Повна темрява. Без зірок
Шрифт:
Хто з них вигадав цю назву? Шеннон, можливо; записка була написана її рукою. Вони використали її тільки тому, що не хотіли відкривати свої справжні імена, але саме з таких випадковостей народжуються легенди.
Через день, а може, два, трапилося пограбування крихітного «Фронтир-Банку» в Арапахо [65] , в Колорадо. Злодій — у низько насунутому на очі кашкеті й високо пов’язаній бандані — був один. Дісталося йому менше сотні доларів, утік він на «Гапмобілі» [66] , котрий був украдений і оголошений у розшук в Мак-Куку. Наступного дня в «Першому Банку» Шаєн-Веллс [67] (котрий був єдиним банком у Шаєн-Веллс), разом із юнаком була також молода жінка. Лице собі вона теж замаскувала хустиною, проте її вагітний стан приховати було неможливо. Вони здобули $400 і погнали з міста на шаленій швидкості, прямуючи на захід. На шосе, що вело на Денвер, було встановлено дорожній блок, але Генрі схитрував і йому пощастило. Невдоззі по тому, як виїхали з Шаєн-Веллс, вони повернули на південь де й почали пробиватися крізь плетиво польових шляхів та коров’ячих стежин.
65
Arapahoe — маленьке містечко на кордоні між штатами Колорадо і Канзас.
66
«Hupmobile» — машина, котру в 1909-1940 рр. випускала «Hupp Motor Company».
67
Cheyenne Wells (Джерела шаєнів) — столиця округу Шаєн, містечко, де й зараз усього лише трохи більше ніж 1000 мешканців.
Через тиждень молода пара, що називала себе Гаррі й Сюзен Фрімен, сіла у Колорадо-Спрингс [68] на потяг до Сан-Франциско. Чому вони раптом зійшли у Гранд-Джанкшен [69] , я не знаю, а Арлетт мені не сказала — помітили щось, що змусило їх ушитися, я гадаю. Я знаю лише, що вони й там пограбували банк, і ще один, в Огдені [70] , в Юті. Либонь, у такий спосіб вони накопичували гроші для свого нового життя. Ну, а ще в Огдені якийсь чоловік намагався заступити дорогу Генрі, коли той виходив з банку, і Генрі вистрелив йому в груди. Попри це, той чоловік все одно зчепився з Генрі, і Шеннон штовхнула його, він покотився вниз по величезних гранітних сходах. Вони втекли. Той чоловік, котрого підстрелив Генрі, помер у шпиталі за два дні. «Закохані бандити» перетворилися на вбивць. У Юті визнані судом винними у вбивстві отримували мотузку.
68
Colorado Springs — місто, засноване 1871 року як курорт на східних відрогах південної частини Скелястих гір, сьогодні має понад 400 тис. мешканців.
69
City of Grand Junction — засноване 1880 р. місто в західному Колорадо, великий транспортний вузол, центр садівництва й виноробства на Середньому Заході.
70
Ogden — засноване 1846 року місто в штаті Юта, в описуваний час — важливий залізничний вузол.
Було це десь біля Дня подяки, хоча по який саме бік свята я не знаю. Поліція західніше Скелястих гір отримала їхній опис і вела пошуки. Мене тоді вже вкусив пацюк, що чаївся в шафі — я так гадаю — або тільки збирався. Арлетт розповідала мені, що вони мертві, але тоді вони ще не померли; ні, тоді, коли вона завітала до мене зі своїм королівським почтом, це ще не трапилося. Вона або брехала, або провіщала. Як на мене, це те саме.
Їхня передостання зупинка відбулася в містечку Діт [71] , у Неваді. Був страшенно морозний день наприкінці листопада чи на початку грудня, з сірого неба починав сіятися сніг. Вони хотіли тільки з’їсти яєчню й випити кави у єдиному в місті салуні, але удача їх вже майже покинула. Чоловік за шинквасом був родом з Елкгорна, що в Небрасці, і хоча додому він не навідувався роками, його мати самовіддано надсилала йому числа «Ворлд-Гералд» цілими пачками. Він отримав одну з таких пачок лише за кілька днів до цього і впізнав «Закоханих бандитів» з Омахи, котрі сиділи в одній із кабінок.
71
Deeth — засноване 1869 року містечко в штаті Невада, котре в описуваний час почало занепадати через часті пожежі, а зараз вже майже зникло цілком.
Замість того щоб зателефонувати до поліції (або до служби безпеки сусідньої міднорудної шахти, що було б і швидше і надійніше), він вирішив провести громадянський арешт. Він дістав з-під шинкваса старий іржавий ковбойський револьвер, наставив на них і наказав — у найчудовіших традиціях вестернів — підняти руки. Генрі й зблизька не послухався. Він вислизнув із кабінки і пішов до того парубка зі словами: «Не робіть цього, друже мій, ми не збираємося завдавати вам прикрощів, ми просто заплатимо й підемо звідси».
