Юрiй Луценко. Польовий командир
Шрифт:
Та якщо відкинути емоції й перестати з’ясовувати, звідки в сина президента гроші на такі покупки та витрати або хто і для чого робить йому такі дорогі подарунки, залишається факт незаконного керування машиною і паркування авто в неналежному місці. До речі, саме в ці дні відбувалася так звана ліквідація ДАІ, через те виглядало: порушника закону нема кому притягнути до відповідальності, навіть якби дуже хотілося. А скоєння Андрієм Ющенком ряду адміністративних правопорушень заперечень та сумнівів не викликало. І це – привід публічно висікти сина президента на цілком законних підставах.
Тому прокоментувати цю ситацію з точки зору закону мусив не хто інший, як міністр внутрішніх справ, протеже Президента України, чий син звинувачений тепер
На запитання, чому до правопорушника не вживалися адміністративні заходи на місці порушення, Луценко відповів: «Враховуючи те, що з 18 липня 2005 року працівники дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України отримали вказівку про заборону складання адміністративних протоколів за правопорушення, які не загрожують безпеці дорожнього руху, інспектори ДПС УДАІ ГУМВС України в м. Києві Павлов О. Л. та Касько С. Ф. зробили попередження, після чого водії зазначених транспортних засобів усунули правопорушення».
Якщо кульмінацією «справи Андрія Ющенка» можна вважати прес-конференцію президента, то розв’язкою, чи, скажемо так, спробою зняти суспільну напругу та з мінімальними втратами закрити цю явно неприємну для глави держави тему, можна назвати знамениту квитанцію на сплату штрафу, виписану міністром внутрішніх справ у прямому ефірі нічного випуску ТСН на каналі «1+1». Навіть враховуючи те, що глядачів у нічних новин на порядок менше, ніж у новин прайм-тайму, штраф у живому ефірі багато хто бачив, і ця акція Луценка викликала колосальний резонанс.
У студію ТСН міністр прийшов по-простому, неофіційно, без костюма і не при краватці. Виглядало, що Луценко ві і як високопосадовцю, і як людині вже набридла «справа Андрія Ющенка» та метушня довкола неї. Тому він надто швидко перейшов до діла: підписав протокол про порушення правил дорожнього руху сином президента Андрієм Ющенком.
«Я хотів би перед усіма глядачами підписати протокол про адміністративне правопорушення, яке визнав Андрій Вікторович Ющенко, – сказав Юрій, продемонструвавши в телекамери документ. – Він порушував правила, він не мав права без власника машини керувати нею. Це очевидно. Працівники міліції не встановили на дорогах цей факт, бо мали скласти протокол. Але, зважаючи на гостру суспільну і журналістську увагу, я сьогодні ще раз зв’язався з Андрієм Ющенком. Він підтвердив і визнав, що керував машиною, на що не мав права». При цьому Луценко сказав, що підписав протокол як інспектор. Сума штрафу для Ющенка-молодшого становила 17 гривень – стільки передбачено законодавством.
– Люди були обурені тим, що син президента порушує правила дорожнього руху. Ну, ясно, що тут нема ніякого кримінального злочину, його не посадиш. Але треба було продемонструвати, що всі в цій країні відповідають за свої дії. Тому я вийшов в ефір і заявив, що от я виписую квитанцію. Правда, потім юристи пояснили: ніхто, крім працівника ДАІ, не може ні зупинити машину, ні накласти штраф. Тобто полковник «Беркута» не має права зупиняти автомобіль. Це може робити тільки працівник ДАІ чи підрозділу «Кобра» як спецназу ДАІ. Міністр також не в праві цього робити взагалі. Але це було, знов-таки, показово для всіх. Всі, в тому числі й син президента, рівні перед законом. Комусь хотілося більшого. Можливо, хтось хотів, щоб я його негайно заарештував на 15 діб, але це було б незаконно. Тоді була дуже необхідна демонстрація зміни духу в Україні: всі рівні перед законом. Із цим принципом я заходив туди(на посаду керівника МВС. – Авт.), тому мене, власне, туди і поставили. Я не певен, що президентові було приємно, коли я це робив. Але він узагалі мені ніколи не робив зауважень щодо політики міністерства. Думаю, що за той випадок він мені міг сказати тільки: «Дякую». Мені так здається. Хоча в мене не було з ним розмови на цю тему. Я робив свою справу. Один раз, правда, зробив виняток, зробив вигляд, що не помітив публікації, – це коли сам Віктор Андрійович випив публічно на 9 травня 25 грамів горілки, сів за кермо «Мерседеса» і поїхав. [15] Я знаю що Віктор Андрійович дуже мало п’є. Але День Перемоги – особливий день. Та й якщо вже так робити, то в Кучми треба взагалі забрати права.
15
9 травня 2005 року саме цей епізод із святкування Дня Перемоги показали у випусках новин майже всі вітчизняні телеканали, а потім побачене коментувала преса.
Однак уже наступного дня почали говорити, що тепер уже сам Луценко діяв не за буквою закону: не мав права виписувати такий протокол. Це прерогатива інспектора, який має дотриматися всіх формальностей. Що зайвий раз підтвердило спостереження і висновки Юрія Віталійовича: будь-які акції, що їх робить працівник міліції, тим більше – особисто керівник МВС, не мають бути засновані на емоціях, а навіть більш ексцентричні вчинки, ніж виписування заочного штрафу в живому телеефірі, мусять виглядати бездоганно з точки зору закону. Тобто все знову зводиться до раніше сказаного: жартувати в міліції не можна, навіть якщо це твоя природна поведінка.
Правда, майже через рік, у травні 2006 року, прізвище та посада Юрія Луценка знову згадуються у зв’язку з протиправними діями Андрія Ющенка. Цього разу йшлося про співучасть сина президента у збройному нападі на прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Олександра Кузовкіна.
19 травня машина старшого радника юстиції Кузовкіна в центрі Києва мало не зіткнулася з «BMW». Для з’ясування стосунків із автомобіля вийшло двоє, в одному з яких, тому, хто двічі вдарив прокурора в обличчя, нібито впізнали сина президента. Хоча сам потерпілий згодом описував свого кривдника як молодика на вигляд 25–30 років, зовнішність якого він не розгледів (розшифровка розповіді Кузовкіна так само була опублікована в «Українській правді»). А того, хто в розпал конфлікту стрельнув йому в стегно, потерпілий узагалі не пам’ятає.
Через кілька днів, роблячи заяву для преси, Луценко попросив не робити поспішних висновків та звинувачень, бо в цій справі багато неясного. Наприклад, номерні знаки, серію та номер яких запам’ятав Кузовкін, незважаючи на перебування в стані афекту, належать власникові автомобіля зовсім іншої марки і видані жителю Дніпропетровської області. Коментувати ймовірну участь у цій справі Андрія Ющенка він відмовився, бо відповідних свідчень ніхто не надав. Свідки описували зовсім не подібних до сина президента учасників інциденту.
Також не атакувала преса і самого ймовірного фігуранта, хоча цього разу історія була набагато серйознішою, ніж водіння авто без прав і паркування в неналежному місці.
Узагалі, широкого резонансу ця історія не дістала. Хоча Луценка і намагалися подати як захисника особистих інтересів президентської родини, але такі публікації виглядали швидше як політичне замовлення і зведення певних політичних рахунків. А при цих розкладах Андрій Ющенко дуже швидко став зайвим – атака йшла безпосередньо на Луценка.