Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Сповідниця нерухомо стояла в самому центрі вихору, що вбирав у себе навколишне світло. Там, де знаходився Зедд, було темно, як уночі. Нескінченний, багаторазово повторений і посилений луною крик, здавалося, затопив околиці.
Раптово низькі чорні хмари пронизала сліпуча яскрава блискавка, яка тут же розгалузилася на кінцях. Блискавка розросталася і множилась до тих пір, поки не запалахкотіло все небо. По горбах і долинах прокотився грім, зливаючись воєдино з несамовитим криком Матері-сповідниці.
Земля затремтіла сильніше, розверзлася і покрилася величезними тріщинами, з яких вирвалися до неба тріпочучі язики
Громовий удар знову струсонув повітря. На мить вся поляна освітилося мертвенно-білим світлом. В очах Зедда закарбувався зелений дощ хвоїнок, потужним поривом вітру зірваних з вікових сосен. Голки закрутило, понесло і змішало у величезну хмару. Хвиля піску і пилу накрила Чарівника з головою, обпекла шкіру і помчала далі.
Темнота немов вибухнула, розлетівшись на дрібні осколки. Повернулося світло. Над галявиною нависла тиша.
Магія Приросту злилася з Магією Збитку. Об'єднання відбулося.
Тільки зараз Чарівник помітив Чейза, який весь цей час спокійно стояв поруч і мовчки спостерігав, що відбувається. «О духи, — подумав Зедд. — З якого матеріалу зроблені стражі кордону? Ніхто, жодна людина в світі, не має права бути таким витривалим».
Сповідницю огорнуло блідо-блакитне сяйво. Поступово воно прийняло форму розколотого яйця. Сяйво з кожною секундою ставало все яскравіше, все різкіше, все більш насичене. Келен опустила голову. Покалічена рука безвольно повисла уздовж тіла. Повернувшись до Зедда, сповідниця простягнула до нього здорову руку. Блакитне світло заструмилося вздовж тіла Келен, потекло по плечу, по руці, влилося в стислий кулак і вистрілило променем у Чарівника.
Світло, немов спис, встромилося в Зедда і розсипалося снопом довгих голубуватих іскор. Іскри побігли по сивому волоссі Чарівника, по його худому зморшкуватому особі, по довгому, до п'ят, балахоні. Мерехтлива жива нитка зв'язала його з Келен. Блідо-блакитне сяйво омило Зедда, відносячи біль, сум'яття, втому. Разом зі звичним теплом магії творення і любові Чарівник відчув незнайомий холод магії підземного світу. Зедда відкинуло на крок назад. Чари, які сковували його, розлетілися вщент. Він знову був вільний. Блакитна нитка погасла.
Зедд повернувся до вартового кордону і пробурмотів коротке заклинання, що розриває пута. Чейз тут же взявся, крекчучи, розтирати опухлі кисті.
— Зедд, — прошепотів він, — в ім'я всіх пророцтв, поясни мені, що відбувається? Що вона робить?
Келен провела пальцями по огортаючій її хмарі. Вона гладила й пестила її, всіма порами вбираючи в себе тремтливе світло. Здавалося, вона купається в блакитному сяйві, так само приймаючи життя і смерть, любов і ненависть. Демміні Насс та Другий стежили за нею, не рухаючись з місця. Перший зник. Келен спрямувала погляд кудись удалину. Вона перебувала в іншому Світі і бачила те, чого не дано розгледіти нікому. Чарівник зрозумів, що перед її очима зараз Річард. Келен хотіла назавжди запам'ятати в пам'яті улюблений образ.
— Це називається Кон Дар — кривава лють. — Зедд повільно перевів погляд на стража кордону. — На таке здатні небагато. Лише найсильнішим Сповідницям дозволено закликати на допомогу магію смерті. А Келен взагалі не повинна була знати, що це таке.
На чолі у Чейза зібралися зморшки. Він здивовано подивився на Чарівника.
— Чому?
— Цю таємницю їй не міг відкрити ніхто, крім рідної матері. Тільки матері дана влада навчити доньку того, як закликати Кон Дар — криваву лють, магію, відому з незапам'ятних часів. Давню, як сам рід Сповідниць. Кон Дар — лише частина магії, якою великі чарівники наділили Сповідниць, її тіньова, оборотна сторона. Мало хто наважується вдаватися до Кон Дар. Далеко не всі сповідниці знають про її існування. Але ті, що знають, найсильніші, мають право в належний час передати цю владу дочкам. Я чув від Еді, що Келен рано осиротіла. Коли матері не стало, дівчинка була занадто мала. Ніхто не міг посвятити її в таємницю Кон Дар. І все ж Келен зуміла це зробити. Нічого не знаючи, не пройшовши навчання, вона повністю підпорядкувала собі давню магію завдяки одному лише вродженому дару. Келен не відає, що творить. У книгах пророцтв сказано: «Останній в роду сповідниць буде дана велика сила». Але якщо я правильно витлумачив наступні рядки, які звучать дуже загадково і туманно, то, звернувшись до магії Кон Дар, Келен може накликати на себе велике лихо.
— Ну а чому ж вона так довго терпіла знущання? Чому відразу не викликала цю, як там її, кровну помсту?
— Криваву лють. Сповідницям не дозволено закликати Кон Дар у власних інтересах, навіть якщо мова йде про життя і смерть. Вона зробила це в ім'я Річарда, коли дізналася, що Даркен Рал вбив його. Звернулася до Кон Дар в гніві і розпачі. Друже мій, боюся, ми уникли однієї біди лише для того, щоб потрапити у іншу. Куди більш страшну.
— Чому?
— Кон Дар викликають для того, щоб здійснити відплату. Таке траплялося й раніше. Майже завжди результат був один: сповідниці гинули. З цієї хвилини все її життя присвячене одному — помсті. Келен спробує повернути даровану їй владу проти Даркена Рала.
— Але, Зедд, ти ж сам казав, що проти Рала Келен безсила. — В голосі Чейза прозвучало здивування. — Вона ж не може торкнутися його!
— Так воно і було. До сих пір. Не знаю, що буде тепер. Сумніваюся. Тим не менш вона спробує. Келен у владі Кон Дар, кривавої люті, і відтепер власне життя її не хвилює. Вона все одно торкнеться Даркена Рала, навіть якщо це вб'є її. Вона, не замислюючись, знищить будь-кого, хто встане у неї на шляху. Будь-кого! — Зедд наблизив обличчя до вартового кордону і додав, чітко вимовляючи кожне слово: — У тому числі і нас.
Келен лягла на траву. Вона підтягла коліна до підборіддя, опустила голову і обхопила руками плечі. Сяйво ще щільніше огорнуло Мати-сповідницю. Вона повільно випросталась, зітхнула і підвелася з землі, розколовши блакитне марево, як яєчну шкаралупу. Гола, стояла вона посеред галявини. Кров сочилася з її ран, зламана рука мляво висіла вздовж тіла. Губа розпухла.
Але не тому обличчя її було спотворено болем. Келен страждала від інших, невидимих ран. І коли вона нарешті впоралася з собою, обличчя перетворилося в застиглу маску. Всі людські почуття відступили перед обов'язком Сповідниці.