Вовки Кальї. Темна вежа V
Шрифт:
Каллаген вагався. Він відвів погляд, його губи стислися в тонку білу смужку. Потім знову подивився на Роланда.
— Тицього не дозволиш. Як її дін.
«Схоже, це гра в замки й мене щойно притисли до стіни», — подумав Роланд.
— Добре, — відповів він. — Я перекажу їй нашу розмову й неодмінно дам зрозуміти, в яке становище ти нас заганяєш. А ще попрошу її нічого не казати Едді.
— Чому?
— Тому що він уб'є тебе, отче. Прикінчить за твоє втручання.
Те, як розширилися очі Каллагена, принесло Роландові злу втіху. Та він знову нагадав собі, що не повинен налаштовувати себе проти цього чоловіка, який просто не міг учинити інакше. Хіба не він розповів їм про пастку, яку всюди волочив за собою?
— А тепер слухай мене, як я слухав тебе, бо ти несеш відповідальність перед нами всіма. Особливо перед «жінкою».
Каллаген знову скривився, неначе його вдарили. Але кивнув.
— Говори, що повинен сказати.
— По-перше, ти маєш спостерігати за нею за найменшої нагоди. Як яструб! Особливо уважно шукай ознак, коли її пальці будуть тут, — Роланд потер лоба над лівою бровою. — І тут. — Потер ліву скроню. — Прислухайся до того, як вона говорить. Пильнуй, коли темп її мовлення прискорюється. Стеж, коли її рухи стають рвучкими. — Роланд різко підняв руку, почухав голову й так само рвучко опустив. Смикнув головою вправо, знову подивився на Каллагена. — Розумієш?
— Так. Це ознаки наближення Мії?
Роланд кивнув.
— Я не хочу, щоб вона залишалася сама, коли перетворюється на Мію. Якщо можна цьому зарадити.
— Я розумію, — сказав Каллаген. — Але, Роланде, мені важко повірити, що немовля, хай би ким був його батько…
— Мовчи, — обірвав його Роланд. — Замовкни, прошу. — А коли Каллаген слухняно замовк: — Те, що ти думаєш і в що віриш, для мене — порожній звук. За це турбуйся сам, зичу тобі успіху. Але якщо сама Мія або її дитина заподіють шкоду Сюзанні, отче, провина за це ляже на твої плечі. І покару за це ти отримаєш з моїх рук. Ти це розумієш?
— Так, Роланде. — На обличчі Каллагена з'явився дивний вираз: збентеження і спокій водночас.
— Добре. А тепер ще одне, про що я тебе попрошу. Коли настане день появи Вовків, мені потрібно буде шестеро фолькен, яким я можу абсолютно довіряти. Хотілося б, щоб це було троє чоловіків і три жінки.
— Нічого, якщо деякі з них будуть батьками дітей, яким загрожує небезпека?
— Нічого. Але щоб не всі вони були батьками. І щоб серед них не було жінок, які вміють кидати тарілку: Сейрі, Залії, Маргарет Айзенгарт, Розаліти. Для них знайдеться робота в іншому місці.
— Для чого тобі потрібні ці шестеро?
Роланд мовчав.
Ще якусь хвилю Каллаген дивився на нього, потім зітхнув.
— Ройбен Кавера, — сказав він. — Ройбен ще не забув своєї сестри, не забув, як він її любив. Діана Кавера, його дружина… чи сімейні пари слід виключити?
— Ні, пари годяться. — Роланд покрутив пальцями, жестом даючи знати, щоб священик продовжував.
— Кантаб із манні. Діти ходять за ним, неначе він сам гамельнський щуролов.
— Не розумію.
— А й не потрібно. Головне, що вони підуть за ним. Бакі Хав'єр і його дружина… а що ти скажеш про свого хлопчика, Джейка? Для міських хлопчаків він уже кумир, і підозрюю, що чимало дівчаток у нього закохані.
— Ні, він буде мені потрібен.
«Або ж ти не хочеш відпускати його від себе», — подумав Каллаген, але промовчав. Він і так занадто напосідав на Роланда. Принаймні для одного дня.
— А як щодо Енді? Діти його теж люблять. А він захищатиме їх до смерті.
— Справді? Від Вовків?
На обличчі Каллагена з'явився стурбований вираз. Взагалі-то він мав на увазі печерних котів. І тих вовків, що бігали на чотирьох лапах. Що ж до тих, які приходили з Краю грому…
— Ні, — сказав Роланд. — Не Енді.
— Чому ні? Хіба ці шестеро потрібні тобі не для битви з вовками?
— Не Енді, — повторив Роланд. Зараз ним керувало чуття, але його чуття було споріднене з телепатією. — Отче, ще є час поміркувати над цим… ми теж поміркуємо.
— Ви збираєтесь у місто.
— Еге ж. Сьогодні і ще кілька наступних днів.
Каллаген широко всміхнувся.
— Те, що ви збираєтеся робити, твої друзі і я назвали б шмузингом. Запудрюванням мізків. Це слово з ідишу.
— Справді? А що це за плем'я?
— Нещасне, як не крути. Тут шмузинг називається комалою. Тутешньою мовою «комала» означає все на світі. — Каллаген упіймав себе на тому, що прагне повернути прихильність стрільця, і сам собі здивувався. Навіть засоромився. — Хай там як, бажаю вам успіху.
Роланд кивнув. Каллаген попрямував до будинку, де Розаліта вже запрягла коней у візок і нетерпляче очікувала на повернення Каллагена, щоб якнайшвидше вирушити у справах Божих. На півдорозі до верхівки схилу Каллаген зупинився.
— Я не вибачаюся за свою віру, — сказав він. — Але, якщо я ускладнив тобі роботу тут, у Кальї, я шкодую про це.
— Щось мені підказує, що там, де йдеться про жінок, ваш Людина-Ісус поводиться як сучий син, — сказав Роланд. — Він мав дружину?
Кутики рота в Каллагена смикнулися.
— Ні, але Його подруга була шльондрою.
— Краще так, ніж ніяк, — сказав Роланд.
Роланд знову сперся об паркан. Слід було братися до денних справ, але він хотів, щоб спершу Каллаген від'їхав якнайдалі. Й причина для цього була та сама, що спонукала його відкинути кандидатуру Енді. Просто чуття.
Коли Едді спустився схилом, в сорочці навипуск і з чобітьми в руці, Роланд ще стояв біля паркану, скручуючи другу цигарку.
— Хайл, Едді, — привітався він.
— Хайл, бос. Бачив, як ти балакав з Каллагеном. Наші Вілма і Фред [51] поїхали, кинули нас самих.
Роланд підняв брови.
— Не зважай. Роланде, у всій цій біганині я так і не зміг переповісти тобі історію Тіанового діда. А вона важлива.
— Сюзанна встала?
— Так. Миється. А Джейк їсть омлет з дванадцяти яєць. Принаймні так мені здалося з переляку.
51
Подружжя, персонажі мультсеріалу «Флінстоуни» про життя в кам'яному віці.