Повна темрява. Без зірок
Шрифт:
Тому що вона не могла вирішити — і тому що в неї все боліло, — вона піднялась нагору і лягла в ліжко. Проспала чотири години і прокинулася такою задерев’янілою, що ледь могла ходити. Вона випила пару пігулок екстрапотужного тайленолу [151] .
Почекала, поки вони покращили їй світосприйняття, а тоді сіла в машину і поїхала до відеосалону «Блокбастер». «Лимоночавильника» мала при собі, в сумочці. Подумала, що тепер вона завжди мусить його мати поряд, коли їздитиме самотою.
151
Tylenol — бренд болетамувальних, протизапальних, протиалергічних препаратів різної потужності; Ambien (Zolpidem) — снодійне.
До «Блокбастера» вона дісталася перед самим закриттям і спитала про фільм з Джоді Фостер «Відчайдушна жінка». Тамтешній клерк (із зеленим волоссям, англійською шпилькою в одному вусі і на вигляд щонайбільше років вісімнадцяти) зверхньо усміхнувся і просвітив її, що фільм називається «Хоробра». А ще цей містер Ретро Панк повідомив, що за додаткові п’ятдесят центів вона також може отримати пакет поп-корну для мікрохвильовки. Тесс ледь не сказала «ні», та вчасно передумала.
— А чом би, курва, й ні? — втупилася вона у містера Ретро Панка. — Ти ж тільки один раз живеш, авжеж?
Він кинув на неї зляканий, переоцінюючий погляд, та врешті посміхнувся, погодившись із тим, що йшлося не про його, а про життя цієї клієнтки.
Вдома вона підсмажила кукурудзу, вставила і всілася на диван, підклавши подушечку під поперек, щоб не ятрити собі там подерте місце. До неї приєднався Фрітці й вони разом дивилися, як Джоді Фостер карає покидьків (мерзотників, як ото «Здобув собі щастя, мерзотнику?»[152]), котрі вбили її бойфренда. По ходу справи Фостер розбирається й з іншими мерзотниками, і саме за допомогою пістолета. «Хоробра» — це був великою мірою фільм саме того типу, проте Тесс все одно отримала від нього задоволення. Подумала, що в ньому закладено глибокий сенс. А ще вона подумала, що всі ці роки вона чогось себе позбавляла: брутальних, проте даруючих катарсис фільмів, як от «Хоробра». Коли кіно закінчилося, вона обернулася до Фрітці зі словами:
— Як на мене, то добре було б, аби Ричард Відмарк тоді наштовхнувся на Джоді Фостер, замість старенької леді в інвалідному візку, а ти як вважаєш?
Фрітці з цим погоджувався на тисячу відсотків.
— 30 —
Лежачи тієї ночі в ліжку, в той час як жовтневий вітер чортом вибрикував навкруг будинку, а Фрітці скрутився в неї під боком, ховаючи носа у себе в хвості, Тесс уклала сама з собою угоду: якщо вона завтра вранці прокинеться в тому ж емоційному стані, який має зараз, то поїде з візитом до Рамони Норвілл, а після Рамони, можливо, — залежить від того, яким боком обернуться там справи, — навідає Елвіна «Великого Водія» Стжельке. Хоча, скоріш за все, прокинеться вона з відновленим, принаймні на позір, здоровим глуздом і зателефонує до поліції. І знову ж таки, ніяких анонімних дзвінків; сама собі накришить, сама й сповна сьорбатиме. Довести зґвалтування через сорок годин і невідомо скількох душів після самого факту — мабуть, нелегка справа, але ознак сексуального характеру побоїв повно по всьому її тілу.
І ті жінки в трубі: вона їхня заступниця, подобається їй це чи ні.
«Завтра всі ці думки про помсту здаватимуться мені дурницями. На кшталт тих марень, що їх переживають люди з високою температурою».
Але, прокинувшись у неділю, вона зрозуміла, що так і перебуває повністю у стані Нової Тесс. Подивилася на револьвер на нічному столику й подумала: «Я хочу ним скористатися. Я хочу розібратися з цим особисто, і зважаючи на те через що я пройшла, я заслуговую на те, щоб розібратися з цим особисто».
— Але мені потрібно все з’ясувати, і я не бажаю, щоб мене впіймали, — пояснила вона Фрітці, котрий стояв уже на всіх чотирьох лапах і потягувався, готуючись до чергового виснажливого дня, заповненого вилежуванням-вилизуванням та поїданням корму з персональної миски.
