Богиня і Консультант
Шрифт:
— У тебе нерівне дихання, — замість вітання зауважив Учитель. — Ти давно не медитувала.
— Я намагалася встигнути побути і мишею, і кіткою.
— Знаємо, знаємо… Миша з тебе вийшла бездоганна, — посміхнувся Учитель і пригорнув Діану до себе. Вона відчула його затаєну міць і його безмежний спокій. Її збудження стишилося, немов хвилі первісного океану під рукою Творця. Вона знову повернулася додому. У гніздо, якому відомі усі її імена — від отриманого при народженні до таємного ключового імені, яким можна вимкнути її волю і зупинити серце. Вона прошепотіла:
— Маю новину.
— Кажи.
— Командир «Агату» полковник Джеджера мертвий.
Учитель змусив її подивитися йому в очі. Очі в нього були темні, з теплим золотим відблиском.
—
— Чотири години тому він загинув в автокатастрофі. Вертався з півдня, з'їхав із траси. Швидкість була за півтори сотні. У джипі усіх перетовкло на фарш. Я відвідала місце аварії.
— Твої висновки?
— Я не вірю у такі випадковості. Я думаю, що його вбили. Я навіть упевнена, що вбили.
— Можливо, так, а може, й ні. — Очі Вчителя дивилися туди, де згасала сутінкова заграва. — Хто його вбив? Кримінальники? Сумнівно. Підрозділ Ордену? Його не могли вбити без дозволу Коммодора. Люди Джеджери були силовим знаряддям Ордену, найефективнішим у цій країні. Нащо їм було вбивати свого вірного собаку?
— Собака міг гарчати на хазяїв. А може, вже когось із них встиг вкусити.
— Це, скажімо так, не виключено. Але ж без людей Джеджери вони втрачають силову перевагу.
— Я думаю, що Майстер Зброї і його помічники уже тут, — припустила Діана і сама злякалася своїх слів. Їй закортіло озирнутися, наче грізний ворог міг причаїтися за найближчою липою. Вона лизнула пересохлі губи і додала зайву фразу, яку тренери-персонологи зі школи X назвали б «ознакою набутого шаблону невпевненості другого типу»:
— Майстер сам собі армія.
— А хто тепер командує «Агатом»? — запитав Учитель, жодним чином не зреагувавши на зайву фразу.
— Поки що заступник Джеджери — підполковник Ткач, — Діана, здавалося, усвідомила свою помилку і перейшла на рапортову скоромовку. — Він досвідчений і розумний настільки, наскільки може бути розумним офіцер тутешнього спецпідрозділу. Але він не член Ордену. Вони напевно поставлять туди свою людину. Або спробують висвятити в лицарі цього Ткача.
— На це потрібний час, — Учитель говорив повільно, ніби розраховуючи всі можливі комбінації шахової партії, і ця неквапність, на думку Діани, доречно додавалася до монголоїдної жорсткості рис його обличчя. — І Майстер не такий вже й всесильний. Нам треба діяти швидко. Ти вже не будеш ані мишею, ані кіткою.
— Ким мені треба бути?
— Тигрицею, моя дівчинко. Розважливою, швидкою і смертоносною. І тобі знов прийдеться знайти того Кривого.
— Одноокого?
— Так.
— Нащо?
— Нам варто зв'язатися з його Наставником. Ворог нашого ворога — наш друг.
— Старші казали, що його Наставник — вигнанець. Шангріла відмовилася від нього.
— Мудреці Шангріли бачать далеко і діють обережно. Те, що вони колись оголосили цю людину ізгоєм, ще не означає, що воно так і є. Можливо, багато років тому їхні Вищі побачили у своїх чашах отруйні краплі майбутнього. Можливо, вже тоді вони почали протоптувати стежки подій і готувати ґрунт для корекції Світової Рівноваги. Можливо, вони не хочуть дратувати нас і західних, таємно відроджуючи Куран. А так вони завжди мають для незгодних відповідь: дії ізгоя — це лише дії ізгоя. Ієрархія Шангріли зберігає при цьому формальну непричетність.
— А для чого тибетцям відроджувати той мертвий степовий ковен?
