Альтернативна еволюція
Шрифт:
Тоді нам стане ясно, для чого приходив Будда, а потім Христос. Який сенс був у тому, щоб вони прийшли? Саме тому, що ми потрапили в таку надзвичайну ситуацію. І не тільки ми, люди Землі. Очевидно, в полоні грандіозного інферно дуже багато світів. Я вам спробую змалювати картину, яку в символічних образах залишили нам древні мудреці. Людина в цій концепції виявляється грандіозним виконавцем волі Цілості або волі Бога. Хто вивчав астрофізику, той знає, що світло, потрапляючи в Чорну діру, не може вийти з її полону. А не маючи змоги вийти, змушене діяти тут, насичуючи Колапс, оцей грандіозний світовий міхур. Світло створює ефект своєрідної світлоносної бомби.
Але річ у тім, що Світло обіймає собою Всесвіт і діє як Цілість.
Ви прослідкуйте цей ланцюжок. Світло не здатне вибратися з полону грандіозного пекла, але Думка може! Бо Думка уже перевершує швидкість Світла. Думка може мандрувати у Всесвіті на будь-якій відстані, вона може охопити собою безмежність, якщо, звісно, не займається побутовими справами. Наша думка, думка земних людей, навантажена міріадами дріб’язкових думок — побутових, життєвих, соціальних — і вже не здатна охоплювати Всесвіт. У цьому і трагедія і парадокс Людини, і конфлікт віків. Приходить Великий Вчитель, говорить: «Покайтеся! Зречіться справ дріб’язкових, бо ви — діти Бога! Ви створені для великої справи, для того, щоб визволитись із в’язниці. Ми робимо велику Божу справу. Бог нам велів розімкнути світову темницю, а це може зробити тільки Думка».
Сучасна наука підійшла до ідеї так званих тахіонів. Тахіони — елементарні частки, які розповсюджуються, летять із надсвітовою швидкістю: отже, тільки тахіони можуть подолати бар’єри Чорної діри, розімкнути колапс, вийти з пекла. Людина і є творець тахіонів. Наша Думка — потік таких тахіонів і основа сталкінгу, основа пошуку в Невідомому. Саме Людина є творець вогненосної, чистої динамічної ДУМКИ, на якій нічого не буде навантажено.
Згадайте: коли Юрій Гагарін облетів довкола Землі, хвиля радості, хвиля звільнення прокотилась над Землею. Було таке відчуття, що станеться щось дивовижне, всі люди відчули себе рідними небу, і Юрій став ніби взірцем цього прагнення до неба. Але поступово цю хвилю почали згортати і згортати, вступили в дію важелі економіки, політичних містифікацій. За основу вже бралися не концептуальні речі, а стара тенденція накривати все сірим покривалом… А зараз наша космонавтика розгромлена. Вона не здатна знову здійснити те, ради чого вона була сформована, ради чого працювали такі люди, як Кибальчич, Ціолковський, Кондратюк, Корольов.
Отже, ми можемо бачити, що темні сили намагаються знову закрити нас в інферно, щоб наша думка за допомогою бізнесу, комерції, примату матеріальних речей знову обернулася на землю! Щоб ми не дивилися в небо! А нам конче треба зуміти подолати цю тенденцію. І ось чому.
Наближається урочий час, і якщо ми до цього часу не вирішимо проблеми свободи, ми не зможемо уже вибратися. Космос звісно, все перепрацює. Будуть грандіозні цикли, будуть твориться нові планети, нові цивілізації. Але Людство, дітьми якого є ми, не буде вписане до Книги Життя, якщо воно не визволиться до певного вирішального часу.
Бо знову ж таки: що таке Людина? Це Світло, що вдяглося у плоть. Що таке Думка? Це алхімічна реакція Світла у сфері Життя: у нашому мозку, у серці, в нервах, у всьому єстві нашому відбувається грандіозна реакція вироблення Думки. Це єдине, заради чого живе Людина.
