Прометей закутий
Шрифт:
860]
Земля Пелазга прийме… вбитих Аресом
Через жіночі руки, що вночі разять;
Дружина кожна віку збавить мужеві,
Мечі дволезі в їх крові купаючи,
Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!
865]
Одна лиш, любощами зачарована,
Ослабне духом і не вб'є заснулого,
Воліючи вже краще слабодухою,
Аніж смертоубивцею уславитись.
Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.
870]
Багато слів потрібно, щоб сказати все.
Із
Герой,- мене він визволить із мук тяжких.
Від титаніди-матері, прадавньої
Феміди, це провіщення було мені.
875]
Коли і як то буде - надто довго це
Розказувать, та й користі - ніякої.
ІО
Ой леле, ой леле…
Запалало в мені божевілля знов,
Безжального овода гостре жало
880]
Пече без вогню!
І жахається серце, і груди рве,
І обертом очі кружляють мені,
Кудись пориває безумний шал,
І язик мій у спраглих німіє устах,-
885]
Каламутним годі здолати словам
Божевілля навальну хвилю.
(Охоплена божевіллям, Іо втікає).
Стасим третій
Хор
Строфа
Мудрий, о мудрий був той,
В думці хто мав перший, а потім уголос
Нам провістив, що належить
890]
3 рівними шлюб нам брати, далеко-бо
Краще це, ніж, бувши голотою,
Прагнути шлюбу з тією, що в розкошах
Мліє, своїм пишаючись родом.
Антистрофа
Мойри, о мойри, хай з нас
895]
Жодну вам трьом не випадав ніколи
Зріти на Зевсовім ложі!
Хай із небес нам мужа не-відати!
Горне жах нас, немужелюбною
Зрячи дівочість Іо, в гірких блуканнях
900]
Пещену Гери карою злою!
Епод
Ми рівного яе боїмося шлюбу -
Коли б лише любов богів могутніх
Нас не нагляділа ненатлим оком?
Борня то незборенна, невихідна путь.
905]
Що буде а нами? Як нам і куди
Від Зевса, від жаги його тікати?
Ексод
ПРОМЕТЕЙ
Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,
До шлюбу він такого-бо ладнається,
Який його із трону скине й царської
910]
Позбавить влади. Отоді-то батькове
Кляття справдиться, що наклав на кривдника,
З престолу Крон упавши стародавнього.
А як з біди такої Зевсу вимкнути -
З богів нікому не добрати способу.
915]
Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,
Він тішиться громами піднебесними,
Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.
Та вже не допоможе це ніяк йому -
Впаде безславно і не підведеться вій,,
920]
Такого-бо на себе нездоланного
Тепер противоборника готує він,
Що той палкіше блискавиці полум'я
Знайде і грім грімкіший від небесного;
Морям грозу і землям потрясателя -
925]
Тризубця він розтрощить Посейдонові,-
Тоді довідається Зевс повалений,
Що рабство - це щось інше, аніж влади трон.
ХОР.
Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.
ПРОМЕТЕЙ
Не тільки я бажаю, але й буде так.
ХОР
930]
Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме?
ПРОМЕТЕЙ
Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.
ХОР
Як слів цих вимовляти не боїшся тиі
ПРОМЕТЕЙ
Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.
ХОР
Наслати муки ще лютіші може він.
ПРОМЕТЕЙ
935]
Хай шле - нема для мене несподіванок.
ХОР
Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.
ПРОМЕТЕЙ
Шануйте ви владущих і улещуйте,
Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-
Хай робить що захоче цей короткий час,
940]
Недовго він богами керуватиме.
Та он від Зевса, бачу, посланець біжить -
Прийшов він, певно, із повою звісткою,
Оцей служник тирана новочасного.
З'являється Гермес.
ГЕРМЕС
До тебе, мудрія гостроязикого,
945]
Богів зрадливця, а людей шановника,
До тебе, вогнекрадця, промовляю я!
Звелів отець все розказать про шлюб отой,
Що через нього, похвалявсь ти, влади він
Позбудеться. Докладно і виразно все
950]
Ти, Прометею, розкажи без загадок!
Цю путь удруге не примушуй міряти,-
Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.
ПРОМЕТЕЙ
Яка зарозуміла й гордовита вся
Розмова ця прислужника богівського!
955]
Недавно ви при владі стали й мислите.
У замках безпечальних домувать повік?
Падіння двох тиранів чи не бачив я?
Побачу, як і третій, що при владі є,
Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,
860]
Що цих богів новітніх я злякаюся?
Далеко ще до цього. Поспішай назад
Дорогою, якою і прийшов сюди,-
Нічого ти від мене не дізнаєшся.
ГЕРМЕС
Отож-бо цим зухвальством і сваволею
965]
Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.
ПРОМЕТЕЙ
Свого нещастя на негідне рабство я
Не проміняю,- це запам'ятай собі.