Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих

Гудкайнд Террі

Він подивився на неї палаючими від люті очима. Кісточки пальців побіліли.

— Тепер вам доведеться мене почути, Мати-сповідниця. Якщо я буду керуватися своєю честю — хай це і буде коштувати мені життя, — то цим лише пошаную мою родину, мою сестру, мою королеву і мою батьківщину. Батьківщину, створену і укріплену моїм батьком, королем Вайборном, і моєю матір'ю, королевою Бернардіною. Коли я був ще дитиною, мого батька, мого короля, відняли у моєї матері, моєї родини, моєї батьківщини Галеї. Відняли чарівною владою сповідниці — заради егоїстичного бажання роздобути чоловіка для твоєї матері, заради її егоїстичного бажання народити

від сильного чоловіка дитину — тебе. А тепер ти, Мати-сповідниця — плід цієї крадіжки улюбленої нами людини, забраної у нас, коли я був дитиною, — ти хочеш відняти мене у моєї сестри? А її відняти у нашої країни? Останній обов'язок, покладений на мене батьком, перш ніж твоя мати відняла його у нас і знищила як особистість лише тому, що він був хорошим і вона забажала його, — це що я повинен завжди з честю виконувати свій обов'язок щодо моєї сестри і моєї батьківщини. І я виконаю останній покладений на мене батьком обов'язок у що б то не стало, навіть якщо ти і вважаєш це безумством.

Келен в повному подиві дивилася на нього.

— Мені дуже шкода, що ти так це сприймаєш, Гарольд.

Його обличчя постаріло і змарніло.

— Я знаю, що ти не у відповіді за те, що було ще до твого народження, і завжди буду любити в тобі частинку мого батька, але я як і раніше людина, змушена жити з цим тягарем. Тепер я повинен бути щирий перед самим собою, рахуватися з власними почуттями.

— Власними почуттями, — луною повторила Келен.

— Так, Мати-сповідниця. Такі мої почуття, я вірю в них.

Келен ковтнула клубок у горлі.

— Віра і почуття. Гарольд, ти такий же псих, як і твоя сестриця.

Вона різко випросталась і здійняла руки. Промовляючи вирок, вона в останній раз дивилася прямо в очі своєму єдинокровному братові, людині, якої ніколи не знала, крім як по імені.

— З світанку прийдешнього дня Д'харіанська імперія і Галєя перебувають у стані війни. Якщо завтра після сходу сонця я побачу тебе тут або хтось із моїх людей, ти будеш страчений за зраду. Я не дозволю, щоб мої хоробрі воїни загинули заради зрадників. Імперський Орден, найімовірніше, поверне на північ, до долини Каллісідріна. Ви залишитеся одні. Вони виріжуть вашу арію до єдиної людини, в точності як вирізали населення Ебініса. А Джеган віддасть твою сестру на потіху своїм солдатам. І це буде на твоїй совісті, Гарольд, тому що ти відмовляєшся думати, а замість цього дотримуєшся своїх почуттів та віри в те, чого не існує.

Гарольд, зчепивши руки за спиною і звівши підборіддя, не вимовив жодного слова. Келен продовжила:

— Передай Ціріллі, що краще їй сподіватися на ту долю, що я їй тільки що передрекла, тому що якщо Орден не обрушиться на Галею, це зроблю я. Я пообіцяла ніякої пощади Ордену. Зрада Галеї прирікає її на ту ж долю, що і Орден. Якщо Орден не добереться до Цірілли, то клянуся, це зроблю я. А коли захоплю її, то відвезу в Ейдіндріл і власноруч швиргону її в ту саму яму, звідки ти її витягнув, і буду відправляти туди до неї кожного ліпшого спійманого злочинного громилу до тих пір, поки вона жива.

Гарольд в жаху відсахнувся:

— Мати-сповідниця… Ви цього не зробите! — Погляд Келен сказав йому протилежне.

