Сивий Капiтан (на украинском языке)
Шрифт:
Важко ушкоджений гранатою, "Люцифер", мов величезна брила, нависав над кам'яним двором, над завмерлим вiд страху натовпом фалангiстiв. На нерухоме тiло Хосе Френко, що лежало посеред двору, не дивився нiхто. Всi погляди були зверненi на "Люцифер", на грiзну машину, яка нерiвними, наче судорожними рухами повiльно пiдносилася вгору, все ще мов нацiлена передньою частиною вниз, на скам'янiлу юрбу.
Що зробить Сивий Капiтан, гнiвний голос якого ще звучав у вухах кожного з тiєї вже напiвмертвої вiд жаху юрби? Вище i вище пiдiймався "Люцифер", потроху вiддаляючись вiд двору. Може, вiн так i зникне,
Даремнi сподiвання!
Всi вони встигли ще побачити застиглими осклiлими очима, як з носової частини "Люцифера" одне за одним вилетiли в напрямi до них двоє чорних кiлець. Потiм слiпучий виблиск блакитного полум'я спалахнув на мiсцi тих кiлець. Але нiхто вже не встиг нi заплющити заслiпленi очi, нi почути гуркотливого вибуху, який струсонув кам'янi мури тюремного подвiр'я в'язницi Сан-Сальвадор. Для тих, хто був у ньому, не iснувало вже нiчого.
А втомлений "Люцифер" поволi пiдiймався, хоч i з зусиллям, хоч i якимись ривками, над в'язницею, над її величезним кам'яним корпусом, всерединi якого, там, де було неприступне тюремне подвiр'я, клекотiло й вирувало полум'я, звивалися клуби чорного диму.
Вище й вище в небо, далi й далi вiд зловiсного Сан-Сальвадора злiтав поранений "Люцифер"; все ще покiрно, хоч i з помiтним зусиллям, здригаючись i наче стогнучи, вiн виконував те, чого вимагав вiд нього Сивий Капiтан, який, зцiпивши зуби, напружено вiв його. Куди?
Цього не знав поки що навiть Валенто Клаудо, який вже з хвилину стояв бiля дверей кабiни керування, не наважуючись вiдвернути увагу Капiтана вiд апаратiв. Хто-хто, а Валенто добре розумiв, у якому складному i загрозливому становищi вони перебувають. Адже вiн щойно закiнчив поверховий огляд тих пошкоджень, яких завдав "Люциферу" i його численним механiзмам вибух гранати.
Нарештi Валенто Клаудо наважився:
– Капiтане...
Ернан Рамiро трохи повернув до нього блiде, напружене обличчя. Його гострi очi на мить спинилися на Клаудо. Тiльки на одну мить, i потiм знов Капiтан перевiв погляд вперед, у тому напрямi, куди летiв "Люцифер". Але Валенто Клаудо не мiг позбутися враження, що Капiтан за цю мить наперед дiзнався про все те, що вiн збирався розповiсти.
– Доповiдайте, Валенто. Я слухаю.
– Не дуже добре, Капiтане, - обережно почав Валенто Клаудо.
– Це я знаю. Точнiше.
– Розiрвана оболонка корпусу. Пошкоджено систему електромагнiтної завiси, вона не дiє, Капiтане.
Валенто спинився. Таку доповiдь йому було дуже важко робити.
– Далi?
– Антигравiтонна дiя передньої частини також порушена. "Люцифер" тримається тiльки дiєю заднього генератора.
– Так. Це збiгається з показаннями iндикаторiв. Полагодити принаймнi систему електромагнiтної завiси на ходу можна? Ви з'ясували?
Валенто безпорадно розвiв руками:
– Неможливо, Капiтане. Надто велике пошкодження, вибухом вирвано цiлi шари обмотки корпусу. Без бази не обiйтися.
Вiн бачив, як ворухнулися зцiпленi щелепи Ернана Рамiро.
– Велика пробоїна в оболонцi, Валенто?
– Загалом близько квадратного метра, Капiтане.
– Полагодити на ходу можна?
Валенто Клаудо помiтно вагався. Нарештi вiн вiдповiв:
– На ходу нi, Капiтане. Пластира такого розмiру в нас немає. Роботу треба провадити на землi.
– На землi? I дати себе при тому розстрiляти? Так, Валенто?
– Вперше за весь час розмови в голосi Ернана Рамiро забринiло помiтне роздратування.
Валенто знов розвiв руками: вiн не мав вiдповiдi, яка могла б задовольнити Капiтана.
Настала пауза, довга й болiсна. Капiтан уперто дивився вперед, не знаходячи розради. Мовчав i Валенто, розумiючи, що вiн не може запропонувати нiякого виходу. Адже тiльки на базi, тiльки там можна полагодити цi серйознi пошкодження. Але...
Ернан Рамiро порушив мовчання першим. I його слова були саме про те, про що не наважувався говорити Валенто Клаудо.
– З такою пробоїною "Люцифер" не може не тiльки зануритися пiд воду, щоб дiстатися бази, але й пливти по поверхнi води. Значить, це виключено.
– Так, Капiтане, - ствердив Валенто Клаудо те, що, як вiн знав, було найдошкульнiшим в їх становищi.
– Лишається тiльки посадка на землю, - продовжував Ернан Рамiро. Куди?
Пiд ними, далеко внизу, пливла земля фалангiстської Iберiї, i всюди на тiй многострадальнiй землi на них могли чекати i, напевне, чекали пастки, розставленi полiцiєю i жандармерiєю. Опинитися на тiй землi означало неминучу загибель, бо позбавлений електромагнiтного захисту "Люцифер" був безпорадний проти нападу на нього. Та й залишатися надовго в повiтрi також було небезпечно: перша-лiпша зустрiч з якимсь лiтаком була б фатальною для "Люцифера". Адже тепер машина Ернана Рамiро не мала нi електромагнiтного захисту, нi потрiбної маневреностi...
Крiм того, "Люцифер" зараз тримався в повiтрi тiльки за допомогою одного генератора антигравiтонiв, розмiщеного в заднiй його частинi. Цей генератор весь час приймав на себе подвiйне навантаження i дуже розiгрiвався. Отже, вiн також мiг вийти з ладу. Треба було якнайшвидше лагодити пошкоджений генератор, а для цього не обiйтися без посадки на землю. Де?..
Де знайти такий шматок землi, таку бодай крихiтну дiлянку, де "Люцифер" зустрiв би друзiв, якi стали б на його захист i оборону на час ремонту або хоч не виказали його? Немає таких друзiв у "Люцифера", у Сивого Капiтана, i навiть у самого Валенто Клаудо не стало їх за останнiй час. Гiркий досвiд з Кристобалем Гомецом красномовно довiв це...
I знов Валенто Клаудо мимоволi згадав про нiчну зустрiч Капiтана з Фредо Вiкторе.
"Капiтане, Капiтане, чи вiрний ви шлях обрали? Чи не слiд було прийняти пропозицiї Фредо Вiкторе? Ми ж лишаємося самi, самi серед незлiченних ворогiв!.." - цi слова готовi були вже вихопитися в Валенто Клаудо. I знову вiн стримався, не змiг подолати вимог шанобливої дисциплiни: не можна, не можна висловлювати якiсь сумнiви, докоряти чимось Капiтановi, коли й без того йому тяжко, коли створилися такi складнi, загрозливi умови!..