Можна виходити і треба виходити тільки з концепції вічності життя. Ми вічні, світло вічне, й оскільки ми — світло, ми в полоні. Чому нам тяжко на Землі, звідки наша туга? Якби ми були породженням тільки матеріальних стихій, ми себе відчували б нормально. Звідки наше прагнення в небо, у безкінечність, у неймовірні світи? Тому що ми неймовірні, ми — діти Тайни! Тільки забули,
Постійно ототожнюйте себе зі Світлом. Зараз буде сходити весняне сонце, почнеться цикл Овна. Виходьте до світанку десь на кручу, дивіться на молоде сонце, на нього можна дивитися простим оком 20–30 хвилин. Обмінюйтеся з ним огненною кров’ю. Це Сур’я-Йога. Вона проста. Приймаючи в сонячне сплетіння ранковий сонячний промінь, посилайте його в руки, в ноги, в серце. Ви побачите, як це буде вас оновлювати, ви відчуєте, що ви воістину — дитина Сонця, дитина Променя, і не лише видимого, а й невидимого, Божого променя.
Отже, завершуючи свій вступний монолог, я кажу вам, що головне — формувати думку. Вона має бути, як меч; це і є той меч огненний, про який говориться в «Апокаліпсисі». Тим більше, ви пам’ятаєте, він виходить із вуст, тобто це і є Логос. А тепер перейдемо до діалогу…
Запитання
Що означає традиція, що жінки мусять до храму входити покритою головою?
О. Б.:
Це йде від консерватизму тих людей, які формували християнську церкву.
Перечитайте ще раз першоджерело. Христос ніде нічого подібного не говорив. Оця жорстокість, цей патріархальний підхід беруть початок, очевидно, ще від кінця матріархату. Коли матріархат закінчився і вступив у дію патріархат, жінку зненавиділи, тому що вона тисячі років була володаркою в сім’ї. І чоловіки почали мстити. До того жінка була жрицею. Вона розводила вогонь, оберігала його, вона годувала дітей, виховувала їх, учила мови і правил поведінки. До того ж, жінка значно відкритіша для неба, ніж чоловік. Жінка наділена психоенергетикою не тільки для себе, а й для своєї майбутньої дитини. Жінка легше вхоплює суть містичних проблем. І майбутня епоха, яка так і називається Епохою Матері Світу, підтвердить це. Мужчина не зможе визволитися з інферно без жінки! Тільки тоді, коли кожна Людина — і жінка, і чоловік — синтезує в собі обидва начала, тільки тоді буде можливість прорватися за межі колапсу.
У вченні дона Хуана говориться про принцип нагваля — Людини з подвійною структурою. Нагваль — це людина, що об’єднала в собі Чоловіка і Жінку, завершила свій земний шлях і вже готова до відльоту. Кожен з нас може це зробити. Як сформувати в собі і те, і друге начала? Якщо ти чоловік, усвідом, що ти й жінка; якщо ж ти зневажливо ставишся до жінки, то вже не можеш бути нагвалем. Якщо жінка зневажливо ставиться до чоловіка, вона теж не може бути нагвалем. Оця наша вічна роздвоєність і залишає нас у земному пеклі!
Запитання:
У книгах Кастанеди говориться, що народження дітей утворює діри в «світінні» батьків, і вони стають неповними, а діти забирають вістря духу. Можливо, в цьому сенс того, що апостол Павло і багато інших подвижників радили по можливості утримуватися від шлюбу?
О. Б.:
Безумовно. Але річ ось у чому: дон Хуан говорив про це, маючи на увазі конкретних людей. От конкретна людина, Карлос, бере на себе повноваження прориву. Тоді він не повинен залишати на Землі своїх кармінних дітей, бо це не дасть можливості йому зробити цей прорив: почуття жалю, почуття обов’язку будуть затримувати його. З цієї точки зору і апостоли радили утримуватися від шлюбу.
Але ми підходимо до цього з іншого боку. Ми говоримо не про визволення окремих людей. Зрештою, якщо в когось із вас дітей немає, і ми готові рвонуть «туди», то що ж решта? А ваші діди, які лежать в могилах, а пращури? Це ж дезертирство. Наше завдання — визволити всю планету, і не тільки нинішніх людей, а й тих, що жили раніше, і тих, що житимуть після нас. Недарма ж Шевченко писав: «І мертвим, і живим, і ненародженим моє дружнє послання». Ось де справжній Син Божий. Він бачив народ як єдине ціле — і в минулому, і в сучасному, і в майбутньому.