Батурин
Шрифт:
кокетерно— кокетливо
колесо— тут: пристрій для колесування, страти, шляхом ламання кісток
колесувати— страчувати, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться
колокольчик(рос.) — дзвіночок
колци— колючки
колюмна— колона
комітьголовою — стрімголов
комнір— комір
компанієць— на Україні ХVII-ХVIII ст. козак легкокінного гетьманського полку
кондоленція—
конечність— потреба, необхідність
конечно— неодмінно
консеквенція— послідовність; наслідок; вислід
консиліум— нарада; рада; зібрання посадових осіб. У латинській мові цей іменник має середній рід
контрагент— особа чи установа, що бере на себе певні зобов'язання за договором (щодо іншої особи чи установи)
контроверзія— розбіжність, суперечність
контуш[кунтуш] — верхній розпашний одяг ХVI— ХVII ст.
копіт— курява
косатиння— ірис (квітка)
костер— вогнище
Кочубей(Кочубеївна) Мотря (бл. 1688 —?) — донька Василя К., хрещениця гетьмана І. Мазепи, який був закоханий у неї і хотів одружитися (батьки не дали згоди). Збереглися листи Мазепи до неї, роман став сюжетом для письменників, композиторів, художників; 1707 вийшла заміж за ген. суддю В. Чуйкевича; 1709 їх було заслано до Сибіру. Повернувшись в Україну, пішла в монастир біля Полтави.
КочубейВасиль (1640–1708) — регент військової канцелярії (1681–1687), генеральний писар (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708) Гетьманщини. Власник великих маєтків. Учасник усунення І. Самойловича з гетьманства в 1687. Разом з Полтавським полковником І. Іскрою — автор доносу на Мазепу про його антиросійські наміри. Петро І, якому адресувався донос, не повірив авторам і видав їх у руки Мазепи. К. та Іскра були страчені в містечку Борщагівка під Білою Церквою (тепер село Вінницької обл.). Згодом перепоховані на території Києво-Печерської лаври.
кралі— кігті
краска(рос.) — барва
крепа— креп, прозора шорстка тканина, зазвичай чорного кольору
крин— лілія
криша(рос.) — дах
кружево(рос.) — мереживо
ктиторка— дружина ктитора, церковного старости
купно— купівля; тут: те, що куплене
кукла(рос.) — лялька
кулитися— зіщулюватися
кундель— вівчарка
куншткамера— кунсткамера; місце зберігання рідкісних речей
курантовий(годинник) — годинник з музичним механізмом, бій якого супроводжується музикою
курок— частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї
курфірст[курфюрст] — у Німеччині можновладний князь, що мав право брати участь у виборах імператора
куфа— бочка; кухоль; сопух горілки
лавник— член міського суду
лампка— лампадка
лата— довга жердина або вузька дошка, яку прибивають упоперек кроков
Левенгаупт[Lewenhaupt] Адам-Людовик (1659–1719) — граф, шведський генерал, розбив росіян 1704 біля Якобштадта, у Полтавській битві 1709 узятий у полон росіянами.
Левинець[Левенець] Іван Прокопович — син Полтавського полковника. І. Мазепа посприяв, щоб Левенець став полковим осавулом, а з літа 1703 р. — Полтавським полковником. Після приходу листів від І. Мазепи наказав читати їх з великою пошаною у церквах, і тому «ціла Полтава змінила». Не поспішав за царським наказом їхати у Глухів на вибори нового гетьмана: очікував приходу мазепинців. Таємно підтримував мазепинців і водночас удавав царського вірнопідданого. Більшість козаків Полтавського полку відкрито перейшла на бік І. Мазепи. І. Левенця то арештовували, то залишали під наглядом. Після Полтавської битви відправили у відставку.
лепський— гарний
Лета— у давньогрецькій міфології ріка забуття в царстві Аїда — бога підземного царства. Коли померлий пив з неї воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі
ЛєщинськийСтаніслав [Leszczynski Stanislaw] (1677–1766) — польський король (1704–09 і 1733–36); суперник короля Августа II, союзник шведів, завдяки їхній допомозі обраний королем; уклав угоду з І. Мазепою про спільну боротьбу проти Росії. Після поразки шведів у Полтавській битві покинув країну; повторно обраний 1733, внаслідок інтервенції російських і саксонських військ утік до Франції. 1736 зрікся престолу, отримавши в довічне володіння герцогство Лотарингське.
лилик— кажан
лічниця— лікарня
лодка(рос.) — човен
ЛомиковськийІван Васильович (1645–1711) — виходець з Волині, служив генеральним писарем у гетьмана Михайла Ханенка. Підтримав своїм голосом обрання Мазепи. 1692 р. став генеральним осавулом, а 1707 (або 1706) — генеральним обозним. Був автором присяги, яку давали гетьман, полковники, запевняючи один одного у вірності та незрадливості у боротьбі за українську справу. І. Мазепа доручив йому найвідповідальніші місії: до московців бути присутнім на допитах Кочубея й Іскри, до Карла XII з повідомленням про виступ гетьманців проти Московії. Не залишив гетьмана у скрутну хвилину, після його смерті залишився на своїй посаді. 1711 р. у Яссах склав заповіт. Серед мазепинців були три його сини, які разом із батьком узяли участь в антимосковському повстанні.
Лотова дочка. Коли Бог покарав міста Садому і Гоморру за гріхи, пославши на них дощі стріл і вогню, а його дружина, порушивши заборону, озирнулась назад і стала соляним стовпом, Лот остався з дочками в печері. Старша дочка сказала сестрі, що в цілій землі нема чоловіків, і запропонувала напоїти батька і вступити з ними в інцестуальний зв'язок, щоб «оживити нащадків від нашого батька». Старша дочка народила Моава (родоначальника моавитян), а молодша — Бенаммі (родоначальника аммонитян).