Вбивці на борту
Шрифт:
В цю мить до бару ввійшла висока струнка дівчина в тісній зеленій сукні. Вона всміхнулася Мортону.
— Ось ключ від твого номера. Я не хотіла віддавати його портьє, нехай не знає, хто в тебе був.
Коли дівчина, подарувавши Кертісу кокетливий погляд, попрямувала до виходу, канадець суворо глянув на приятеля.
— Де ти з нею познайомився?
— Підчепив тут, у барі,— знизав плечима Мортон.
— Щось вона мені не подобається, — похитав головою Кертіс—Сюди, до бару, дівчат такого гатунку не пускають.
— Ет, якщо вже підсилати, то чому саме її, а не звичайнісінького найманого вбивцю?!
Кертіс похитав головою й повів далі:
— «Бічкрафт» номер 61800 досі стоїть на аеродромі в Монте-Крісті. Отже, Мерфі доставив Галіндеса саме туди. Звідти професора перенесли до військового літака, яким керував особистий пілот Трухільйо Октавіо де ла Маса.
— А Галіндес живий?
— Так. Принаймні, був живий, коли його привезли.
— Де ж він зараз?
— Тут, у місті, в порту. На власній яхті диктатора «Президент Трухільйо». До речі, я добре знайомий з Октавіо де ла Маса. Він може бути прекрасним джерелом інформації.
— Ти певен цього? Невже Трухільйо такий дурний, що зробив ворога своїм особистим пілотом?
— Ла Маса зовсім не політичний противник Трухільйо. Він — ворог сина президента, Рафаеля. Цей негідник свого часу звів рідну сестру пілота й покинув її з дитиною.
— То цей твій ла Маса — просто знахідка для нас!
— Атож. Але поки що ти повинен зробити інше: побалакати з Мерфі.
— Ти що, здурів?
— Анітрохи. Поговори з ним, як американець з американцем. Доведи йому, що Трухільйо завжди ліквідовує свідків своїх злочинів. Що цьому Мерфі треба негайно повернутися в Штати.
Мортон замислився. Він довго мовчав, зважуючи свої шанси на успіх. Потім кинув:
— Гаразд. Я побалакаю з містером Мерфі.
— Чудово! За півгодини він буде тут. Я запросив його.
…Після другої чарки віскі Мерфі, нарешті, запитав:
— Чого ви покликали мене сюди, Кертіс?
— Для серйозної розмови. Ось Майк хоче порадити вам щось.
Мортон вирішив одразу взяти бика за роги.
— То це ви, приятелю, привезли сюди Галіндеса? Мерфі здригнувся, озирнувся довкола, втупився очима в Кертіса.
— Звідки він це знає?
— Від мене, Тед. Заспокойтеся, ми зичимо вам тільки добра.
— Хто ще знає про це?
— Багато хто, містер Мерфі. Зокрема, все населення Сполучених Штатів. Ось, подивіться.
Мортон видобув з кишені старий номер «Нью-Йорк геральд трібюн», простягнув газету пілотові. Великий заголовок на першій сторінці сповіщав: «Викрадення людини! Професор Галіндес зник!». Мерфі схопив газету, підніс до окулярів. Поки читав, руки його тремтіли. Потім відкинув її вбік.
— Бачите, Тед, — голос Мортона зазвучав лагідно, приязно, — ви вскочили в халепу. За спиною тих, хто доручив
Мортон поклав руку пілотові на плече. Той обережно зняв її, підвівся і, звертаючись до Кертіса, сказав:
— На все добре, містер Кертіс. Дуже приємно було зустрітися з вами. Але ваш приятель мені не сподобався: він надто полюбляє дешеві жарти.
Коли двері за ним зачинилися, Кертіс вилаявся, завалив сигарету і, затягнувшись, сказав:
— Ну, що ж, єдина наша надія тепер — це ла Маса.
Цього разу їм пощастило: історія викрадення професора Галіндеса обурила капітана Октавіо де ла Маса.
— Я б давно залишив цей клятий острів, — сказав він Мортону. — Тільки у мене на руках мати й сестра з дитиною.
— Ну, це ми легко владнаємо, — перебив його Мортон. — Обіцяю, що й вам, і їм дадуть американське громадянство, їх треба буде відправити в Сполучені Штати завтра ж — скажімо, як туристів. Тепер щодо Мерфі. У вас бувають тренувальні польоти?
— Мало не щодня.
— От і чудово. Як тільки надійде звістка про прибуття ваших родичів у США, ви візьмете свого помічника Мерфі до себе в літак другим пілотом і…
— Приземлюся в Майамі! Все ясно, містер Мортон. Ла Маса підвівся, простягнув руку, але американець зупинив його.
— Ще хвилинку, містер ла Маса. Як ви гадаєте, чи є хоч якась можливість визволити Галіндеса?
— Боюся, що ніякої. Я не раз бував на яхті «Президент Трухільйо», добре знайомий з її капітаном. Яхту охороняє ціла рота головорізів. Проте, спробую щось узнати…
Ввечері ла Маса завітав у гості до капітана «Президента Трухільйо». Сидячи за пляшкою бренді в його каюті, він весь час напружено думав, як перевести розмову на бажану тему, коли капітан раптом сказав:
— Слухай, Октавіо, пам'ятаєш отой товар, що ти привіз із Монте-Крісті? Він зараз зберігається у мене в трюмі, коло машинного відділення. Наказано тримати на ланцюгу й не давати води. А тільки-но він зіпсується, — викинути за борт.
— Зіпсується?
— Ну, сам розумієш: умре. Та він більш як день не протягне, адже цілу добу лежить непритомний.
Коли ла Маса повертався додому темними вулицями нічного міста, мозок його свердлила одна думка: а що як Мортон усе ж спробує визволити Галіндеса? Ні, ризикувати не можна! Треба попередити американця, що робити не — безглуздо!