Жлобологія
Шрифт:
Звідки вони взялися
Лихварі й торговці в Храмі, котрих прогнав Ісус, чи не вони були першими жлобами нашої ери? Їм було байдуже, що своєю зажерливістю вони зневажають не тільки людей, а й слово Боже; всі нарікали, страждали і терпіли, аж доки Він не вигнав торговців з Храму.
Фарисеї, які таємно домовлялися між собою про неписані правила, а тоді вимагали, щоб їх ставили понад Законом? Юда, що начебто зрадив Ісуса, аби той міг виконати свою місію, чи не був він тим жлобом, який хотів бути рівним Богові? Але — їх засуджують, тоді як теперішні лихварі, іуди й фарисеї почуваються цілком добре і, здається, не бояться ні людського гніву, ні Божої кари.
Якщо колись люди і жлоби були різними видами Homo erectus, а світова класична література їх виразно
Жлоб посполитийживе в селі чи на районі. Все про всіх знає, всіх критикує, завжди незадоволений роботою, погодою, дітьми, селом, країною, своєю долею. Життя йому здається несправедливим, адже в сусіда і хата краща, і машина новіша, і жінка молодша. Коли дізнається, що йому випав щасливий шанс за умови, що сусід отримає вдвічі більше, просить: виколіть мені око. Хоче жити деінде і робити щось інакше. Любить дивитися футбол, Пугачову, Зіброва і «95 квартал», а також усі шоу, де шукають таланти. Він і сам співає й танцює, може цвяхи зубами з табуреток витягати, показує картярні фокуси і теревенить із сусідами. Але якщо раптом хтось попросить завезти в лікарню чи на вокзал, бо таксі ніяк не викликається— він широко посміхається і каже, що був би радий, але щойно випив.
Жлоб здає поле в оренду під ріпак, переплановує і переобладнує помешкання: сам міняє газові труби, ставить автономне опалення і добудовує на 9-му поверсі веранду шириною З метри, вирубує ліси на схилах Карпат. Переконаний, що все можна купити. Ніколи не сумнівається і не думає про наслідки. Авторитетом для нього є лише Савік Шустер. А якщо щось іде не так — звинувачує всіх навколо. Соціологам говорить, що це «проклята земля», де нічого доброго вже не буде, і треба валитизвідси, «щоб жити, як люди».
Жлоб рафінованиймало відрізняється від сноба— всього двома літерами. Він, як і посполитий жлоб, завжди має свою думку й ніколи не цікавиться думкою інших. Якщо він з’являється на конференції, щоб сказати своє вагоме слово, то, виголосивши його, — відразу йде або ж поринає в нірвану і виразно демонструє, як йому нецікаво. Він має непогану освіту, але розчарований недосконалістю всього навколо, знуджений, постійно хоче чогось новенького. Ходить на виставки, у філармонію й оперний театр, переважно для того, щоб сказати, як йому це все не подобається, — знову не Ґротовський і не Захаров, а Бертолуччі й Тарантіно знову розчарували. Він сам достатньо обдарований: пише, малює, співає. Дуже болюче реагує на будь-яку критику. Вважає себе іконою стилю: стилю життя, стилю в мистецтві й науці, в журналістиці й бізнесі. Ким би він не був і що б не робив — ним мають захоплюватися, цитувати, лайкати і перепощувати у фейсбуці. А хто цього не робить — сам жлоб і прах під його ногами.
Жлоб рафінований на перший погляд видається щедрим і відкритим, але насправді лише закликає до служіння й жертовності, причому часто робить це за кошти гранту чи спонсорів. Адже все в цьому світі має бути оплачене, особливо його час та ім’я. Він дуже боїться, що його хтось «використовує», переживає, щоб не виявитися лохом.
