Історія України-Руси. Том 4

Грушевський Михайло Сергійович

26) Biskupowi luczkiemu aby imiona pobrano, gdysz nie chzial prziiechacz, any szie znaczy z listu iego, aby mial wolya prziiechacz, gdyz tiz yesth Ruszyn, bo szie to znaczy, yz do wasy kroliewskie mosczi nie pisal lysthu any po laczinie, ni po polsku, ieno po rusku.

27) Дневник вид. Кояловичом с. 252-3, 257, 329, 335, 367 і далї, вид. Дзялиньским c. 128, 157; лист з Люблина до Радивила, з 4/V, про відібраннє підляських урядів — Археограф сборникъ VII ч. 20.

28) Дневник вид. Кояловичом с. 370-1, 373, 377, вид. Дзялиньским с. 166, лист Ходкевича — поголоски про готові конфіскації на Волинян, коли не приїдуть — Археограф, сб. VII ч. 21.

29) Цїкаву таку заяву зложив кн. Вишневецький: „Просимо, аби ми були зіставлені при своїх свободах — аби вони не нарушали

ся, але полишені були, яко людям благородним. Заявляємо в. королївській милости, що ми пристаємо (до Польщі) людьми вільними й свобідними, з тим щоб не були ми понижені в наших чеснотах шляхецьких, бо ми нарід на стільки благородний, що не попустимо першеньства нїякому иньшому народу на сьвітї (gdizesmi iest narod tak potcziwi, iako zadnemu narodowi na swieczie naprzod nycz nie dami), чуючи себе рівними благородством (sliachecztwem) кождому иньшому народови (не забудьмо, що се говорить руський маґнат, іменем такихже руських маґнатів і про „народ” теж шляхецький тільки). Що більше — ми маємо княжі роди, що мають особливу славу й честь уже з свого походження: було б нам прикро, коли б їх честь мало що нарушити; тому просимо, аби вони були заховані в своїй чести (себ то — аби не були зрівняні з шляхецьким загалом Корони). Також будучи ріжних релїґій, а особливо грецької, просимо, аби нас через те не понижано і до иньшої релїґії не примушувано” (Дневник вид. Кояловичом c. 381-2).

30) Дневник вид. Кояловичом c. 385 і лист Ходкевича з 28/V з Люблина — Археограф, сб. VII ч. 22.

31) Дневник вид. Кояловичом c. 371, 373.

32) Niektorzy poslowie wolynszczy, zasiadszy s posly, radzily, aby krol i m., gdysz iusz Woly'n przylaczyl do Polski, zeby i Kiiow zarass, gdysz nie ku Russi, alie ku Wolyniowi naliczy — a zeby zarasz z niego р. wojewoda kiewski przysiagal, a granicze zby po Niemen uczyniono, i na tem iest rzecz. — Археограф. сборникъ VII ч. 22. Лист писаний 28 мая (не 20, як у Кояловича в передмові до дневника); пан Радомский, що оповідав про се Ходковичу, мусїв з Люблина виїхати десь 26-7 мая (він знає про присягу волинських маґнатів, зложену 24 мая). В мотивованню волинського внесення мусить бути помилка, бо Волиняне такої дурницї не могли б сказати, що Київ належить до Волини. Що до участи їх в дебатах про Київ див. Дневник вид Кояловичом c. 401.

33) I iuz Volynczy podaly tego miedzy posly, ze Kiiow y Brzescz ym nalyezy, a zwlaszcza р. Bokij (судя луцький) wywodzy po Narew y Iasolde, Pynsk, Cobryn tez do Wolynia zyczacz, czego Polaczy popyracz chcza — лист Ходкевича з 31/V. Археограф. сборн. VII ч. 23, і в пізнїйшім листї Нарушовича з 11/VI: instigatorow wiekszych niemasz przeciwko Litwie iako panowie Woly'ncy (chociasz sna'c nie wszystcy), bo y Brzes'c Litewski wszystek y Pi'nsk takze aze po Jasiolde rzeke odgraniczaia do Corony, a zwlaszcza pan Bokiei, kt'orego panowie Poliacy dlia wielkiei wiadomosci rzeczy cronika zowa (Ibid. ч. 26). Почерпала литовська делєґація і за Мозир, незадовго перед тим формально прилучений до Київа, при сформованню Київського воєводства, але сим разом мали щастє: Поляки якось того не завважили (лист Нарушовича ibid. ч. 24 о Моzуrin nic iezcze nie slyszal, alie nіе podobna, aby go za przygrodek do Kiiowa porwac). Пор. вище уривок. з листу 28/V.

34) Дневник вид. Кояловичом c. 290, 397, 458. Лист Ходкевича. з 5/VI. Poslom powiatu Brzeskego nie kazala bracia wraca'c sie do domu bez iakiei kolwiek uniey, y tego sna'c dokladaiac, ze sie nie chca rozrywa'c z bracia swoia pany Wolynskiemi, miedzy kt'oremi y pany Podlaszany v samem srzodku siedza.

35) Було cе 13 мaя.

36) Дневник вид. Дзялиньским с. 163.

37) Дневник вид. Кояловичом с. 387-8.

38) Inventarium archivi regni c. 275.