Тесс постояла під душем, одяглася, а тоді вийшла на засклену веранду, прихопивши з собою лінійований жовтий блокнот [153] . Потрошку сьорбаючи з чашки холодіючий чай, вона хвилин п’ятнадцять просто дивилася на свою задню галявину. А потім нарешті вгорі першої сторінки написала «НЕ ДАТИ СЕБЕ ЗЛОВИТИ». Оцінила заголовок тверезим оком і почала робити нотатки. Як і в своїй повсякденній роботі, під час написання книжки, розпочала вона поволі, але невдовзі набрала швидкості.
153
Блокноти з жовтуватого кольору сторінками, які виробляє заснована 1888 року компанія «Ampad», понад сторіччя залишаються найпопулярнішими в США, оскільки писання в них легше для очей, ніж на чисто-білому папері.
— 31 —
На десяту годину ранку вона відчула, що сильно зголодніла. Приготувала собі величезний сніданок і з’їла все до останньої крихти. Потім відвезла до «Блокбастера» диск із фільмом і спитала там, чи мають вони «Поцілунок смерті». Вони його не мали, проте після десятихвилинного перегляду «Останнього будинку ліворуч»[154] Тесс вирішила орендувати цей фільм. Приїхавши додому, вона його вже уважно подивилася. Там кілька чоловіків зґвалтували дівчину й покинули її, вважаючи мертвою. Це було настільки схоже на те, що трапилося з самою Тесс, що вона вдарилася в сльози, ридаючи так голосно, що аж Фрітці втік із кімнати. Сяк-так вона дала собі раду й була винагороджена щасливим фіналом: батьки юної дівчини повбивали ґвалтівників.
Тесс віднесла диск у коридор і поклала до футляра, який була залишила там на столику. До салону вона поверне його завтра, якщо завтра ще залишатиметься живою. Вона розраховувала на те, що залишиться, але нічого не можна вгадати напевне; так багато дивних закрутів та хитрих поворотів, тільки-но почнеш стрибати зайчиком по забур’яненій стежці власного життя [155] . Тесс уже сама встигла в цьому переконатися.
Аби лише вбити час — денні години, здавалося, тягнуться так повільно, — вона знову ввійшла онлайн і почала шукати інформацію про проблеми Ела Стжельке, котрі він міг мати перед тим, як його батько вчинив самогубство. Не знайшла нічого. Цілком можливо, що той невідомий сусіда просто намерз дурниць (сусіди незрідка на таке здатні), але Тесс уявила собі інший сценарій: проблеми могли трапитися в той час, коли Стжельке був ще неповнолітнім. У таких випадках пресі не повідомляють імена, а матеріали суду (якщо справа взагалі доходить до суду) опечатуються.
155
Алюзія на вельми популярну в Америці пісню про Великоднього Зайця «Онде Пітер Пухнастохвостик», написану 1950 року Стівом Нельсоном і Джеком Роллінсом.
— Але можливо, далі він іще дужче споганів, — звернулася вона до Фрітці.
— Такі хлопці завжди поганіють, — погодився Фрітці. (Це була велика рідкість; підтакував завжди Том, Фрітці частіше виступав у ролі адвоката диявола.)
— А тоді, через кілька років, трапилося щось інше. Щось іще гірше. Скажімо, мамуня допомогла йому це прихо...
— Не забувай, там є й молодший братик, — нагадав їй Фрітці. — Лестер. Він теж міг бути в цьому задіяний.
— Не збивай мене з пантелику такою кількістю персонажів, Фрітці. Я знаю точно, що цей Ел, цей йобаний Великий Водій зґвалтував мене, а його мати могла діяти як його співучасниця. Мені вже одного цього достатньо.
— Можливо, Рамона його тітонька, — не припиняв свої міркування Фрітці.
— Ох, замовкни вже, — попрохала Тесс, і Фрітці її послухався.
— 32 —
Вона лягла о четвертій, зовсім не сподіваючись спати, але її налаштоване на зцілення тіло мало власні пріоритети. Вирубилася вона майже миттєво, а прокинувшись від настирливого да-да-да будильника на нічному столику, зраділа, що була його завела. Надворі поривчастий жовтневий вітер вичісував яскраве листя з дерев, жбурляючи їх жменями через її заднє подвір’я. Світло набуло тієї дивної, бездонної золотавості, котра виглядає ексклюзивною власністю надвечір’їв у Новій Англії, коли надворі панує пізня осінь.