Що їх ріднить — це несправжність, намагання здаватися чи бути кимось іншим. Робити й жити «про людське око», а не за внутрішньою потребою. Одні й інші мають дуже багато спільних рис, і головні з них — подвійні стандарти і небажання ділитися. Про всяк випадок, раптом там нагорі хтось є, жертвує невеликі гроші на церкву і на сиріт. Але на наркоманів, ВІЛ-інфікованих, визволення жінок з сексуального рабства — ніколи, тому що начебто засуджує їхній спосіб життя. На старих — також ніколи, адже жлоб не уявляє, що він також колись постаріє, стане немічним і залежним від чиєїсь ласки; він упевнений, що купить собі приємну старість і легку смерть. На культуру? Для нього культура — це антикваріат, здобутий не зовсім легально (а де в світі є зовсім легальний антикваріат?), полотна художників з топ-20, ну і, звісно, шоу-біз,
Жалоба можна пізнати по тому, що він намагається перебувати в центрі суспільної уваги: він постійно в тусовці — на відкриттях, прем’єрах, вернісажах, у нього беруть інтерв’ю (чи це джинса?) і фотографують, його думка чомусь раптом стає аж надто важливою з будь-якого питання, жлоб — на білбордах, круглих столах і в телевізорі. І ось він стає депутатом, суддею або дипломатом. У цей момент він переходить на новий рівень гри і отримує бонус на 100 життів. Його вже не дістати.
Замість того, щоб прибрати в своїй хаті чи в місті — ми все намагаємось видаватися надто заклопотаними своїми проблемами і своїми дрібними справами. Замість того, щоб рішуче вимести нечисть, ми аргументовано і сердито висловлюємося і так само рішуче засуджуємо — «лайками» у фейсбуці. І дуже рідко робимо щось в реалі, наприклад, оскаржуємо дії чиновника, подаємо до суду, домагаємося правди і справедливості. Ми зневірилися і піддалися розпуці. Ми даємо хабарі, символічні і не дуже, ми користуємося пільгами, які нам, можливо, й не належать, або просто не потрібні. Можливо, варто лиш назвати біле білим, а чорне — чорним, не підмінювати поняття — і перестати спілкуватися зі жлобами, навіть якщо ми з ними давно знайомі, вони харизматичні і від них багато залежить. Підтримувати людей, які намагаються жити за іншими правилами, ніж усе їхнє жлобське оточення. Не тільки перепощувати і лайкати, а стати поряд і кілька годин попрацювати безкоштовно і без сподівань, що за це окремо похвалять. Або просто помити вікна.
20 порад як стати/не стати жлобом
• На будь-які проблеми реагувати: моя хата скраю, мене це не стосується, краще не висуватися, мені шо — більше всіх треба, і без мене все вирішать, я від цього абстрагуюся, всім не допоможеш, я вмиваю руки, I don’t care
• Повірити рекламі «Ти цього варта/вартий» і перти напролом, щоб ЦЕотримати
• Купувати за останні гроші парфуми, білизну, тур, авто — переконуючи себе, що це «інвестиція в майбутнє»
• Використовувати свою інакшість і вимагати особливого ставлення до українців, євреїв, мусульман, самотніх матерів, ґеїв, дітей війни чи сиріт загиблих шахтарів чи міліціонерів
• Перш ніж щось зробити, калькулювати: вигідно — не вигідно
• Заводити потрібні знайомства і підтримувати лише ті стосунки, які потім можна буде використати
• Повірити популярному тепер твердженню, що кожна людина є унікальною, і вимагати, щоб до тебе саме так і ставилися. І сумнівно, що ти сам при цьому так сприймаєш інших
• Ніколи не ділитися тим, що маєш, а якщо й комусь дати, то тільки своїм. І тільки тоді, коли щось за це отримаєш. І побільше згадок в ЗМІ
• Купити квиток на Одеський кінофестиваль за 5 тис. грн., пройтися по червоному килимку, випити шампанського і вийти з залу, коли почнеться фільм
• Бути переконаним, що робиш все як слід
• Думати, що весь світ створений, щоб обертатися навколо тебе.
• А також, що закон — тільки для ворогів
• Повірити, що коли тебе не лайкають і не цитують — значить ти вже фактично й не існуєш
• Щоб довести своє існування — постити по кілька разів за день ту саму геніальну думку чи фото улюбленого таргана у ФБ — аби тільки бути постійно на топі.
І ще кілька думок для жлобів-інтелектуалів
• Переконувати себе й інших, що книжки вже неактуальні і що буквально завтра все, що книжки століттями приховували від жлобів, стане доступним всім, хто матиме на носі чарівні І-окуляри чи MS-вікна в квартирі
• Принципово не читати сучукрліт, бо «що вони можуть понаписувати? це вже все було або ще буде в інших літературах»