П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Магістр Рал дістав меч з піхов і тут же сунув назад.
Погляд його потьмянів.
— Це? Ні… Це не Меч Істини. Його у мене з собою немає… в даний момент.
Беата не наважилася запитати чому. Шкода, що їй не вдалося побачити меч. Адже він чарівний. От було б здорово, якщо б вона на власні очі побачила Меч Істини, про який Несан так багато розповідав. Вона, а не Несан. Опинившись на службі в армії і відповідаючи за Доміні Діртх, Беата робить набагато більше, ніж коли-небудь вдасться Несану.
Магістр Рал знову обернувся
Магістр Рал простягнув руку, щоб торкнутися Доміні Діртх.
Жінка перехопила його зап'ясті.
— Ні, мій чоловік. Не чіпай це. Це…
Магістр Рал подивився їй в очі і закінчив:
— Зло.
— Значить, ти теж це відчуваєш?
Він кивнув.
«Звичайно, це зло, — хотіла сказати Беата. — Його ж зробили хакенці».
Але тут вона усвідомила почуте. Ця жінка назвала Магістра Рала чоловіком. Але ж Мати-сповідниця сказала, що він її чоловік!
Магістр Рал, помітивши, що його військо на підході, заквапився вниз через дві сходинки. Жінка, ще раз глянувши наостанок на Доміні Діртх, рушила за ним слідом.
— Чоловік? — Не втрималася Беата від питання. Звівши підборіддя, вагітна жінка повернулася до Беате:
— Так. Я дружина Магістра Рала, Шукача, Кахаріна, Річарда.
— Але… Але ж Мати-сповідниця сказала…
— Так, ми обидві — його дружини, — знизала плечима жінка.
— Обидві? Дві…
Жінка почала спускатися по сходах.
— Він — знатний пан. І може мати не одну дружину. — Зупинившись на секунду, жінка озирнулася на Беату. — Колись у мене було п'ятеро чоловіків.
Беата, витріщивши очі, дивилася, як жінка спускається вниз. Стукіт копит сповіщав про наближення вершників, Беата і уявити собі не могла, що можуть бути такі люті воїни. І пораділа, що її добре навчили. Капітан Тольберт сказав, що з її виучкою вона зможе захистити Андер від кого завгодно, навіть від таких от солдатів.
— Сержант Беата, — окликнув її знизу Магістр Рал. Беата підійшла до поручнів. Магістр Рал стояв біля свого коня. Мати-сповідниця, підібравши поводи, вже вставила ногу в стремено.
— Слухаю, пане?
— Гадаю, ви дзвонили в цю штуку приблизно тиждень тому?
— Ні, пане, не дзвонили.
— Дякую, сержанте. — Він повернувся до коня.
— Він тоді сам задзвонив.
Магістр Рал застиг. Вагітна жінка різко обернулася. Мати-сповідниця, яка вже майже залізла на коня, зістрибнула на землю.
Беата побігла вниз, щоб не кричати на всю околицю про подробиці тої події. Солдати її відділення відійшли в сторону, побоюючись плутатися під ногами таких знатних осіб. Побоюючись, як підозрювала Беата, що Мати-сповідниця може спопелити їх поглядом. Беата як і раніше побоювалася цієї жінки, але вже не так сильно.
Магістр Рал свиснув своїм солдатам і жестом велів поспішати і проїзджати швидше мимо Доміні Діртх на той випадок, якщо раптом дзвін надумає знову задзвонити сам по собі. Сотні вершників галопом понеслися по обидвох сторонах гігантської споруди, а Магістр Рал тим часом повів Мати-сповідницю, вагітну жінку і другого чоловіка за кам'яний фундамент.
Як тільки жінки опинилися в безпеці, він згріб Беату за комір і швидко відволік геть від зони дії Доміні Діртх. Беата застигла перед Магістром Ралом по стійці «струнко». Більше від страху.
Магістр насупився, і у Беати жижки затрусилися.
— Що сталося? — Тихо запитав він таким голосом, від якого Доміні Діртх цілком міг задзвонити знову.
Мати-сповідниця підійшла і стала поруч з ним. Вагітна жінка зайняла місце по іншу руку Магістра Рала.
— Ну, ми й самі не знаємо, пане. — Беата облизнула пересохлі губи. — Один з моїх солдатів… Тернер його звали… — Вона вказала за спину лорда Рала. — Він якраз був у патрулі, коли ця штука задзвонила. Моторошний був звук. Просто жахливий. А Тернер…
Беата відчула, як по щоці потекла сльоза. Вона зовсім не хотіла показувати свою слабкість перед цією людиною і Матір'ю-сповідницею, але не могла впоратися з собою.
— Вдень, ближче до вечора? — Уточнив Магістр Рал. Беата кивнула.
— А звідки ви знаєте? — Магістр Рал не відповів.
— Всі вони задзвонили? Не тільки цей, а по всьому кордоні, так?
— Так, пане. І причини тому ніхто не знає. Офіцери потім все перевірили, але нічого не змогли нам сказати.
— Людей багато загинуло? — Беата опустила очі.
— Так, пане. Мій підлеглий і багато інших, як мені сказали. Фургони з торговцями біля кордону, люди, які поверталися в Андер. Всі, хто опинився по той сторону Доміні Діртх, коли вони задзвонили… Це було жахливо. Загинути ось так…
— Ми все розуміємо, — зі співчуттям сказала Мати-сповідниця. — І шкодуємо про ваші втрати.
— Отже, ніхто не має уявлення, чому вони задзвонили? — Продовжував розпитування Магістр Рал.
— Ні, пане В усякому разі, нам ніхто причини не називав. Я розмовляла з сусідніми відділеннями, і у них те ж саме. У них теж Доміні Діртх задзвонили самі по собі, і ніхто не знає чому. Приїхали потім офіцери, вони теж не знають причини, тому що розпитували в нас, як це сталося.
Магістр Рал кивнув, явно про щось глибоко задумавшись. Вітер розвівав його золотий плащ. Мати-сповідниця прибрала з обличчя пасмо волосся. Те ж зробила і вагітна дружина Магістра Рала.
— І це всі, хто охороняє кордон? — Вказав лорд Рал на стояче в сторонці відділення. — Тільки ось ці ось кілька солдатів?
Беата глянула на нависаючу над ними зброю.
— Ну, взагалі-то достатньо і однієї людини, щоб задзвонити в Доміні Діртх, пане.
Магістр Рал знову оцінююче подивився на відділення.