П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Мати веліла йому працювати як слід, і тоді, якщо йому пощастить, у нього буде будинок і їжа. Вона звеліла йому вести себе як належить, виконувати накази та слідувати правилам, навіть якщо вони здадуться йому суворими. І навіть якщо завдання буде обтяжливим, він повинен виконувати його беззаперечно, без всяких скарг.
Батька у Несана не було, вірніше, він не знав батька, хоча були чоловіки, які, як він вважав, могли б одружитися на його матері. У неї була своя кімната, надана роботодавцем, торговцем Ібсоном. Мати жила в місті, поруч з будинком пана Ібсона, в будиночку прислуги. Мати Несана теж працювала на кухні, готувала їжу. Вона могла приготувати все що завгодно.
Вона
Мати була ласкава з ним. Несан знав, що вона дбає і турбується про нього. А ось чоловіки, з якими вона зрідка зустрічалась, в кращому випадку вважали Несана прикрою перешкодою. Дехто, бажаючи залишатися з його матір'ю наодинці, відкривав двері її кімнати і викидав хлопчину в ніч.
Мати Несана заламувала руки, але була занадто покірливою, щоб перешкодити цим чоловікам викинути сина на вулицю.
Коли його виставляли, несан спав або на порозі, або під сходами, або у сусідів, якщо ті мали настрій прихистити його. Іноді, якщо йшов дощ, конюхи дозволяли йому ночувати на стайні. Несану подобалося спати з кіньми, але він не любив мешкаючих на стайні мух.
Однак краще вже терпіти товариство мух, аніж опинитися захопленим вночі на вулиці хлопчиськами-андерцями.
Вранці мати йшла на роботу, як правило, разом зі своїм чоловіком, що теж працював у Ібсона, і тоді Несан міг повернутися в будинок. А ввечері в ті дні, коли йому доводилося попередню ніч проводити на вулиці, вона завжди приносила йому що-небудь смачненьке, крадькома узяте з кухні, де вона працювала.
Мати хотіла, щоб Несан вивчився торгівлі, але не знала нікого, хто погодився б взяти його в помічники, не кажучи вже про те, щоб в учні. Тому майже чотири роки тому, коли він підріс достатньо, щоб самому заробляти собі на прожиток, пан Ібсон допоміг матері прилаштувати Неса на кухню в маєток міністра культури, розташований в пригороді Ферфілда, столиці Андера.
Коли Несан туди тільки прийшов, один із службовців посадив його разом з ще кількома новачками і пояснив їм правила, показав, де Несан буде спати з рештою поварят, які в нього обов'язки і все інше. Службовець дуже серйозно розтлумачив, в якому важливому місці їм належить працювати. З цього маєтку міністр культури управляє своїм міністерством, яке займається практично всіма аспектами життя Андера. Маєток також є домом міністра. Пост міністра культури — другий за значимістю в Андері. Головніший його тільки сам Суверен.
Несан спершу думав, що його відправили на роботу до якогось звичайного торговця. Він навіть не уявляв, що мати зуміла прилаштувати його в настільки престижне місце. І дуже запишався. Пізніше він з'ясував, що робота йому дісталася важка, як, втім, і будь-яка інша в якомусь іншому місці. Нічого шикарного в ній не було. Але все ж Несан пишався тим, що він, хакенець, працює в маєтку самого міністра.
Несан дізнався, що міністр встановлює закони, щоб культура Андера залишалася зразковою і щоб права всіх жителів були захищені, але все одно не розумів, що ж таке робить міністр культури, що вимагає постійного ходіння туди-сюди стількох людей. Не розумів він і для чого потрібно весь час стільки нових законів. Зрештою, що добре — то добре, а що погане — те погане. Одного разу він поцікавився про це в одного андерця, і той пояснив, що постійно виявляються нові непорядки і їх потрібно усувати. Пояснення Несан теж не зрозумів, але говорити про це не став. Навіть одне питання викликало невдоволення андерця.
Не впоравшись з скалкою, він нахилився за черговим поліном, як і раніше скоса поглядаючи на віз м'ясника. В одного з проходячих в ворота чужинців, високого чоловіка в незнайомому військовому обладунку, на плечах висів плащ, розшитий, як здалося Несану, клаптиками хутра.
Пальці чоловіка були унизані кільцями, від яких до чорних шкіряних браслетів в металевих заклепках на зап'ястях і передпліччях тяглися шкіряні смужки. Халяви чобіт теж прикрашали срібні заклепки. Несан здивовано моргнув, побачивши металеві заклепки у чоловіка у вусі та носі.
На шкіряному поясі висіла зброя, яку Несан не міг уявити навіть у страшному сні. Біля правого стегна — бойова сокира, краї якої жахливими рогами загиналися настільки, що ледь не стикалися. Темна від часу і частого застосування дерев'яна палиця, до верхньої частини якої прироблений ланцюг з усіяною шипами кулею на кінці.
Копиця темного густого волосся дозволяла зробити припущення, що чоловік, можливо, андерець, але густі брови доводили, що це не так. Чорне волосся обрамляло бичачу шию, що не поступалася в обхваті талії несана. Навіть на такій чималій відстані вигляд чоловіка викликав у Несана шлунковий спазм.
Проходячи повз повільно повзучий віз м'ясника, чужинець обдарував довгим поглядом того, хто йшов по іншу сторону Броуні. Нарешті чоловік пішов далі, знову дивлячись на вікна маєтку і оглядаючи їх з похмурою увагою.
13
Несан, знаючи, що йому зовсім не можна стояти і чекати, поки візок доїде до кухонного двору, поспішно схопив оберемок дров і пірнув у будинок. Поспішаючи знову вийти, він, не замислюючись, вивалив їх у скриню, але за пануючим тут шумом і гамором, тріском вогню і шкварчанням їжі, що готується, стуком маточок в ступках і дзвоном ложок, розмовами і криками ніхто не почув, як дрова недбало летять на місце. Кілька полін скотилося мимо, і несан хотів було так їх і залишити, але, помітивши неподалік майстра Драммонда, опустився на коліна і швидко покидав їх в скриню.
Він вилетів на вулицю. Серце шалено калатало. Дихання завмерло, коли він побачив, хто привіз м'ясо.
Це була вона.
Несан ламав пальці, дивлячись, як вона веде Броуні. Розтривоживши скалку в пальці, він поморщився, вилаявся крізь зуби і тут же прикусив язика, сподіваючись, що вона не чула. Помахуючи рукою, щоб зменшити біль, він підбіг до воза.
— Добрий день, Беата. — Вона лише коротко глянула.
— Несан.
Він намагався знайти слова, але нічого розумного в голову не йшло. Несан мовчки дивився, як вона, цокаючи язиком, примушує Броуні здати назад. Тримаючи в одній руці поводи, іншою рукою вона ласкаво поплескувала коня по шиї. Несан готовий був віддати все на світі, аби тільки ця рука так само ласкаво доторкнулася до нього.
Її коротке руде волосся, такі м'яке, такі густе і прекрасне, куйовдив теплий весняний вітерець.
Несан чекав біля воза, боячись зморозити якусь дурницю, через яку Беата вважатиме його дурнем. Хоча сам він частенько про неї думав, несан прекрасно розумів, що вона-то про нього навряд чи взагалі згадує. Але це одна справа, а от якщо вона вважатиме його дурнем, то це буде зовсім інше. Це буде нестерпно. Він відчайдушно жалкував, що не може сказати нічого цікавого, ну хоч щось, що залишить у неї приємні спогади.