Павутинка
Шрифт:
Принц мовчки кидає гроші шинкареві.
2-й селянин. А де ж наші подарунки?
Принц (поклавши руку на рукоять меча). Що?
2-й селянин (сахаючись). Ні-ні, я нічого не сказав… (Наче до себе). Таким мечем легко, мабуть, голову відтяти.
Шинкар (заспокійливо). Ви ще молоді, вертайтеся до свого батька. Де вам з вашою силою подужати чорного короля. Правду кажуть люди: не можеш – не берись.
Селяни. Так і зробіть.
П р и н ц . Я… я думав, що все можу. (Несподівано пускає сльозу). Мені соромно перед вами, хоч у землю западайся.
1-й селянин. Ви накиньте кирею. Може, зникнете.
Принц. Перестаньте варнякати! (Тупнувши ногою). Я таки врятую принцесу. Якщо мої чоботи не скороходи, то принаймні в мене є меч. І кирея… (Відчайдушно). Зрештою, голими руками я їй допоможу. (Яку нестямі вибігає з шинку).
Шинкар. Жаль бідолахи. Його, напевне, чорний король уб'є…
Сад у королівському замку. Між трояндами жебонить водограй. Спочатку нікого не видно. Згодом появляється принц у киреї.
Принц. Здається, я став невидимий, як тільки загорнувся у кирею. Бо пройшов через браму – і вартові навіть словом мене не зачепили. У цій киреї наче вітер, що шелестить у кущах троянди, легенько добудуся у покій принцеси… О, хтось іде сюди! Невже принцеса? Де б мені сховатися?.. Зрештою, навіщо? Адже все одно вона мене не побачить.
Принцеса підійшла до водограю й сумовито зітхнула.
Принцеса. Яка я нещасна! Не мине і тижня, як той гидкий чорний король повезе мене в Африку, де стільки левів і крокодилів… (Сідає на траву). Я так хочу залишитися в цьому замку! Хочу слухати, як жебонить цей водограй серед кущів троянди…
П р и н ц . О, бідолашна принцеса! Я життя не пошкодую задля неї.
Принцеса (здивовано позирає на принца). Хто ви такий?
Принц (до себе). Ой лишенько! Навіщо я заговорив?
Принцеса. А що ж тут поганого? Що з вами? Ви ж такий вродливий…
Принц. Хіба ви мене бачите?
Принцеса. Авжеж, бачу. Чого ви так дивуєтеся?
П р и н ц . І кирею бачите?
Принцеса. Атож, бачу стару кирею.
Принц (розпачливо). Але ж я невидимий.
Принцеса. Чому?
Принц. Бо на мені кирея-невидимка.
Принцеса. Це кирея чорного короля?
Принц. Ні, моя власна.
Принцеса. Та хіба вона вас ховає від людського ока?
Принц. Ховає. Адже вартові на брамі мене не затримали.
Принцеса (сміється). Що ж тут дивного? Побачивши таку стару кирею, вони, мабуть, подумали, що то слуга.
Принц. Слуга? (У розпачі присідає). У таких чоботях?
Принцеса. А що особливого у тих чоботях?
Принц. Це чоботи-скороходи.
Принцеса.
Принц. Атож… тільки от недавно я спробував летіти, та не стрибнув навіть на два кени. Правда, у мене ще є меч. Меч-гартованець, що крицю рубає.
Принцеса.А що ви хочете рубати?
Принц. От тільки зітну голову чорному королю, та й край.
Принцеса. Ви хочете викликати чорного короля на двобій?
Принц. Я не прийшов з ним битися. Я прийшов вас рятувати.
Принцеса. Справді?
Принц. Атож.
Принцеса. Ой, яка я рада!
Несподівано з'являється чорний король. Принц і принцеса здивовані.
Чорний король. Добридень! Я щойно прилетів з Африки. Як вам подобаються мої чоботи?
Принцеса (холодно). Можете вертатися в свою Африку.
Чорний король. Е, ні. Сьогодні я хочу з вами докладно поговорити. (Дивиться на принца). А отой слуга – хто це?
Принц. Слуга? (Роздратовано підводиться на ноги). Я – принц. Я прийшов рятувати принцесу. Поки я тут, ніхто не зважиться пальцем її торкнути.
Чорний король (з удаваною чемністю). Я маю три скарби. Ви це знаєте?
Принц. Меч, чоботи і кирею? Певна річ, у своїх чоботях я не стрибну на один тьо. Та, я гадаю, і ви у своїх разом з принцесою теж не зможете полетіти на тисячу рі. Погляньте на мою кирею. Тільки завдяки їй я добрався сюди. Вартові подумали, що я слуга. Виходить, кирея мене сховала.
Чорний король (зареготавшись). Яке зухвальство! Ви лишень подивіться, на що здатна моя кирея. (Одягає кирею і вмить щезає).
Принцеса (сплескуючи в долоні). О, зник! Коли його немає, я така рада!
Принц. Така кирея – вигідна річ. Тепер вона була б нам до речі.
Чорний король (раптово з'являється роздратований). Кажете, до речі. А мені вона не потрібна. (Скидає кирею на землю). Мені досить меча. (Видивляється на принца). Ви хочете позбавити мене щастя. Я пропоную чесну гру. Мій меч рубає навіть крицю. Тож вашу голову вмить зітне. (Витягає меча з піхов).
Принцеса (схопившись обороняти принца). Якщо ваш меч і крицю рубає, то, напевне, легко проткне мені груди. Ну, коліть мене! Коліть!
Чорний король (відсахнувшись). Я не можу вас поранити.
Принцеса (глузливо). Виходить, ваш меч не може проткнути мені грудей ? А ви ж казали, ніби він і крицю рубає навпіл!
Принц. Постривайте! (Стримуючи принцесу). Король правду каже. Я його ворог, тож нам належить у чесній боротьбі звести рахунок. (До короля). Ну, починаймо! (Висмикує меча).
Чорний король. Ти хоч і молодий, а, бачу, відважний. Я тебе за одним махом на той світ зажену.
Чорний король і принц стинаються мечами. І вмить королівський меч розрубує, як скалку, принців меч.