П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— Мені дуже шкода, Чандален, але я вважаю, що так. Темний пронизливий погляд мисливця зустрівся з сірими очима Річарда.
— А як ці злі духи взагалі опинилися в нашому світі? Річард торкнувся мовою куточків губ.
— Я вважаю, що Келен, щоб врятувати мені життя, сама не знаючи того, мимоволі закликала їх за допомогою магії. Оскільки до них вдалися, щоб врятувати мені життя, то це з моєї вини вони тут.
Чандален поміркував над визнанням Річарда.
— Мати-сповідниця ні за що б не помислила
Тон Чандалена змінився з тривожного і стурбованого на владний. В кінці кінців, адже він тепер старійшина. І його відповідальність за благополуччя свого народу набагато більша, ніж простого мисливця.
Приблизно так, як мисливці Племені Тіни і мечоносці бака-тау-мана, дуже схожі за своїм світоглядом, мало не побилися між собою, відносини між Річардом і Чандаленом в свій час теж були вельми напруженими. На щастя, обидва вчасно зрозуміли, що у них набагато більше спільного, ніж приводів для розбіжностей.
Річард подивився на залишки хмар на горизонті і трохи світлішу смугу дощу.
— Боюся, що так. Додам ще, що я з недбалості не згадав дуже цінні для Зедда відомості, коли була така можливість. А тепер він уже поїхав в пошуках шимів.
Чандален знову, перш ніж заговорити, ретельно зважив слова Річарда.
— Ви — з Племені Тіни і обидва боролися, щоб захистити нас. Ми знаємо, що ви обидва не хотіли закликати шимів і заподіяти зло. — Чандален гордо випростався — ростом він навіть не дотягував Річарду до плеча — і вимовив: — Ми знаємо, що ви з Матір'ю-сповідницею обидва зробите все необхідне, щоб поправити справу.
Річард відмінно розумів кодекс честі, обов'язку і відповідальності, по якому жила ця людина.
Хоча вони з Чандаленом були представниками абсолютно різних народів з дуже різною культурою, Річард ріс в багатьох сенсах з таким же, як у Чандалена, кодексом честі. Можливо, подумав він, не такі вже вони й різні. Може вони по-різному одягаються, але у них однакові сподівання, прагнення і бажання. І побоювання у них теж одні й ті ж.
Не тільки вітчим Річарда, але і Зедд вчили його багато чому з того, чому навчало Чандалена його плем'я. Якщо ти скоїв проступок, не важливо, з яких причин, то повинен сам все виправити найкращим чином.
Ти можеш злякатися, це зрозуміло, ніхто і не чекає від тебе безстрашності, але найгірше, що ти можеш зробити, — втекти від учинених тобою бід. І не важливо, що ти оступився випадково, ти не намагався заперечувати свою провину. Ти не втік. Ти зробив усе необхідне, щоб поправити справу.
Це через Річарда шими вирвалися в цей світ. Те, що зробила Келен, щоб врятувати його, вже забирало життя у інших. Вона теж не здригнеться і піде на все, щоб зупинити шимів. Це навіть не підлягає обговоренню.
— Даю тобі слово, старійшина Чандален, що не буде мені відпочинку, поки Племені Тіни і всім іншим людям загрожують шими. Я не заспокоюся, поки не відправлю шимів в Підземний світ, де їхнє місце. Або помру, намагаючись це зробити.
На губах Чандалена промайнула тепла, сповнена гордості посмішка.
— Я знав, що мені не доведеться нагадувати тобі про дану тобою обіцянку завжди захищати наш народ, але мені приємно чути з твоїх вуст, що ти не забув своєї клятви.
І на подив Річарда відважив йому ляпаса.
— Сили Річарду-з-характером. Нехай його кипляча лють буде спрямована на наших ворогів.
Річард, потираючи щелепу, повернувся і побачив, що Келен з Дю Шайю повертаються.
— Для лісового провідника у тебе просто талант влипати в купу неприємностей, — прокоментувала Кара. — Як по-твоєму, після їхньої бесіди у тебе залишилася хоча б одна дружина?
Річард розумів, що Кара відверто над ним глузує у властивій їй дивній манері, намагаючись підняти йому настрій.
— Одна, я сподіваюся.
— Ну а якщо ні, — захихотіла Кара, — то завжди залишимося ми з тобою.
— Місце дружини вже зайнято, пребагато вдячний. — Річард рушив до жінкам.
Келен з Дю Шайю пліч-о-пліч йшли по траві. Обличчя обох були абсолютно безпристрасними. Що ж, принаймні крові не видно.
— Твоя інша дружина вмовила мене поговорити з тобою, — заявила Дю Шайю підійшов Річарду. — Тобі пощастило, що у тебе є ми обидві, — додала вона.
Річард вважав за благо прикусити язик, щоб з нього не зірвалися недоречні коментарі.
31
Дю Шайю підійшла до своїх мечоносців — судячи з усього, щоб наказати їм сісти і відпочити, поки вона буде розмовляти з Кахаріном. Келен тицьнула Річарда пальцем під ребра, підштовхуючи до мішків.
— Принеси Дю Шайю підстилку, щоб вона могла сісти, — тихенько прошепотіла вона.
— Навіщо їй наша? У них є їх власні підстилки. До того ж їй зовсім не потрібна підстилка, щоб поговорити зі мною.
Келен знову тицьнула його в ребра.
— Просто піди і принеси, — прошипіла вона. — На той випадок, якщо ти не помітив, ця жінка вагітна, і їй непогано відпочити.
— Ну, це все одно не означає…
— Річард! — Гаркнула Келен, втративши терпіння. — Якщо хочеш примусити когось підкоритися твоїй волі, це набагато простіше зробити, коли даєш людині можливість одержати невелику перемогу, щоб вона могла зберегти обличчя. Хочеш, я сама принесу їй підстилку?
— Ну що ж, гаразд. Думаю…
— Ось бачиш? Ти тільки що це довів. І ти принесеш підстилку.