Полліанна
Шрифт:
— Але якби можна було усе їй пояснити, — міркував Джон Пендлтон.
— І хто б це міг зробити? — похмуро поцікавився лікар.
— Не знаю, ох, не знаю, — розпачливо простогнав господар будинку.
Джиммі Бін на мить завмер під вікном. Він уважно слухав кожне слово, затамувавши подих, і тепер знав, що робити:
— Я знаю, хто це зробить! — схвильовано прошепотів він. — Це зроблю я — Джиммі Бін! — І він проповз аж до рогу будинку, а потім щодуху побіг до маєтку Гаррінґтонів.
Розділ 30.
— Прийшов Джиммі Бін. Він хоче бачити вас.
— Мене? — щиро здивувалася міс Поллі. — А ти впевнена, що він прийшов не до Полліанни? Перекажи, що до неї можна зайти на кілька хвилин.
— Я теж спочатку подумала, що він помилився. Та хлопчик каже, що йому треба поговорити з вами.
— Що ж, гаразд, я спущусь, — і міс Поллі втомлено підвелася з крісла.
У вітальні вона побачила Джиммі, який чекав на неї. Він дуже зніяковів, і його щоки залив рум'янець.
— Мем, я, мабуть, зараз скажу вам щось жахливе, та мовчати я не можу, бо все це заради Полліанни, — нарешті заговорив він, — а для Полліанни я готовий по гарячому вугіллю ходити, чи з вами говорити, чи ще щось — ну, ви й самі розумієте. Ви б теж так сказали, якби знали, що вона знову може почати ходити. І ось я прийшов, щоб сказати, що якщо тільки почуття гідності, чи як там його, заважає тому, щоб Полліанна ходила, то я хотів би попросити вас покликати лікаря Чілтона. Ну, ви й самі розумієте, що й до чого.
— Що-о? — перервала його міс Поллі, у якої аж обличчя витягнулося від обурення. Ще б пак — таке нахабство!
Джиммі важко зітхнув.
— Та я геть не хотів вас сердити. Тому й сказав одразу, що вона зможе ходити. Думав, що ви як почуєте, то зрадієте.
— Джиммі, про що це ти говориш? — уже спокійніше запитала міс Поллі.
— Та я ж намагаюсь вам розказати, — знову зітхнув він.
— Тоді розповідай. Але почни з самого початку і так, щоб я все зрозуміла!
— Що ж, спочатку лікар Чілтон прийшов до містера Пендлтона, і вони говорили у бібліотеці, — схвильовано заговорив хлопчик. — Це вам зрозуміло?
— Так, Джиммі, — вже зовсім спокійно відповіла міс Поллі.
— Ну от, а вікно було відчинене, а під ним, знаєте, є квітник. І я там рвав бур'яни, а потім почув розмову.
— Джиммі, ти підслуховував?
— Вони не про мене говорили, та я й не навмисно слухав! — трохи ображено мовив Джиммі. — А взагалі, я радий, що це почув. І ви зрадієте, коли зрозумієте, що й до чого! Адже Полліанна зможе ходити!
— Джиммі, про що ти? — нахилилася до нього міс Поллі.
— Та ж я розповідаю, — поважно мовив хлопчик. — Лікар Чілтон сказав, що знає якогось лікаря, який може вилікувати Полліанну, щоб вона знову почала ходити. Але він не може сказати напевне, поки сам її не огляне. І він дуже хотів би її оглянути, але сказав містеру Пендлтону, що ви йому нізащо не дозволите.
Міс Поллі раптом почервоніла.
— Але ж, Джиммі, я не можу! Якби ж я могла! Ну, це просто… — міс Поллі безпорадно стиснула долоні.
— От я й вирішив усе вам розповісти, — мовив хлопчик. — Бо вони говорили між собою, що через якусь причину — я, до речі, й не почув через яку — ви його не впустите. І лікарю Воррену наказали, щоб він не викликав лікаря Чілтона. А сам лікар Чілтон теж не може прийти, бо в нього знаєте, є гідність і професійна ет… ет… ну, це не так важливо. Потім вони вирішили, що було б добре, якби хтось усе це вам пояснив, тільки не знали, хто б це міг зробити. Я все чув і одразу ж вирішив побігти сюди! Ну от — тепер вам зрозуміло?
— Так, але, Джиммі, розкажи ще про цього лікаря, — попрохала міс Поллі. — Хто він і звідки? Вони справді впевнені, що він зможе допомогти нашій Полліанні?
— Я точно не знаю, хто він, бо вони не казали. Його знає лікар Чілтон, і той лікар, здається, вже лікував подібні хвороби. Здається, вони йому довіряють. Хвилювалися ж тільки через вас, бо ви не дозволите лікарю Чілтону оглянути Полліанну. Але ж тепер, коли ви про все знаєте, ви ж дозволите?
Міс Поллі поволі похитала головою. Вона рвучко вдихала й видихала повітря. Джиммі дивився на неї, і йому здавалося, що вона от-от заплаче. Та міс Поллі не розплакалася. За мить вона рішуче мовила:
— Так, я дозволю лікарю Чілтону її оглянути. А тепер біжи додому, Джиммі, — і чимдуж! А я поговорю з лікарем Ворреном, він якраз нагорі. Бачила, як його візок під'їхав до будинку кілька хвилин тому.
А через кілька хвилин лікар Воррен здивувався, побачивши схвильовану і почервонілу міс Поллі. Ще більше він здивувався, почувши її прохання, яке прозвучало майже беззвучно:
— Лікарю, ви якось пропонували мені покликати для консультації лікаря Чілтона, і я тоді відмовилася. Та тепер… тепер я змінила свою думку, я дуже хочу, щоб ви його запросили! Якщо можна, зробіть це якнайшвидше, буду вам дуже вдячна.
Розділ 31. Новий дядько
Наступного разу коли лікар Воррен увійшов до Полліанни, вона із задоволенням милувалася різнобарвними відблисками на стелі. Позаду лікаря йшов широкоплечий чоловік.
— Лікарю Чілтон! О лікарю, яка ж я рада вас бачити! — загукала дівчинка, і на очах усіх присутніх виступили сльози. — Але якщо тітонька Поллі проти…
— Усе гаразд, люба, ти тільки не хвилюйся, — одразу ж заспокоїла її міс Поллі. — Я сама запросила лікаря Чілтона оглянути тебе сьогодні зранку разом із лікарем Ворреном.