39) Ut rex Kiioviam cum suis attinentiis regno attribuat tanquam eam provinciam, qua antiquitus regno tributaria fuerat ac ex qua duces illi hommagium praestare erant soliti (тому вона й tributaria!), quod ex privilegiis, coram maiestate regia productis, facile арраret, tum ex antiquissimis annalibus — illam urbem, a regibus Poloniae ter captam ac direptam fuisse constat —

Дневник вид. Кояловичом c. 401.

40) Див. т. II2 11-3, 57-9, 68 і прим. 2.

41) Дневник вид. Кояловичом с. 392, 395, 400, 401.

42) Ibid. c. 393.

43) Див. вище c. 217.

44) Zrzodlopisma do dziej'ow unii т. II ч. 1 c. 424.

45) Дневник вид. Кояловичом с. 391, 392, 395-400

46) Дневник вид. Кояловичом с. 401-3.

47) Ibid. c. 403, пор. 401.

48) Ornatissima, elegans sedataque nec brevis.

49) „По проголошенню королївського рішення краківський воєвода сказав розярений: я протестую, заявляючи, що нїколи не подавав свого голосу на те, аби так частинами прилучати (землї в. князївства до Корони), але має бути переведена загальна унїя, бо річ звісна, що ми маємо такі самі привилеї не тільки на Київ, але й на Вильно, Троки й т. иньше”. Се була чиста правда; права Поляків на Київ не були анї трошки більше від прав на Вильно.

50) Дневник вид. Кояловичом c. 403-6. Дневник вид. Дзялиньским про всї переговори в справі Київа згадує сумарічно, в кількох словах на c. 168, а прилученнє Браславщини поминає зовсїм. Здаєть ся, се стоїть у звязку з обставиною, зазначеною в Дневнику вид. Кояловичом (c. 406), що автор справоздань був хорий не описав тих днїв, і тому редактор взяв оповіданнє про сї днї з справоздання якогось Борковского, що писав їх по латини, а не по польски (сї латинські справоздання припадають як раз на 1-5 червня).

51) Сей вступ так характеристичний своїм повним легковаженнєм історичної правди й безпардонним натяганнєм фактів навіть навпереки націоналїстичним польським хронїкам, з котрих в иньших справах черпали свої відомости й доводи польські полїтики, що варто його тут навести в цїлости, в ориґіналї: Ze wszech starych historyj y pism kazdy pewnie оbасzу'c moze, iz Kijow byl i iest glowa y glownym miastem Ruskiej ziemi, a Ruska ziemia wszystka z dawnych czasow od przodkow naszych krolow polskich miedzy innemi przednieyszemi czlonki do korony Polskiey iest przylaczona (так!!), tak iz cze'scia przez walke, czescia tez przez dobrowolne podanie y spadki po niektorich lennich xiazetach, ktorzy ia miedzy sie na rozne cze'sci byli roztargneli, zasie ku iedno'sci y wlasno'sci Korony przyszla, iako to z przywileiow, ktore w skarbie naszym sa, yawnie kazdy obaczy'c moze; miedzy ktoremi wiele ich iest, ktore mianowicie o ziemi y xiestwie Kijowskim to 'swiadcza, iz ku koronie Polskiey wiecznie prawem doskonalym nalezec ma.

52) Volumina legum II c. 84-7.

53) Дневник вид. Кояловичом с. 407.

54) І iuz tak. myedzy szoba, ze z namy unii malo potrzebuya, bo iuz maya za swe, y owszem za trudnoscz to szobye poczytaja wyelga — bronycz nas od Moskwy, mowyancz: ba! nyech ssye tam Litwa wiie, wszczak maya swoy skarb y hetmana, писав Ходкевич з 31/V — Арх. соб. VII ч. 24.

55) Див. лист — Археогр. сб. VII ч. c. 40-1.

56) Дневник вид. Кояловичом с. 425.

57) Ibid. c. 411 і далї, Дневник вид. Дзялиньским c. 113 і далї, лист Нарушевича 35/VI — Археогр. сб. VII ч. 24.

58) Дневник вид. Кояловичом c. 467-490, Дзялиньским c. 183-200

59) Volumina legum т. II c. 87.

60) Дневник вид. Кояловичом c. 451, Дневник див. Дзялиньским c. 182.

61) Документы москов. архива юстиціи І c. 498.

62) Volum. legum. II c. 92.

63) Tha (wojna) z Moskiewskim za niebosczyka krolia Litwe do unii wepdzila, записав оден з сучасників Поляк Пйотровский. Дневникъ послЂдняго похода Баторія на Россію, с. 610.

64) Своєї сторонничости супроти Литвинів був король сьвідомий і сам; безперечно, поступав він, як то кажуть — серце стиснувши, під натиском польських станів, і потім виправдував ся перед литовськими маґнатами. Wspominal czesto, jakiego dobrego serca jest przeciwko narodowi litewskiemu, описував свою визиту у короля з кінця 1571 р. Микола Радивил Сирітка свому кузену — chcac to wszystkim pokaza'c, co prawemu panu przeciwko wiernym poddanym pokaza'c sie godzi — co aby kiedy bylo, faxit Deus. Byla i excusatia niemala o unia, ale to iuz pr'ozno, przedsie nam piskorz. — Scriptores rerum polonicarum. VIII ч. l.