Тиха Країна. Поема-казка
Шрифт:
Патріотизм в товстих вустах
Аж клекотить в безодні міри.
Та з їхньої гладкої шкіри
І жмут волосся не впаде….
ХХІ
Життя в Країні ще іде
Старим шляхом – досить вигідно:
З печери
Живуть тварини де-не-де,
І взимку жмут трави чималий
Перепадає від Коали
Усім звірам, хто тут жиє.
Багато хто із них жує
І зайвий кус на кожне свято;
Стрижуть із хутра небагато,
Коли іде розплати час….
ХХІІ
Аж, що це, – чи війна у нас?!
Країну вибухом струснуло
І димом небо затягнуло,
В корчах зайшовся весь Майдан,
Тобто – Галявина. Вулкан
Низьких подій струснув Країну.
І відтепер немає спину
Тому, що Змії почали.
Їх чорне військо повели,
Проти добра, проти любові,
Їх діти. Ще прол’еться крові
Тварин нещасних по землі.
Ті хто давно служив імлі,
Нахабно стали перед світом.
Та що на те тваринам ситим,-
Не ймуть вони очам своїм
І нині. Отже – гинуть їм….
Глава 4
ХХІІІ
В Країні тиші вже не стало.
Але ще сподівавсь Коала
Утихомирить ворогів.
Та не второпав він, що слів
Вже недостатньо, треба дії.
Прийшли до трону лиходії
Не для того, щоб говорить;
Та треба крові їм попить
Удосталь, бо така натура.
Чужий гаввах, тулуб, та шкура
Підуть їх богу на алтар.
Сидить собі Коала– цар
У замку, ще при кабінеті,
І на великому портреті
Його величність ще висить.
Але Країною гримить
Вже не один із Зради голос.
І набуха кровавий колос,
Що революцією звуть….
ХХІV
Але, скажу я вам мабуть
Про головних тварюк із Зради,
Що всім брехати навчились радо
Десь у заморських Павуків.
Так, першим зрадив рідний хлів
Великий Боров шоколадний;
Любив оцей «пустун» огрядний
Із кров’ю ласощі жувать.
Йому узявсь допомагать
Не сповна розуму Опосум,-
Той ще з народження гундосив,
Та всіх булавками колов.
Він несинітниці молов
Конец ознакомительного фрагмента.