Ставка більша за життя. Частина 1, Збих Анджей

Ставка більша за життя. Частина 1

на обложку

Збих Анджей

Шрифт:

— Гансе, — почала Едита, — я не розумію…

Клосс дивився на тремтячу секундну стрілку — ще тридцять секунд, ще двадцять…

— Розтули рот, — попросив він, і, коли вона це зробила, страшний вибух струсонув повітря. Крізь вибиті шибки раптом влетів вітер, підхопив розкладені папери й сипнув снігом.

“Він знав про це”, — майнула в неї в голові страшна думка. І в одну мить Едита усвідомила те, чого навіть не передчувала і що тепер, коли їй все стало відомо, вкладається в логічне ціле. І те, що він сховався за дверима, коли вона зайшла до його кімнати, і якась нехіть у нього до спогадів, котру вона відчула одразу, і ця домовленість з Бруннером, і навіть те, що кілька хвилин тому він не впізнав себе на фото.

— Слухай уважно, — ніби крізь сон долинув до неї голос Клосса. — Тепер у нас немає іншого виходу. Мусимо втікати обоє. Я сховаю тебе, переживеш якось війну я справді кохаю тебе і все тобі поясню.

— Стріляй! Чому не стріляєш?.. Скажи, як тебе звати, як тебе звати насправді, а потім убий мене. А може, ш хочеш запропонувати мені співробітничати, хочеш, щоб разом з тобою я висаджувала в повітря німецькі поїзди, вбивала німецьких солдатів? Хто ти? Ти — не німець…

— Це зараз не має значення. Я кохаю тебе і хочу врятувати. Якщо ти лишишся, Бруннер розстріляє тебе, я не можу тебе оберегти.

— Бруннер убивця, мерзотник, але він німець. А ти… А ти не можеш навіть мене застрелити. Я ненавиджу тебе, чуєш, ненавиджу! — вигукнула вона і з плачем упала йому на груди.

“До Бартека, — гарячково думав Клосс. — Я мушу дістатися до Бартека”. Він намагався пригадати, чи не лишив у квартирі чогось такого, що могло б комусь завдати прикрощів. Певно, що ні, він завжди був обережний. Майнула ще думка, що в нього скінчилася його роль, що ніколи вже він не буде Гансом Клоссом, і він відчув полегшення.

Едита, що притулилася до нього, торкнулася долонею чогось холодного. Це привело її до тями. Вона вихопила з кобури пістолет і відскочила на два кроки. Хотіла вистрелити, але рука її опустилася. Вона теж не могла стріляти в нього.

— Тікай! — гукнула вона. — Тікай сам! — І враз обернулася, ніби відчувши, що в дверях з’явився штурм фюрер Бруннер. — Добре, Бруннер, що ти прийшов. Я хотіла тобі сказати, що мене не обходить ваша домовленість. Ти заплатиш за вбивство тієї жінки… А ти, Гансе… — Вона повернула голову в його бік, та більше нічого не встигла сказати. Цієї миті вистачило Бруннерові, щоб вистрелити. І він сховав пістолет у кишеню.

— Вона не передала наказ затримати транспорт. Сама підтвердила свою провину.

Клосс підвівся з колін і накрив мундиром мертве тіло Едити. Мовчки подивився в очі Бруннерові. Вони обидва знали, що з цієї миті стали смертельними ворогами.