Шрифт:
Annotation
– Так-то воно так, та от тльки тр--шечки не так (Шельменко-денщик) - А от не тршечки. Все зовсм, зовсм не так. От бува, дивишся - наче людина як людина, а придивишся - глип!
– а воно депутат! Отак от, куме, дивертисменти й пертурбац. Н--, все зовсм, зовсм не так... (Дядько Сидр, кум Петра)
Пересичанский Юрий Михайлович
Пересичанский Юрий Михайлович
Вибрики Золотого Теляти (Сатиричний роман. Частина перша)
ЮРЙ
ПЕРЕСЧАНСЬКИЙ
ВИБРИКИ
ЗОЛОТОГО
САТИРИЧНИЙ
РОМАН
*
– Так-то воно так, та от тльки тр--шечки не так... (Шельменко-денщик)
– А от не тршечки. Все зовсм, зовсм не так. От
бува, дивишся - наче людина як людина, а
придивишся - глип!
– а воно депутат! Отак от, куме,
дивертисменти й пертурбац. Н--, все зовсм, зовсм не так...
(Дядько Сидр, кум Петра)
*
ЧАСТИНА ПЕРША.
1.
Не раз чув вд нших саркастичн зауваження, та й сам, ззнатися, частенько зверхньо вдпускав насмшкуват поблажлив коментар щодо настирливо звички деяких письменникв розпочинати сво твори з докладно бограф головного героя, його батькв, ддв, родичв, знайомих... Вдкриваш отак книжку, частина перша "Дитинство" - почалося: от, мовляв, народився Петро Петрович Цибулька тод то й там то, потм пшов до школи, одружився, мав батька, матр, дда й бабу, пшло й похало, так дал, так дал... Але ж, як можна оминути бографю головного героя його предкв, якщо хн родове прзвище Пузики, можливо й не таке вже занадто епатажне, все ж справля певне комчне враження, викликаючи якийсь гумористичний настрй, котрий пдштовху до зацкавленост витоками саме такого прзвища; а якщо покопирсатися в менах предкв нашого головного героя, то можна вднайти, наприклад, таке меннячко, як Насерпуд(?!). Так, так, саме Насерпуд. Хтось може не поврити, сказати, що я вигадую, що такого мен взагал бути не може. Запевняю вас, може. взагал, дйснсть може перевершити найнеймоврнш фантаз найбльшого вигадника. хай вас схожсть цього мен з менем якогось старозавтного Навуходоносора не вводить в оману даремною надю, що я просто помилився, якось переплутавши мена. Н, це був саме Насерпуд. А ось вам ще один доказ неймоврно вигадливост дивовижно дйсност - Насерпудового батька взагал звали Запердоном. Так, так - Запердон. в цьому випадку схожсть з, наприклад, старорежимним м"ям Сарпедон - теж просто спвзвуччя. Отже, Насерпуд Запердонович! Насерпуд Запердонович Пузик - як вам?
А вже Запердонового батька, тобто Насерпудового дда звали ... Ой, н. Н, н, н. Не можу. Якби, наприклад, м"я Запердонового батька було вимовлене в якйсь теле- або ж радопередач, то воно б звучало так: "П----...", зовсм не тому, що цього Пузика нарекли на честь знаменитого математичного числа "3,14...", а тому, що м"я цього достославного предка сучасних Пузикв, з огляду на сучасн ж лексично-етичн норми, звучить як звичайнснька нецензурна лайка згдно з правилами телерадомовлення ма бути просто, так би мовити, "запкане". А оскльки, якби це м"я зафксувати чорним по блому в друкованому вигляд, то "запкати" це вже няк не вдалося б, автору цього фксування, тобто мен, цлком можливо, довелося б вдповдати за злсне хулганство. Але можете мен поврити на слово, що м"я цього Пузика було не менш "благозвучним", анж м"я його онука Насерпуда Запердоновича.
А от вже самого головного героя нашо оповд звали, грх Бога гнвити, цлком пристойно, навть дещо славно - В"ячеслав. Хоча В"ячеславом вн був лише у "Свдоцтв про народження", а так взагал то Славко, але й Славко - теж непогано. Славкового батька ж звали, хоч теж не зовсм звично для сучасного вуха, але досить пристойно Гервасм. А от м"я батька самого Гервася, тобто Славкового дда, я вже наводити не буду з етичних мркувань, аби зайвий раз не шокувати читача, адже Насерпуда Запердоновича, я думаю, цлком достатньо, аби якнайнаочнше показати фатальну неприхильнсть дол до славного роду Пузикв. З якого ж дива зла доля так позбиткувалась над цим родом, вишукавши на квтучому пол людських мен так рдксн, просто таки ункальн будяки, аби увнчати ними Пузикв? Звичайно, вдача й талан людини не залежить вд його мен, як, наприклад, злагода в см" не залежить вд помешкання, в якому вона живе, але, якщо на фасад помешкання написано: "Запердон"...