Бармен натиснув на спусковий гачок, і старий револьвер дав осічку. Генрі забрав його в того з руки, відкинув циліндр, зазирнув і розсміявся.
— Гарна новина! — гукнув він Шеннон. — Набої сиділи тут гак довго, що аж позеленіли.
Він поклав на стійку два долари — за з’їдене, — а тоді зробив жахливу помилку. До сього дня я вірю, що все могло закінчитися погано для них, неважливо як, але як би мені хотілося мати змогу гукнути йому крізь роки: «Не залишай на стійці зарядженого револьвера. Не роби цього, синку! Нехай хоч зелені ті набої, хоч ні, поклади їх собі до кишені!». Але тільки мертві можуть гукати крізь час; тепер я це знаю, і то з власного досвіду.
Коли вони вже виходили (попідручки, прошепотіла Арлетт в моє палаюче вухо), бармен вхопив зі стійки той конячий пістоль і знову натиснув гачок. Цього разу воно вистрелило, і хоча він, либонь, гадав, що цілився в Генрі, куля вдарила у поперек Шеннон Коттері. Вона скрикнула й поточилася з дверей уперед, у снігову завірюху. Генрі встиг її підхопити, не давши впасти, і допоміг сісти до останньої вкраденої ними машини, чергового «Форда». Бармен намагався підстрелити його крізь вікно, і цього разу старий револьвер вибухнув у нього в руках. Шматком металу йому вирвало ліве око. Мені ніколи аніскілечки не було його жаль. Я не такий всепрощальник, як Чарлз Ґрайнер.
У серйозно пораненої — либонь, уже помираючої — Шеннон почалися перейми, коли Генрі вів машину крізь рясну сніговицю в бік Елко, за тридцять миль звідти на південний захід, мабуть він гадав, що там зможе знайти лікаря. Я не знаю, чи був там лікар, чи ні, але там точно була поліцейська дільниця, і бармен, із рештками свого очного яблука, що підсихало в нього на щоці туди зателефонував. Два місцеві копи і чотири офіцери патрульної служби штату Невада чекали на Генрі й Шеннон на краю міста, але Генрі і Шеннон так їх і не побачили. Між Дітом і Елко тридцять миль, проте Генрі подолав з них лише двадцять вісім.
Вже коли Генрі перетнув офіційну межу міста (хоча ще поза його околицею), мого сина полишила його остання удача. Із Шеннон, котра кричала, обхопивши собі черево, спливаючи кров’ю на сидіння, він мусив їхати швидко — занадто швидко. А може, він потрапив у вибоїну на дорозі. Як воно там не було, а «Форд» зіскочив у рівчак і застигнув. Там вони і сиділи посеред відлюддя гірської пустелі, а вітер посилювався, намітаючи навкруг них сніг. І про що ж тоді думав Генрі? Про те, що ми з ним наробили, що це воно привело його і дівчину, котру він кохав, у це місце в Неваді. Арлетт мені цього не казала, але в цьому й не було потреби. Я знав.
Крізь густу завірюху він зауважив примарні обриси якоїсь будівлі і витяг Шеннон із машини. Вона спромоглася на кілька кроків проти вітру, але більше зробити не змогла. Дівчина, котра розв’язувала задачі з триггерономії, котра могла стати першою випускницею учительського коледжу в Омасі, поклала голову на плече свого юного коханого і сказала:
— Далі я йти не можу, любий, поклади мене на землю.
— А як же дитина? — спитав він.
— Дитина померла, і я теж хочу померти, —сказала вона. — Я не можу терпіти цей біль. Він жахливий. Я кохаю тебе, любий, але поклади мене на землю.
Натомість він доніс її до тієї примарної будівлі, яка виявилась польовою ковбойською хижкою, вельми схожою на ту халабуду біля Бойз-Тауну, ту, що з вицвілою пляшкою коли «Королівська Корона», намальованою на стіні. Тут була піч, але не було дров.
Він походив навкруги й насмикав трохи уламків, поки їх зовсім не позасипало снігом, а коли ввійшов назад до хижки, Шеннон була непритомною. Генрі розпалив піч, потім поклав голову дівчини собі на коліна. Шеннон Коттері померла раніше, ніж розпалений ним маленький вогонь перегорів на присок, а тоді там залишився сам Генрі, він сидів на мерзенному польовому тапчані, де десятки брудних ковбоїв вилежувалися до нього, частіше п’яні, ніж тверезі. Він сидів там і гладив голову Шеннон, а вітер лементував надворі і тріпотів жерстяний дах халупчини.