Українські традиції
Шрифт:
87. Як Дарій надивився на Понт, поплив назад до мосту, що його збудував Мандрокл із Самоса. Він надивився на Босфор і наказав поставити два стовпи з білого каменю й написати на одному ассирійською, а на другому грецькою всі народи, що їх вів за собою, – а провадив усіх тих, що над ними панує. З них нараховано, без залоги кораблів, сімсот тисяч із кіннотою; крім того, було ще шістсот кораблів. Пізніше покористувалися тими стовпами візантійці [110] : вони принесли їх до міста й дали їх на побудову вівтаря Артеміді Орфосії, крім одного каменю; він лишився повний ассирійських написів у святилищі Діоніса у Візантії. А та околиця над Босфором, де Дарій будував міст, була, як виходить на моє припущення, між Візантією і святилищем, що над устям.
110
Візантія – Константинополь, Царгород, Стамбул.
88. Дарій був дуже вдоволений мостом і обдарував головного його будівничого, Мандрокла із Самоса, усякими дарами. На
111
Гера – богиня неба, сестра й дружина Зевса у грецьких віруваннях.
Такий пам'ятник лишив будівничний мосту.
89. А Дарій обдарував Мандрокла й перейшов до Європи. Іонійцям наказав він плисти Понтом аж до ріки Істра; як допливуть до Істра, мають там вибудувати міст і зачекати на нього. Флот вели іонійці, еолійці та геллеспонтійці [112] . Коли вже флот переплив Кіанеї й прибув до Істра, заплив по ріці на два дні дороги від моря; там збудували міст на вузині Істра, де він починає ділитися на рукави (устя). А Дарій, як переправився мостом через Босфор, рушив Фракією і аж дійшов до джерела ріки Теара; (тут) затримався табором і став на три дні.
112
Еолійці – грецьке плем'я.
90. Ті, що мешкають над Теаром, кажуть про нього, що це найкраща з усіх рік завдяки своїм лікувальним властивостям; вона лікує коросту на людях і конях. А має вона тридцять вісім джерел, що витікають із одної скелі, одні з них зимні, другі теплі. Дорога до них так само далека від міста Герея коло Перінфа, як і від Аполлонії, що над Евксінським Понтом, (а саме) обидві довгі на два дні мандрівки. Ріка Теар вливається до ріки Контадесда, Контадесд до Агріани, Агріана – до Гебра, а Гебр до моря коло міста Енос. [113]
113
Гебр – Маріца; Агріана – Ергана; інші не вдається ближче означити. Енос – місто над устям Маріци.
91. Отже, до тієї річки прийшов Дарій і розіклав табір. Йому подобалася річка; він звелів поставити стовп і на ньому зробити напис такого змісту: «Джерела ріки Теара дають найкращу й найгарнішу з усіх рік воду; до них і прийшов найкращий і найгарніший з-поміж усіх людей Дарій, син Гістаспа, цар усього світу, як ішов походом на скіфів». Таке він там написав.
92. Звідти рушив Дарій і прибув до іншої ріки, що називається Артеск; вона пливе через країну одрисів [114] . Як прибув до цієї ріки, зробив таке. Призначив місце для війська й по тому наказав, щоби кожен вояк приніс один камінь і поставив на означене місце. Як військо це зробило, полишив ту величезну купу каміння й рушив далі.
114
Одриси – фракійське плем'я.
93. Не дійшовши ще до Істра, зайняв країну гетів-невмираків [115] . Ті ж фракійці, що живуть у Сальмідессі, як і ті, що трохи вище Аполлонії й Месамбрії, звані скірміадами й ніпсеями, піддалися Дарієві без бою [116] . Гети ж через нерозумність чинили опір, отже, їх було побито. Вони найхоробріші, найсправедливіші між фракійцями.
94. А невмираки вони ось чому. Вони думають, що не вмирають, а після скону йдуть до бога Салмоксіса; дехто з них називає його Гебелейзісом. Кожні п'ять років вибирають вони одного з-поміж себе жеребом і посилають як посла до Салмоксіса і кажуть (переказують) йому, чого вони за кожним разом потребують. А посилають так: одні з них шикуються й тримають три списи, другі ж беруть посла до Салмоксіса за руки й ноги, підносять угору й кидають на списи. Як він проколений умре, то думають, що бог ласкавий; якщо ж не вмре, то звинувачують того посла, кажуть, що він лиха людина. Після оскарження цього посилають іншого, а свої справи (до бога) доручають іще живому (послові). Ті фракійці стріляють проти грому і блискавки вгору, до неба, і погрожують богові (грому), – бо вони не визнають іншого бога, крім їхнього. [117]
115
Гети – фракійське плем'я.
116
Аполлонія, Месамбрія, Сальмідесс – містау Фракії (нині Болгарії) над берегом Чорного моря.
117
Себто Салмоксіса.
