Велика місія цивілізаторів

Дмитрук Андрей Всеволодович

Тим часом Горацій Барт сидів у навушниках біля столу з похідною радіостанцією і швидко писав. Він приймав радіограму від генерал-губернатора. Солдати юрмилися коло намету, витягували шиї і заглядали в маленьке віконце. Вираз Горацієвого обличчя свідчив про те, що повідомлення було дуже важливе й цікаве. Нарешті офіцер скинув навушники і з стурбованим виглядом вийшов надвір, тримаючи в руці папірця.

— Слухайте, — сказав він і почав читати: «Капітанові Хіту і старшому лейтенантові Варту. Вчора, шостого серпня ц. р., в управління колонією надійшло повідомлення з столиці. Академія наук сповіщає,

що речовина, одержана на аналіз, є сумішшю кількох невідомих науці алкалоїдів рослинного походження. Змішані в певних пропорціях, вони можуть мати сильний вплив на організм, знищувати мікроби певних захворювань і нейтралізувати їхні токсини. Нічого рівнозначного цим лікам медицина досі не знала: малярія виліковується з їхньою допомогою за чотири дні, будь-які види лихоманок — за сім-десять днів. Дослідами встановлено, що дана речовина в суміші з деякими кислотами може вплинути також на віруси багатьох захворювань вірусного походження. Крім того, є припущення, що універсальний препарат може сприяти вилікуванню багатьох інфекційних захворювань шлунка…

Велике відкриття офіцерів колоніального загону стало відоме президентові й уряду. На запит міністра охорони здоров'я про можливість масового випуску препарату Академія відповіла негативно, бо неможливо дізнатися, з яких рослин добувають цю речовину, а створити його синтетичним шляхом сучасна наука поки що неспроможна. Капітана Хіта й старшого лейтенанта Варта просять надіслати додаткові відомості, після чого їх представлять до урядової нагороди».

— От, чули? Де я тепер знайду цю бабусю? Хіба що попрошу капітана, коли він повернеться…

— Він уже повернувся! — пролунав веселий голос Орвіла Хіта. Одна командирова рука була перев'язана, але він радісно усміхався. Солдати зустріли його вітальними вигуками.

З бронетранспортерів вилізали автоматники, штовхаючи поперед себе зв'язаних негрів.

— Ось вони, голубчики! — мовив капітан, вказуючи на полонених. — Партизани. Зараз допитаю — і на гілляки. Глянь-но, які бандити. Той, що з пов'язкою на голові, прострелив мені руку. З ним буде окрема розмова.

Горацій, як завжди, коли капітан збирався розправитися з беззахисними людьми, похмурнішав і нервово сказав:

— Ну, добре, згодом. Є важливіша справа…

— Стривай, дай розповім. Отже, їдемо ми й звалилися в ловчу яму… Поки під'їхали броньовики, ці собаки вбили Сегаля і ще чотирьох. Потім закрутилася веремія! Ми їх оточили, шістдесят чоловік застрелили на місці, а решту узяли… Та найцікавіше ось що: за деревом спіймали бабку, зморщену, в якійсь ряднині з бахромою. Ну, точнісінько, як ти описував. І лається нашою мовою…

— Де вона? — заволав Горацій.

— Не кричи. Вона дуже кусалась і дряпалась, а я цього не люблю. Ну й, сам розумієш… Ти ж не сердишся?

ТВОРЕННЯ СВІТУ

(феєрія)

— Перед вами — найдурніша з усіх моїх знайомих зірок, — голосом лектора-професіонала сказав Кондрацький. — Її енергія в десять разів більша від енергії сонця, але єдина планета, Діана — який дурень міг так її назвати? — літає десь за сім мільярдів кілометрів. Чи справедливо це? Ні, несправедливо!

— Цеглина? — спитав Шерлаков.

— Абсолютна, —

запевнив інструктор.

— Перша група складності,— з нейтральним виразом сказав Регван.

— Ну, ви ж у мене здібні! — засміявся Кондрацький і поплескав обох студентів по потилицях.

Корабель увімкнув бар'єрні дюзи і швидко відплив од неможливо білого й страшного на вигляд сонця.

— Тек-с. Зараз гора повинна піти до Магомета. Займіться, Етьєн! Без зайвого напруження. Маса — одна і шість десятих земної.

Шерлаков злегка вклонився і сів у крісло. Позаду виросла коротка антена.

— Командую… Пряма наводка!

—Єсть!

— Кільце!

— Єсть!

— Тунель!

— Зараз…

Етьєн сидів, високо звівши брови, скорчившись, мов людина, яку вдарили в живіт…

—Єсть тунель!

Кондрацький скоса глянув на тремтячі пальці Шерлакова. Регван байдуже дивився крізь прозору стінку.

Навколо відразу потемніло, а коли засвітились прожектори, стало видно довгі білі бурульки скель з яскравою крижаною іскрою, шпилі й лисини стрімчаків…

— Ви не зважили на фактор невизначеності. Точне тунелювання завжди небезпечне, — промовив Регван.

Жодна людина не може витримати без певного напруження погляду іншої людини. В тому, на кого уважно дивився Регван, пробуджувався атавістичний страх перед темною щілиною й двома безжалісними скельцями бінокля.

Етьєн надто різко обернувся до інструктора — крісло Кондрацького стояло трохи позаду.

— Нічого, нічого… Коли я був дипломантом, то так шпурнув один астероїд, що він розбив станцію наведення… І нічого. Сам лагодив. Зрозуміло, станцію лагодив, а не астероїд.

Кондрацький осікся, відчувши ввічливо-терплячу увагу студентів, і відразу підвищив голос:

— Так. Чотирнадцять сімнадцять. Десять хвилин на огляд планети. Поїхали!

Кружляли над голою крижаною Діаною, мало не торкаючись черевом корабля колючих гірських вершин. Здували жарким диханням мотора стоярусну білу бахрому в жерлах гірських печер. Інформатори викидали довгі гнучкі лапки, відламували шматки порід…

— Суцільна пустеля. Схожа на яєчню.

— Чи на великі місячні моря років чотириста тому.

— Ось висади сюди кого-небудь самого з запасом харчів до наступного прильоту! Збожеволіє! — чи то зі страхом, чи то захоплено говорив Шерлаков.

— Ви що, часто навідуєтесь у Відділ Марної Романтики? — невинно спитав Регван.

Етьєн спалахнув і мало не наговорив грубощів.

— Чотирнадцять двадцять вісім, — похмуро втрутився інструктор, відчуваючи необхідність припинити сварку юнаків. — Ну, що б ви зробили, скажімо, з екваторіальним гірським масивом? Ось ви, Регване.

— Я вийняв би всю цю ділянку, зняв би гори і завалив ними западину на дванадцятій паралелі, біля пояса стародавніх вулканів. А плато повернув би ось так, — Регван показав долонями, як саме слід повернути, — і вийшла б чудова затока. Порт світового значення.

— Замовник просить три оперізуючих материки, — пробубонів Шерлаков. — Нам слід утримуватися від заток і морів, витягнутих по меридіану.

— Вам потрібна ця западина на дванадцятій? Чи ви вважаєте, що альгелійцям буде дещо нудно тут без землетрусів? — поцікавився Регван.