— Не забудь повідомити Ціріллу, що її чекає. Джебр швидше за все намагалася її врозумити, і опинилася за це у в'язниці. Цірілла відмовляється бачити безодню, що розверзлася перед нею, і ти йдеш туди разом з нею. Гірше того, ви тягнете туди з собою і ваших ні в чому не винних підданих.

Келен дістала галейський королівський клинок, взяла його за обидва кінці і, зціпивши зуби, зламала об коліно. Уламки вона жбурнула до ніг принца.

— Забирайся геть з моїх очей.

Гарольд повернувся до виходу, але не встиг зробити й кроку, як Зедд, піднявшись, простягнув руку, ніби просив його залишатися на місці.

— Мати-сповідниця, — вимовив Зедд, ретельно підбираючи слова, — по-моєму, ви дали волю емоціям. — Гарольд, зрадівши втручанню Зедда, вказав на Келен. — Скажіть їй, чарівник Зорандер. Скажіть їй!

Келен вухам своїм не вірила. Вона застигла, втупившись у горіхові очі Зедда.

— Тоді чи не зволите пояснити мені, у чому я не права, Чарівник Першого Рангу?

Зедд глянув на Гарольда, потім знову на Келен.

— Мати-сповідниця, абсолютно ясно, що королева Цірілла не при своєму розумі. Принц Гарольд не тільки надає їй ведмежу послугу, але і допомагає їй привести їх народ до загибелі. Керуйся він доводами розуму, він би захистив свій народ і вшанував минуле гідне служіння своєї сестри, коли вона ще перебувала при здоровому розумі. Але замість цього він зрадив своєму обов'язку перед своїм народом, приймаючи бажане за дійсне, замість того щоб прийняти істину, як вона є. Таким чином він вибрав смерть, і в даному випадку вибрав смерть і для свого народу. Принц Гарольд був абсолютно справедливо визнаний винним у зраді. Ваші емоції відносно нього заважають подальшому вашому рішенню. Цілком очевидно, що відтепер він становить небезпеку для нашої справи, для життя наших людей і життя його власного народу. Йому не можна дозволяти виїхати.

— Але, Зедд… — Ошелешено почав Гарольд. У горіхових очах Зедда теж можна було прочитати важке обвинувачення. Він почекав, ніби провокуючи галейця ще більше осмислити свою провину. Губи Гарольда ворушилися, але він не міг видавити ні звуку.

— Хто-небудь зі мною не згоден? — Запитав Зедд. Він подивився на Еді. Та похитала головою. Верна теж.

Уоррен деякий час дивився на Гарольда, потім теж хитнув головою.

Гарольд обурився:

— Я не стану цього терпіти! Мати-сповідниця дала мені термін до світанку, щоб виїхати. Ви зобов'язані шанувати її волю.

Він зробив два кроки до дверей, але потім завмер, схопившись за груди, і почав повільно осідати. Очі його закотилися, ноги підігнулися і він звалився на підлогу.

Ніхто не ворухнувся і не вимовив ні слова. Генерал Мейфферт опустився на коліно біля тіла, перевіряючи пульс і дихання принца Гарольда. Потім подивився на Келен, похитавши головою.

Келен переводила погляд з Зедда на Еді, Верну і Уоррена. Всі четверо залишалися абсолютно незворушними. Піднявшись, Келен тихо промовила:

— Навіть не хочу знати, хто з вас це виконав. Я не кажу, що ви не праві… Я просто не хочу нічого знати.

Четверо чарівників кивнули.

В дверях Келен на секунду завмерла — під яскравим денним сонцем, обвіяна холодним вітерцем — і озирнулась по сторонах. І побачила капітана Райана, він стояв, притулившись до молодого клена. Коли Келен попрямувала до нього, капітан витягнувся по стійці «струнко».

— Бредлі, принц Гарольд сказав тобі, навіщо він сюди приїхав?

Келен звернулася до нього «Бредлі», а «не капітан Райан», і офіцер зрозумів, що можна сказати все як є.