95. Наскільки ж я довідався від греків, що живуть над Геллеспонтом і Понтом, Салмоксіс був людиною й служив на Самосі в Піфагора, сина Мнесарха. Там він став вільним, заробив багато грошей і поїхав звідти додому. А фракійці мали злі й дикі звичаї. Салмоксіс же пізнав іонійський спосіб життя й куди лагідніші від фракійських звичаї, – бо він спілкувався з греками та з їхнім найвизначнішим мудрецем Піфагором [118] . Він побудував собі домівку й у ній пригощав найвизначніших (фракійських) громадян. Нагодувавши, повчав їх, що ні він, ні його співбесідники довіку не помруть, а перейдуть до такого місця, де чекає на них усяке добро. У тому часі, як він це говорив і робив, збудував собі підземну домівку. Як та домівка була готова, зник він з-поміж фракійців, зійшов у підземелля й жив там три роки. Вони тужили за ним і вболівали за небіжчиком; але на четвертий рік він з'явився між фракійцями, й так вони повірили в те, що їм говорив Салмоксіс. Таке діло, як кажуть, він зробив.
118
Піфагор із Самоса – один із найбільших грецьких філософів (народ, близько 580 пер. Хр., жив 90 років).
96. Та я в те (все), ні в підземну домівку, не те щоб не вірив зовсім, але не надто вірю; думаю все ж таки, що Салмоксіс жив задовго до Піфагора. Але чи взагалі була така людина Салмоксіс, чи то лише місцевий бог гетів, годі про це. Досить, що ті, які у це вірять, переможені персами пішли разом з іншим військом.
97. Дарій, а з ним разом піше військо, прибули до Істра. Як переправилися через ріку, звелів (Дарій) іонійцям зірвати міст і наказав іти за ним сушею, а так само й залозі кораблів. Іонійці вже мали зірвати міст і виконати Даріїв наказ, як Кой, син Ерксандра, вождь мітіленців [119] , сказав до Дарія, – спитавши наперед, чи цареві буде приємно, щоби хтось висловив свою гадку: «Хочеш іти, царю, походом на таку країну, де, мабуть, ні шматка землі не обробляють, ні міст не мають. Дозволь, отже, щоби цей міст стояв так, як стоїть, а признач для нього варту з тих, що його будували. Якщо у нас все буде гаразд і знайдемо скіфів, будемо мати готову зворотну дорогу; якщо ж не зможемо їх знайти, також буде можливість повернутися. Я не боюся того, що ми, може, програємо їм у боротьбі, а більше того, що не зможемо їх знайти й у блуканні можемо всі загинути. Може, хто сказав би, що я це тому говорю, щоби лишитися; ні, я лише раджу тобі, що на мій погляд найкраще, а сам іду з тобою і ніяк не лишуся». Дуже сподобалася ця гадка Дарієві, й він відповів так: «Мій лесбійський друже, як я здоровий повернуся додому, прийди до мене, щоби я тебе за добру раду нагородив добрими справами».
119
Мітілена – острів коло західного берега Малої Азії.
98. Так він сказав, зав'язав шістдесят вузлів на ремені, покликав на розмову іонійських тиранів [120] і мовив: «Мужі іонійці, мою попередню думку щодо мосту хочу облишити, а ви візьміть ремінь і зробіть ось так. Як лише побачите, що я рушаю проти скіфів, від тієї хвилини розв'язуйте кожного дня один вузол. Якщо я за цей час не повернуся, а мине стільки днів, що й вузлів, пливіть додому. Але до того часу стережіть міст, бо я постановив інакше; стережіть же його й бороніть дуже уважно. Як це виконаєте, дуже мені догодите». Так сказав Дарій і рушив у похід.
120
Тирани – володарі, що не з вибору народу, а власною силою захопили владу.
99. Перед Скіфією до моря лежить Фракія. В цій землі є затока, а за нею простягається вже Скіфія [121] ; до неї тече Істр, звернений устям на схід. Тепер подам опис побережжя Скіфії, (починаючи) від Істра, для визначення його довжини. Від Істра починається Стара Скіфія; вона тягнеться на південь аж до міста, званого Каркінітідою. Дальшу частину краю, гористу, все (ще) вздовж Понту, заселив народ таврів аж до так званого Скелястого півострова [122] . Скіфія у двох місцях межує з морем, на півночі й на сході, так, як Аттика; подібно до того й таври мешкають у Скіфії, якби от у Аттиці інший народ, а не афіняни, займав півострів Суній, що найдалі виступає в море, тобто від Форіка до Анафліста [123] . Та це я кажу для того, щоби (лише) порівняти мале з великим. Така то Таврія. Хто ж не об'їхав тієї частини Аттики, тому наведу інше порівняння. Таври живуть у цій частині Скіфії так, неначе в Іапигії інший народ, а не іапиги, займав гори, починаючи від гавані Брентесія аж до Таранта [124] . Кажу про ці дві країни, а є ще багато подібних до Таврії.
121
Очевидно, та затока, де було старовинне місто Томі, трохи на південь від устя Дунаю.
122
Крим.
123
Аттика – частина Греції зі столицею Афіни; Форік та Анафліст – два пункти, що лежать на одній широті на південній околиці Аттики; Суній – найдалі на південь витягнута частина Аттики.
124
Все це місцевості в південній Італії.