Полювання на Снарка
Шрифт:
Тільки разом їх бачили люди.
А як сварки траплялись (а знаємо ми,
Що спалахують сварки моментом),
Виринав про Тьох-Гроха злий спогад з пітьми
І скріпляв їхню дружбу цементом.
Сказ шостий
Сон Борзописця
І наперсток, і ніжність пустили у хід,
В хід пустили надію і вила,
Котировкою
Шармом вабили усмішки й мила.
Борзописець, вморившись строчити закон
Про злочинність Бобрових мережок,
Задрімав, – і явився сам Снарк в його сон
По котрійсь з сномереживних стежок.
І зал Суду тінистий явився у сні,
Де пан Снарк, ветеран арбітражу,
В адвокатській перуці вів захист Свині
В карній справі «Утеча із сажу».
Усі свідки підтвердили (тричі) той факт,
Що порожнім був саж в час контролю,
А Суддя підзаконний зачитував Акт
У тональностях фа- й сі-бемолю.
Правда, Акт звинувачення він пропустив,
Й Адвокат, він же Снарк, став до слова,
Три години тривав про Свиню наратив,
Хоч ніхто й не збагнув, про що мова.
Із Присяжних вже кожен склав думку свою
(Ще задовго до старту процесу),
Всі вони ґелґотіли, мов галки в гаю,
Думка ж іншого – без інтересу.
«Суд...» – почав був Суддя, Снарк гарикнув: «Бридня!
Застаріли всі ваші закони!
Друзі! Як не крути, в справі цій помогти
Можуть лиш феодальні канони!
Що стосується Зради, то, схоже, Свиня
Була в змові, але підсвідомо,
Ну, а пункт про Банкрутство – теж повна дурня,
Хто в боргу, а хто ні – невідомо!
З фактом Втечі я згоден (і це вже прогрес!),
Але, певен, вину треба зняти.
Це стосується прямо витрат на процес,
Пошук алібі – зайві витрати!
А тепер мій Підзахисний в ваших руках!» –
Й Адвокат, опустившись у крісло,
Став чекать, щоб Cуддя на гербових листках
Резюме склав дохідливо й стисло.
Та Суддя в резюме – і ні бе, і ні ме,
Й Снарк зробив цю роботу по ходу.
Він старався, бігме, тож ввійшло в резюме
Й те, що свідки не свідчили зроду.
Як Вердикт зачитати настав вищий час,
Заявили Присяжні відмову:
«Чудернацьке там слово, незнане для нас,
Хай пан Снарк виручає нас знову!»
І Вердикт виніс Снарк, пожалівшись, однак,
Що уже на межі його сили.
Як він вимовив «ВИНЕН!», зчинився бардак,
Половина Присяжних зомліли.
Потім Снарк виніс Вирок (Суддя впав у стрес
І не здатен був мовити й слова),
Він підвівсь – мертва тиша нависла, мов прес,
Атмосфера була нездорова.
Вирок впав, наче з неба: «Довічна тюрма!
Й після того ще штраф у гінею».
Всі гукали «Ура!», і Суддя геть дарма
Закликав помириться з Свинею.
Та прийшов їх тріумфу зненацький кінець,
Як тюремник зі слізкою в оці
Повідомив: весь вирок звела нанівець
Смерть Свині ще в минулому році.
Зал залишив Суддя, демонструючи гнів,
Але Снарк, попри шок, без зупинки
З адвокатським завзяттям ревів і гримів
В інтересах покійної Свинки.
Це було лиш у сні, але грими гучні
Борзописцю так били у вуха,
Що прокинувся він – а над ним Будодзвін
В свого дзвона щосили бубуха.
Сказ сьомий
Зла доля Банкіра
І наперсток, і ніжність пустили у хід,
В хід пустили надію і вила,
Котировкою Снарка лякали як слід,
Шармом вабили усмішки й мила.
І Банкір впав у раж, увійшов у кураж
(Тут, либонь, помогла добра чарка),
З бравим криком “Банзай!” ринувсь він в дикогай
І з очей щез у пошуку Снарка.
Він з наперстком і ніжністю Снарка шукав,
Та натомість знайшов Дряпогриза [15].
І кураж весь пропав, бо Банкір добре знав:
Це страшніш, ніж фінансова криза.
З переляку Банкір тут же виписав чек
На пред’явника – фунт і три пенси,
Та звірлюга бідаці впилась в поперек,
Втеча втратила шанси і сенси.
Скок угору, стриб вниз – хижожер рвав і гриз,
Пазурами цап-дряп, клац зубами,
Чувся ляскіт щелеп, чулось “Ай!”, “Пробі!” й – геп!
Це Банкір повалився без тями.
Дряпогриз хутко втік, як з’явився загін,
Що примчав на ті зойки і гуки.
«Я цього і боявся!» – зітхнув Будодзвін
І забамкав у дзвона з розпуки.
Він став чорним з лиця, схожий більш на мерця,
Ніж на бравого зуха Банкіра,
Був такий переляк, що й сюртук його збляк –
Жертва долбесті й честі офіра!
І на жах усіх друзів (і всіх ворогів)