— Для чого, питаєш? Не «для чого?», а «чому?», я так би поставив це питання… Тому, моя дівчинко, що ми ослабли. Коло рідшає. На Півночі шириться порожнеча, ковен Алатара й зовсім занепадає. Там деякі дійшли вже до того, що підробляють у телешоу про екстрасенсів і відвідують екуменічні наради.
— Але ж ми з ними майже відродили імперію.
— Ця імперія — лише хвора тінь колишньої величі. Я майже впевнений, що святі архати Шангріли передбачають важкі часи для Півночі, а отже, у них є на це поважні підстави. Вони здатні передбачати ланцюжки віддалених наслідків. Вони передбачили сімнадцятий рік і наступне фіаско Леніна [98] , вони ж передбачили настання Царства Кількості [99] задовго до того, як перші європейські банки зробили перші інвестиції, не підкріплені реальним золотом… І не виключено, що вони мають рацію, — Учитель поклав долоню на чоло Діани, наче благословляючи. — От, скажімо, тепер я посилаю проти Майстра Зброї не рівного йому за досвідом воїна, а молоду дівчину, яка лише два роки тому залишила школу ковену. Хіба вже це одне не є свідченням нашої слабкості? Великі воїни Півночі спочивають на Вічному Сході, а в наших ворогів напоготові десятки посвячених лицарів і допоміжні силові підрозділи.
98
Деякі сучасні містики вважають, що партійно-державний переворот 1929 року, в результаті якого диктатором СРСР став Сталін, спричинився до поразки і загибелі законспірованої групи магів, які використовували верхівку Російської компартії як політичне знаряддя для зрушення містично-політичної Рівноваги Сил на планеті. Як доказ такого припущення конспірологами наводиться «Лист тибетських Учителів-Махатм», що його привіз до Кремля у 1926 році Микола Реріх.
99
Царство Кількості — символічна назва сучасного суспільства споживання, яке виникло після Реформації сімнадцятого століття і досягло планетарної гегемонії за наших часів. Назва набула популярності у середині XX століття, після виходу в світ книги французького філософа-масона Рене Генона «Царство Кількості і знамення часу».
— Я не зганьблю вас, Учителю. Я знайду ізгоя.
— Біля Одноокого Орден вже міг налаштувати пастку.
— Я буду обережною тигрицею.
— Будь дуже обережною. Тричі оглядайся, перш ніж зробити наступний крок. А я молитимуся за тебе. Ми всі молитимемося. І дамо тобі помічницю.
— Кого?
— У школі ти знала її як Софію.
— Ми не були подругами. Навіть навпаки.
— Я знаю. Але вона сильна менталка. Вона кмітлива і має розвинуте бачення. А тобі не уникнути пасток Майстра, якщо біля тебе не буде менталки. Софія не згадуватиме про ваші суперечки у школі. Я обіцяю.
— Я теж не буду… згадувати.
— От і добре. Коли ви будете діяти у симфонії, моє серце не болітиме щоденно від приниження за нашу слабкість… Зв'язок зі мною триматимеш, як і дотепер, через Курда. Якщо ізгой вийде на контакт, передаси Курдові знак. Ти знаєш який.
— А якщо я зустріну катів Майстра?
— Дій за обставинами. Але самого Майстра тобі не здолати. — Учитель зробив знак, яким волхви відганяють злих духів. — Тікай від нього. Він — біль і смерть. Якщо виникне небезпека того, що Софія потрапить у полон до людей Ордену, тобі дозволено припинити її життя.
— А їй теж дозволено припинити моє?
— Це війна. Ніхто не витримає тортур Майстра. Навіть я.
— Що вам відомо про ізгоя? — спитала Діана після недовгого мовчання. Тепер вона незмигно дивилася в очі Вчителя. В очі, у котрих, як вірила воїтелька Діана, ніколи не згасав золотий відблиск Благої Вічності.
— Він, наскільки нам відомо, є Обраним високого рангу. Його титул до вигнання нашою мовою перекладався як «Дім Правди». Це почесний неспадковий титул одного із тибетських Старших. Ізгой має левантійську [100] зовнішність, добрі світські манери, володіє кількома мовами, кермує автівкою. На вигляд йому років шістдесят, хоча насправді він значно старший. Значно.
100
Левант — застаріла назва Східного Середземномор'я.