Отже, Пузики та хн мена. Щодо прзвища
Щодо дивних же й вельми неблагозвучних мен у представникв славного роду Пузикв, то ця досить невтшна прикрсть посла х теж, як це не дивно, знову ж таки завдяки х огрядненьким черевцям. Вся справа в тм, що мена в т далек, майже легендарн, часи, коли рд Пузикв розростався на безмежних просторах тод ще царсько Рос, новонародженим давали мена священики приходв дино правильно тод росйсько православно церкви, тобто попи, або ж батюшки. А черевця в тих батюшок, як належало м за х статусом, були значно, значно солдншими навть за дуже огрядн черевця Пузикв, а нод ц попвськ черева досягали таких неймоврних об"мв, що виглядом свом не залишали н в кого жодного сумнву у вковчнй незрушност великодержавних основ самодержавства, народност православ"я. А тому й називалися ц попвськ черева не просто животами, чи там пузами, як у якихось Пузикв, а поважно, навть сакрально наркалися утробами, навть Утробами!
щоб пдтримувати ц утроби у вдповдному до х статусу стан, треба було, звсно, якнайчастше наповнювати х достатньою клькстю харчового довольства, постачання якого якраз було священним обов"язком простих селян, таких, як т ж сам Пузики. Але ж в самих Пузикв черева були, хоч не такого великодержавного калбру, як у попв, але теж черевами нвроку, потребували ц селянськ животи теж немало харчу, а якщо взяти до уваги, що харч цей Пузикам доводилося добувати, на вдмну вд попв, у пот чола тяжкою селянською працею, то вдривали Пузики цей политий потом кусень хлба вд свого власного рота, щоб напхати ним бездонн попвськ утроби, ясна рч, з дуже, дуже великою неохотою. Та й, що там грха тати, були Пузики таки прижимистими й скупуватими, та просто таки жадбними скнарами були Пузики.
Одне слово, конфлкт виявився очевидним, неминучим нездоланним. Особливо ж гостроти ця суперечнсть набувала пд час усляких дйств, як то похорони, внчання, входини й тому подбн под, як вимагали не тльки присутност на них батюшки, але й офцйного ним освячення тако под, що в свою чергу повинне було бути оплаченим, тобто винагородженим. До найсильншого ж драматизму, що пдймався навть аж до трагчного звучання знаменитого шекспрвського "бути, чи не бути", цей конфлкт доходив у мить появи на свт нового Пузика, адже народження тягло за собою хрестини, наслдком чого була поява мен у новонародженого. тут вже без батюшки не можна було обйтись няким чином. тут вже була, як кажуть, найпрямша залежнсть: чим бльший, дорожчий, смачнший могорич отримував батюшка на хрестини - тим благозвучнше м"я отримував хрещеник. Тобто, чим бльший шмат вдривав би пд час хрестин котрийсь з Пузикв вд свого власного черева на догоду попвськй утроб, тим благозвучнше м"я отримував би нащадок цього Пузика - навпаки. Здебльшого ж завжди вдбувалось оте саме "навпаки": чим скупший шмат на хрестинах дставався батюшц, тим дивнше й непристойнше м"я отримував новохрещений Пузик.
А до того ж ще й ота просто таки неймоврна плодовитсть Пузикв - то якщо б на догоду каверзному бажанню дати черговому новонародженому Пузику якесь панське м"я, кожного разу Пузик-батько вдривав би вд власних потреб вдповдний шмат добробуту вс см", так вд знаменитих черев роду Пузикв не залишилось би й слду вже через деклька поколнь. чим би тод вони виправдовували сво власне прзвище? Дуже дивно було б побачити отакого соб якогось худющого дядька з прзвищем Пузик. Але Пузики, ясна рч, нколи не ущемляли сво власн черева на догоду, хоч важлившим з державного погляду, але все ж чужим попвським утробам, а тому й надал Пузики гордо носили сво незмнн родов черева разом з прзвищем, хоча й доводилося м за це розплачуватися тими, не зовсм гарними, а здебльшого зовсм негарними менами, якими х наркали невдоволен батюшки. Звичайно, знаходилися серед односельцв так, що були не проти зайвий раз уколоти гостреньким кпином котрогось з Пузикв з приводу його незвичного йменнячка, але Пузики з цього приводу лише поблажливо посмхалися у вдповдь, вдоволено погладжуючи сво тлустеньк животики - мовляв, балакайте, балакайте, а жирок у наших черевцях зав'язуться. Та врешт, н орати, н сяти, н збирати урожай Пузикам аж няк не заважали хн мена, якими б незвичайними вони комусь не здавались.
От, наприклад, хоч би взяти одне з незлченних вдгалужень плодовитого роду Пузикв, оце саме вдгалуження предкв Славка Пузика. Коли у Славкового пращура, того самого Запердонового батька, м"я якого ми вже домовились не згадувати через його явну нецензурнсть згдно до сучасно лексиколог, народився черговий нащадок чоловчо стат постала потреба його охрестити, то постала, звсно, й потреба нести за це батюшц подарунок. вже з самого вечора напередодн хрестин свого нащадка пращур Славка Пузика почав готувати цей самий подарунок батюшц.