Повна темрява. Без зірок
Шрифт:
— Боббі, ти завжди телефонуєш о пів на восьму.
— Винен, визнаю по всіх пунктах. Дзвони мені, якщо тобі…
— ...щось знадобиться, о будь-якій годині, — закінчила вона фразу за нього. Тепер уже вона знову почувалася майже цілком сама собою. Це було просто чудесно, після такої кількості важких ударів, пережитих її розумом. — Так я й зроблю.
— Кохаю тебе, серденько.
Той самий фінал незліченної кількості розмов, що відбулися впродовж усіх цих років.
— І я тебе кохаю, — відповіла вона, усміхаючись. А тоді поклала слухавку, уперлася лобом в стіну, заплющила очі і почала плакати, тимчасом як усмішка все ще сповзала з її лиця.
— 6 —
Її комп’ютер «ай-Мак» [271] — достатньо
271
«іМас» — комп’ютер виробництва компанії «Макінтош», що випускається з 1998 року.
272
«еВау» — популярний інтернет-аукціон, на якому будь-хто може продати/купити будь-яку річ за довільну призначену ціну.
До комп’ютера вона поверталася повільно, тягнучи ноги, немов дитина, котра знає, що її буде покарано за якусь провину з тих, що мати Дарсі називала їх «Поганою гиддю». Вона побачила, що «Гугл» запропонував їй понад п’ять мільйонів результатів пошуку: о, всемогутній «Гугл», такий щедрий і такий жахливий. Але найперше зі знайдених посилань прямо-таки змусило її розсміятися; воно запрошувало приєднатися до Марджорі Дувалл Беде на «Твіттері» [273] . Дарсі здогадувалася, що цей пункт можна проігнорувати. Якщо вона не помилялася (а як же дико їй хотілося, щоб було навпаки), відтоді, як та Марджорі, котру вона шукає, востаннє цвірінькнула в себе на «Твіттері», вже минув деякий час.
273
«Twitter» («цвірінькання» — англ.) — соціальна мережа в інтернеті, що складається з приватних мікроблогів, де користувач може публікувати свої коротесенькі повідомлення.
Другий результат був із газети «Портленд Прес Геральд», Дарсі на ньому клікнула й за це була винагороджена тією фотографією (це нагородження вона сприйняла, як ляпас), котру пам’ятала з телевізора, а може, й з цієї ж самої статті, оскільки вони передплачували якраз «Прес Геральд». Статтю було надруковано десять днів тому, і то на передній шпальті. «ЖІНКА З НЬЮ-ГЕМПШИРА, МОЖЛИВО, СТАЛА 11-Ю ЖЕРТВОЮ Беде», кричав заголовок. А нижче йшов підзаголовок: «Джерело з поліції: ми впевнені на 90%».
На фото в газеті Марджорі Дувалл була набагато гарнішою, на цьому студійному, зробленому в класичній манері знімку вона позувала в ополистій, чорній сукні. З розпущеним волоссям, яке тут виглядало набагато світлішим. Дарсі подумала, чи не її чоловік надав редакції це фото? І вирішила, що, мабуть, так. Уявила, що воно могло стояти на камінній полиці у них, у домі № 17 по Медовій алеї, а можливо, висіло на стіні в передпокої. Гарненька хазяйка будинку вітає гостей своєю невмирущою посмішкою.
«Джентльмени воліють блондинок, бо втомилися від давлення вугрів».
Одна з примовок Боба. Їй вона ніколи особливо
Марджорі Дувалл було знайдено в яру за шість миль від її дому в Південному Гансеті, зразу за міською межею Північного Конвея. Окружний шериф припускав, що смерть, імовірно, настала від задушення, але напевне сказати не міг; то була прерогатива окружного патологоанатома. Він відмовився робити ще якісь припущення, а також відповідати на будь-які за питання, але неназване джерело автора статті (чия інформація була принаймні наполовину варта довіри, оскільки воно було «близьким до слідства») повідомило, що Дувалл також було покусано й сексуально зґвалтовано «в манері, що відповідає іншим убивствам, учиненим Беде».
Що природним чином призводило до нагадування про попередні злочини. Перше вбивство трапилося у 1977 році. Два було у 1978, наступне у 1980, і ще два у 1981. Два вбивства трапилися у Нью-Гемпширі, два в Массачусетсі, п’яте і шосте у Вермонті. Після цього настала шістнадцятирічна перерва. Поліція припускала, що могли відбутися три речі: Беде переїхав до іншої частини країни і займається своїм хобі там, Беде було заарештовано за якийсь інший, не пов’язаний з цими, злочин і він потрапив до в’язниці, або ж Беде покінчив з собою. Єдине, що було найменш імовірним, згідно з психіатрами, до яких звернувся по консультацію репортер, це те, що Беде просто від цього втомився. «Таким парубкам ніколи не набридає, — пояснював психіатр. — Для них це спорт, їхнє покликання. Більше того, це їхнє потаємне життя».
Потаємне життя. Яким отруйним льодяником виявилася ця фраза.
Шостою жертвою Беде була жінка з Бері [274] , котру виколупнув зі снігового замету ківш снігоочисника за тиждень перед Різдвом. «О таке-то свято судилося її близьким», — подумала Дарсі. Та й сама вона того року не мала різдвяного настрою. Далеко від дому (цей факт і дикими кіньми неможливо було б витягнути з її рота, коли вона балакала з рідною матір’ю), займаючись роботою, для якої, як сама вважала, не має достатньої кваліфікації навіть після вісімнадцяти місяців навчання й одного почесного підвищення, вона почувалася абсолютно не в дусі святкової пори року. У неї були добрі знайомі (дівчата по «Маргариті»), але жодного справжнього друга. Вона не вміла заводити собі друзів, ніколи не вміла. Несмілива — це ще слабо сказати, інтровертивний характер — точніше визначення.
274
Barre — засноване 1788 року місто (9,3 тис. мешканців), відоме високоякісним сірим гранітом, великі поклади якого розташовані поблизу.
Тоді в її життя з усміхненим обличчям увійшов Боб Андерсон — Боб, котрий запросив її на побачення і не погодився б на «ні» як на прийнятну йому відповідь. За якихось місяців три після того, як снігоочисник відкрив тіло останньої жертви «раннього циклу» Беде, це було. Вони покохали одне одного. А Беде зупинився на шістнадцять років.
Через неї? Бо він її кохав? Бо він хотів перестати робити «Погану гидь»?
«Або це просто випадковий збіг. Можливо, що й так».
Гарненька версія, але ідентифікаційні картки, що вона їх знайшла затаєними там, у гаражі, робили ідею випадкового збігу дуже малоймовірною.
Сьомою жертвою Беде, першою з того, що в газеті називалося «новим циклом», була жінка з Вотервіла [275] в штаті Мейн, на ім’я Стейсі Мур. Її знайшов у погребі її чоловік, коли повернувся з Бостона, куди він їздив із друзями на пару ігор «Ред Сокс». У серпні 1997 року це трапилося. Головою вона була занурена в рундук із цукровою кукурудзою, котрою сімейство Мурів торгувало на своїй фермерській ятці при трасі № 106. Вона була гола, руки мала зв’язані за спиною, сідниці й стегна в неї були покусані у багатьох місцях.
275
Waterville — засноване 1771 року місто (15,6 тис. мешканців) на березі річки Кеннебек.