Далтон був готовий і до такого варіанту, але сподівався, що вдасться якось обійти це питання.
— Хакенська дівчина? А хто сказав, що вона не бреше? Може, вона просто намагається таким чином прикрити позашлюбну вагітність і заявляє про згвалтування лише для того, щоб викликати співчуття у подальшому?
Бертран вмочив у гірчицю шматочок свинини.
— Її імені ще ніхто не назвав, але, наскільки я чув, вважають, що згвалтування мало місце. Її ім'я намагаються з'ясувати, щоб доставити її до судді.
Бертран, насупившись, багатозначно дивився на Далтона, поки не переконався, що той розуміє, про кого йде мова.