Війна з саламандрами
Шрифт:
Капітан ожив.
— І добре зробиш, пане Бонді. Судна тепер страшенно дешеві, їх можна накупити повну гавань… — і капітан ван Тох пустився в технічні подробиці, де й за яку ціну продаються всякі vessels, boats і tank-steamers [62] ; Г. X. Бонді не слухав його, а тільки розглядав.
Г. X. Бонді знався на людях. Він ні на мить не сприймав серйозно ящірок капітана ван Тоха; але сам капітан здавався йому вартим уваги. Чесний чоловік, безперечно. І знає умови там, на Півдні. Звичайно, божевільний. Але з біса симпатичний. У серці Г. X. Бонді забриніла якась фантастична струна. Кораблі
62
Кораблі, пароплави й танкери(англ.).
63
Палуба під тентом(англ.).
64
Шканці(англ.).
— Знаєте, що, капітане Вантох, — раптом сказав Г. X. Бонді, — приходьте ще раз за два тижні. Тоді й поговоримо про судна.
Capitain van Toch зрозумів, як багато означають ці слова. Він почервонів з радості і насилу вимовив:
— А ящірок… можна буде мені возити на тому пароплаві?
— Аякже! Тільки, прошу вас, нікому про них не кажіть. А то люди подумають, що ви збожеволіли… та й я з вами.
— А оці перли можна залишити тут?
— Можна.
— За., тільки мені треба вибрати дві гарненькі перлини, я хочу їх комусь послати.
— Кому?
— А одним там двом гесіасіогз. Ja, хай йому біс, стривай.
— Що?
— Сто чортів, як же їх звати? — Капітан ван Тох розгублено закліпав голубими очима. — От же дурна голова в мене, брате. Я вже не пам’ятаю, як звалися ті два bous…
5. Капітан Й. ван Тох і його дресировані ящери
— Щоб я пропав, коли це не Єнсен! — вигукнув якийсь чоловік у марсельському шинку.
Швед Єнсен звів очі.
— Стривай, — сказав він, — і помовч поки я тебе згадаю.
Він узявся рукою за лоб.
— “Морська чайка”? Ні. “Імператриця Індії”? Ні. “Пернамбуко”? Ні. Ага, згадав: “Ванкувер”. Три роки тому на “Ванкувері”, лінія Осака — Фріско [65] . А звати тебе Дінгль, шибайголово, і ти ірландець.
Чоловік вишкірив жовті зуби й сів за стіл.
— Right [66] , Єнсене. І п’ю будь-яку горілку, коли частують. Звідки ти тут узявся?
65
Фріско— просторічна назва Сан-Франціско.
66
Правильно(англ.).
Єнсен кивнув
— Я тепер плаваю на лінії Марсель — Сайгон. А ти?
— А я маю відпустку, — похвалився Дінгль. — То оце їду додому — подивитися, скільки там у мене прибуло дітей.
Єнсен поважно закивав головою.
— Що, знов витурили? Пияцтво на службі і таке інше. Якби ти, хлопче, ходив до Християнської спілки, як я, то…
Дінгль весело вишкірився.
— Оце тут твоя Християнська спілка?
— Таж сьогодні субота, — буркнув Єнсен. — А де ж ти плавав?
— А на одному трампі, — ухильно відказав Дінгль. — Усякі острови там на Півдні.
— Хто капітан?
— Такий собі ван Тох, голландедь, чи що.
Швед Єнсен на хвильку замислився.
— Капітан ван Тох. Я з ним теж колись плавав, брате. Судно — “Кандон-Бандунг”. Лінія — від чорта до диявола. Гладкий, лисий і лається навіть по-малайському, аби крутіш було. Знаю добре.
— Він уже й тоді був такий схиблений? Швед похитав головою.
— Старий Тох — all right [67] , будь певен.
67
Тут — цілком нормальний(англ.).
— Він уже й тоді возив із собою тих своїх ящірок?
— Ні. — Єнсен на мить завагався. — Щось таке я чув… у Сінгапурі. Один патякало там молов язиком про це.
Ірландець трохи образився:
— То не патякання, Єнсене. То свята правда — про ящірок.
— Той, у Сінгапурі, теж казав, що це правда, — пробурчав швед. — Та однаково дістав по зубах, — додав він переможно.
— То послухай, що я тобі про це розкажу, — не здавався Дінгль. — Вже хто-хто, а я знаю. Я те стерво бачив на власні очі.
— І я бачив, — буркнув швед. — Майже чорні, разом із хвостом десь так метр шістдесят і ходять на задніх лапах. Знаю.
— Ой гидкі! — аж здригнувся Дінгель. — Поспіль у бородавках. Матінка пресвята, я б нізащо на світі не доторкнувся до них! Адже воно, мабуть, отруйне.
— Пусте, — заперечив швед. — Я, брате, колись служив на судні, що перевозило людей. На верхній і нижній палубі повно люду, і жінок теж і таке інше. І танцюють, і в карти грають… Я там був. Кочегаром, розумієш? А тепер скажи мені, телепню: що отруйніше?
Дінгль сплюнув.
— Якби то були крокодили, я б ні слова не сказав. Я теж одного разу віз гаддя для звіринцю — з Банджер-масіна. Ото був сморід! Але ці ящірки… То страх які чудні звірі, Єнсене. Вдень то ще дарма, вдень вони сидять у таких басейнах з водою: але вночі вилазять із них — і чап-чап, чап-чап… Аж кишіло по всьому судну. Спинається на задні лапи і повертає голову вслід за тобою… — Ірландець перехрестився. — І цмокають на тебе язиком — “ц-ц-ц”, як оті повії в Гонконгу. Хай мені бог простить, але я гадаю, — тут якесь нечисте діло. Якби не так скрутно було з роботою, я б там і години не лишився, Єнсе. Ані години.
— Ага, — сказав Єнсен. — То через це ти й вертаєшся до матусі.
— Трохи й через це… Там, щоб витримати, доводилось пити як не в себе, а капітан щодо цього, ти знаєш, крутий. А як я одну з тих тварюк ногою стусонув, отоді буча збилася! Авжеж, стусонув, та ще й з яким смаком, брате! Аж хребет їй перебив. Побачив би ти, що старий виробляв тоді! Посинів увесь, ухопив мене за в’язи й був би викинув за борт, якби не стояв поруч штурман Грегорі. Знаєш його?
Швед тільки головою кивнув.